Розділ «2.4. Економічний розвиток у 1970 - середині 1980-х років. Антикризова політика в реформуванні господарств країн Західної Європи. Актуалізація неокласики»

Основними концептуальними засадами теорії економіки пропозиції є:

орієнтованість економічної політики на пропозицію, виробництво, а не на попит; повномасштабне зниження податків як головний засіб стимулювання трудової діяльності, заощаджень, інвестицій і на цій основі - забезпечення економічного зростання, а також як основний інструмент боротьби з інфляцією; крива А. Лаффера та оптимальний рівень податкових ставок; обмеження державного регулювання економіки, скорочення державного сектору і державних витрат, насамперед у соціальній сфері; обґрунтування інфляції витрат.

Головними бар'єрами на шляху розширення пропозиції та ефективного використання факторів виробництва є надмірний рівень оподаткування, що зменшує стимули до праці, заощаджень та інвестицій, а також інституційні обмеження (діяльність профспілок, законодавчий мінімум заробітної плати і допомога з безробіття, обмеження свободи підприємництва шляхом встановлення жорстких умов ліцензування, антитрестівського законодавства, екологічних норм; розширення масштабів бюрократичного контролю у зв'язку зі збільшенням частки державного сектору).

Розглянемо більш детально аргументацію прихильників теорії економіки пропозиції.

Зростання податків на заробітну плату означає її фактичне зменшення й призводить до скорочення пропозиції праці. Пояснюється це просто: оскільки віддача від кожного додаткового часу роботи зменшується зі збільшенням податків, домашні господарства працюватимуть менше, надаючи перевагу дозвіллю. У цьому виявляє себе так званий ефект заміщення. Однак є і протилежний ефект - ефект доходу - домашні господарства працюватимуть більше, адже стають біднішими у зв'язку зі зростанням податків. На думку прихильників ЕП, скорочує чисельність бажаючих працювати система державної соціальної допомоги, зокрема великий обсяг виплат у зв'язку з безробіттям. Отже, система державного соціального забезпечення та високі податки стають головними факторами зростання безробіття. Тому зменшення оподаткування трудових доходів та зняття інституційних перешкод сприяє розширенню пропозиції праці й забезпечує економічне зростання.

Доцільно зауважити, що результати емпіричних досліджень не підтвердили високого ступеня залежності між податками на заробітну плату та пропозицією робочої сили, а також значного впливу системи соціального страхування від безробіття на пропозицію праці. Як показали розрахунки, еластичність пропозиції праці за чистим доходом є вельми невеликою і становить у середньому 0,15. Дослідження 1980-х років щодо впливу допомоги з безробіття на його тривалість і величину довели, що цей вплив є незначним. Так, збільшення величини допомоги з безробіття на 10 % додає до середнього періоду безробіття від трьох до шести днів, а в цілому система страхування від безробіття додає до рівня безробіття за одними розрахунками 0,2-0,3 %, за іншими - 0,75 та 0,5-1 %.

Високі податки й активна державна соціальна політика є також важливими чинниками зменшення заощаджень та інвестицій. Пояснюють це прихильники теорії ЕП так.

По-перше, державні витрати на соціальні потреби змінюють співвідношення між поточним споживанням і заощадженнями на користь першого, адже зайняті працівники розраховують на фінансову та іншу допомогу держави (наприклад, у вигляді майбутніх пенсій, допомоги з безробіття). Як наслідок, відбувається зменшення заощаджень, кредитних ресурсів (джерелом яких є саме заощадження), що викликає уповільнення економічного зростання та негативно впливає на зайнятість.

По-друге, високі податкові ставки на прибуток призводять до зменшення граничної ефективності витрат капіталу, що також гальмує нарощування інвестицій та економічне зростання. Крім того, надмірне оподаткування доходів від цінних паперів у поєднанні з інфляцією спричинює зменшення дивідендів і рендитів (процентів) з акцій та облігацій, що спонукає акціонерів утриматися від капіталовкладень.

По-третє, зменшення прибутковості інвестицій у зв'язку з високими податковими ставками і постійною інфляцією призводить до зростання частки морально застарілого обладнання та гальмування впровадження досягнень НТП. Для стимулювання заощаджень та інвестицій і на цій основі забезпечення нарощування виробництва й зайнятості представники ЕП пропонують:

1) зменшити граничні ставки податків на прибутки підприємств (оптимальний рівень, за А. Лаффером, - 30-35 %) і доходи фізичних осіб;

2) проводити політику пришвидшеної амортизації, що збільшує внутрішні джерела інвестицій;

3) запровадити податкові пільги щодо реінвестування капіталу;

4) зменшити оподаткування доходів від власності (рендитів і дивідендів). Це, з одного боку, підвищує схильність населення до заощаджень, збільшує пропозицію позикового капіталу і зменшує рівень позикового процента. А з іншого - забезпечує зростання зовнішніх інвестиційних ресурсів корпорацій шляхом збільшення ринкової вартості їх активів. Збільшення останньої виникає внаслідок більшої привабливості корпоративних цінних паперів у зв'язку зі зростанням виплачуваних дивідендів і рендитів.

Яскравою ілюстрацією теорії та практичних рекомендацій прихильників теорії ЕП є так звана крива Лаффера. Вона отримала свою назву за прізвищем економіста А. Лаффера, який пропагував її на початку 1980-х років у США (за його словами, в перший раз він накреслив її на серветці в одній із вашингтонських ресторацій). Крива Лаффера набула особливої популярності завдяки групі економістів - прихильників теорії ЕП, які мали великий вплив в адміністрації Р. Рейгана.

Як бачимо на рис. 2.13, починаючи з нульової ставки податку (І), її збільшення призводить до зростання податкових надходжень. Проте за певної величини податкової ставки (за Лаффером, це 30- 35 %) подальше її нарощування призводить не до збільшення, а до зменшення податкових надходжень внаслідок негативного стимулювального впливу.

Причини скорочення податкових надходжень за умов перевищення оптимального рівня оподаткування такі:

1) зменшення стимулів до трудової діяльності, заощаджень та інвестицій і, як наслідок, - скорочення ділової активності;

Рис. 2.13. Крива Лаффера

2) платники податків за умови високих податкових ставок намагатимуться ухилятись від сплати податків, що призводить до тінізації економіки.