• 9. "Ледар". Вчиться слабко, не докладаючи жодних зусиль. Цілком задоволений собою. Про своє професійне покликання всерйоз не замислюється, у науково-дослідній і суспільній роботі участі не бере. Однокурсники
ставляться до нього, як до "баласту". Іноді норовить схитрувати, пристосуватися. Коло інтересів зосереджене переважно у сфері дозвілля. Часто є ініціатором "масових втеч" із пар.
• 10. "Творчий". Такому студентові притаманний творчий підхід до будь-якої справи: навчання, суспільна робота, дозвілля. Однак заняття, які потребують посидючості, акуратності, виконавчої дисципліни, його не захоплюють. Тому, як правило, вчиться "нерівно", поділяючи предмети на "цікаві" й "нудні". З легкістю втікає із занять, навряд чи здатний допомогти іншим.
• 11. "Богемний". Як правило, успішно вчиться на т. зв. престижних факультетах. Прагне до лідерства в товаристві таких, як він. До інших студентів ставиться зневажливо. "Про все" чув, хоча знання його вибіркові. У сфері мистецтва цікавиться тільки "модними" течіями. Його думка завжди відмінна від думки "сірої маси". Тому на підбурення піти із занять, як правило, не піддається. Оскільки є членом невеликої соціальної групи, то поводиться, як належить у цій групі, а не так, як усі інші.
Типологію сучасного студентства за ставленням до навчання, за науковою і громадською активністю, загальною культурою і відчуттям колективізму розробив російський педагог Б. Ананьев. Він виокремлює шість типів студентів:
• 1. Відмінно навчається з профільних, загальнотеоретичних, суспільних дисциплін. Займається науково-дослідною роботою. Має високу культуру. Бере активну участь у громадській роботі. З колективом пов'язаний різнобічними інтересами.
• 2. Добре навчається. Здобуття спеціальності вважає єдиною метою навчання у вищому навчальному закладі. Суспільними дисциплінами цікавиться у межах програми. Пов'язаний з колективом навчальними і професійними інтересами. Бере активну участь у громадській роботі. Викладачі та товариші вважають його хорошим студентом.
• 3. Відмінно встигає у навчанні, розглядає науку як основну сферу інтересів і діяльності. Виявляє інтерес до суспільних наук як засобу пояснення дійсності і власної поведінки. Має високу загальну культуру. Активний в громадській діяльності, з колективом пов'язаний широкими науковими інтересами. Студенти цього типу – майбутні учені. Деякі з них займаються лише наукою, всі інші заняття вважають марною тратою часу. Саме про них кажуть "раціональність XXI століття".
• 4. Добре навчається, цікавиться суспільними науками; науково-дослідною роботою, як правило, не займається. Загальна культура обмежена професійними інтересами. Активний у громадській роботі і в житті колективу, інтереси якого розглядає як власні. Його поважають за чесність, принциповість, єдність слова і справи.
• 5. Встигає у навчанні з усіх дисциплін. Науково-дослідною роботою не займається. Розглядає спеціальність і культуру як основну сферу своїх інтересів і діяльності. У суспільному, громадському житті не бере активної участі. З колективом його поєднують культурні та розважальні інтереси. Серед студентів він – визнаний ерудит, знавець сучасного мистецтва.
• 6. Має низьку успішність. Науково-дослідною роботою не займається. Пасивний у громадському житті. Відпочинок і розваги розглядає як основну сферу своєї діяльності. З колективом пов'язаний здебільшого інтересами відпочинку. Вважає себе "оригіналом", іноді морально нестійкий. До вищого навчального закладу вступив тому, що це "модно". До своєї професії байдужий і вважає її лише джерелом існування. Навчається з мінімальним зусиллям; де є можливість, використовує шпаргалку.
Хоч би до якої класифікаційної групи належав студент, за час навчання у вищому навчальному закладі він має навчитися поведінки, яка відповідає загальноприйнятим нормам і правилам моралі і права, а також виховати в собі здатність учитися. Освоїти сам процес навчання важливіше, ніж засвоїти конкретну сукупність знань, які швидко застарівають. Ще важливішим є вміння самостійно здобувати знання, основане на творчому мисленні.
Навчально-виховний процес у вищому навчальному закладі, а отже, розвиток особистості студента на різних курсах має певні особливості (О. Бондаренко).
На першому курсі відбувається адаптація колишнього абітурієнта до студентських форм колективного життя. Поведінка студентів характеризується високим ступенем конформізму (пасивне, пристосовницьке прийняття наявних порядків, правил, норм у поведінці). У першокурсників відсутній диференційований підхід до власних ролей.
Другий курс є періодом найнапруженішої навчальної діяльності студентів. У життя другокурсників інтенсивно включені всі форми навчання і виховання. Студенти отримують загальну підготовку, формуються їх широкі запити і потреби. Процес адаптації до середовища здебільшого завершений.
На третьому курсі починається спеціалізація, поглиблюється інтерес до наукової роботи. У цей період звужується сфера інтересів особистості, а її становлення визначається фактором спеціалізації.
На четвертому курсі студенти ознайомлюються зі спеціальністю в період навчальної практики. їх поведінці властивий інтенсивний пошук раціональних шляхів і форм спеціальної підготовки; відбувається переоцінювання цінностей.
П'ятий курс – перспектива швидкого закінчення навчального закладу – формує чіткі практичні установки на майбутній вид діяльності. З'являються нові цінності, пов'язані з матеріальним і сімейним становищем, місцем роботи тощо. Студенти поступово відходять від колективних форм життя.
Загалом розвиток особистості студента як майбутнього спеціаліста з вищою освітою характеризується певними особливостями: зміцнюються ідейні переконання, професійна спрямованість, розвиваються необхідні здібності; удосконалюються, "професіоналізуються" психічні процеси, стани, досвід; посилюються почуття обов'язку, відповідальність за успіх професійної діяльності, рельєфніше виявляється індивідуальність студента; підвищуються вимоги його щодо своєї майбутньої професії; на основі впливу соціального і професійного досвіду на формування потрібних якостей зростають загальна зрілість і стійкість особистості студента; підвищується роль самовиховання у формуванні якостей, досвіду, необхідних йому як майбутньому спеціалісту; утверджуються професійна самостійність і готовність до майбутньої практичної роботи.
Постійне вивчення рівня розвитку і вихованості кожного студента і колективу академічної групи дає змогу ефективно вибудовувати навчально-виховний процес у вищому навчальному закладі з урахуванням тих змін, яких зазнає студентський колектив загалом і кожен його член зокрема, коригувати зміст і методику цього процесу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка вищої школи» автора Фіцула М.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Студент вищого навчального закладу як об'єкт і суб'єкт навчання і виховання“ на сторінці 4. Приємного читання.
