• 2. Студенти, які мають політичні знання, що не стали ще стійкими переконаннями.
• 3. Студенти, що мають певні політичні знання, переконання, але пасивні в суспільно корисній діяльності.
• 4. Активні у суспільно-політичній діяльності студенти з недостатніми політичними знаннями, помилковими поглядами і переконаннями, внаслідок чого їхня діяльність часто набуває антисоціальної спрямованості.
• 5. Студенти, які володіють глибокими суспільно-політичними знаннями, переконаннями і активні в політично-громадській діяльності (ця група найменш чисельна).
Організатори виховного процесу, знаючи, до якої з означених груп належать конкретні студенти, можуть диференціювати виховний вплив залежно від рівня політичної культури майбутніх педагогів, спонукаючи їх до формування певних політичних якостей.
Внаслідок набуття нового соціального статусу (студент вищого навчального закладу) формується почуття відповідальності за свою поведінку, навчання і громадську роботу. Вступивши до вищого навчального закладу, обравши шлях самостійного життя, молоді люди переймаються питаннями майбутнього. Надії переважно оптимістичні, але багато залежить від того, чи вдало обрана професія. Це значною мірою впливає на ставлення майбутніх фахівців до здобуття нових знань.
Відмінності в системах цінностей студентів і ступінь їхньої особистісної зрілості у зв'язку з успішністю у навчанні відображаються в різноманітних типологіях студентів, основою яких є ставлення до професії, навчання, а також система життєвих цінностей і установок.
З огляду на ставлення до навчання виокремлюють такі групи студентів:
• 1. Серйозні студенти, які прагнуть до всього нового незалежно від галузі знань. Вони успішно вивчають усі передбачені навчальним планом предмети, відвідують різноманітні гуртки, виховні заходи, читають художню і науково-популярну літературу, переглядають телепередачі, відвідують музеї, театри, виставки тощо, а також беруть активну участь у громадському житті закладу і за його межами.
• 2. Студенти, які захоплюються однією галуззю знань, мають глибокі знання в цій галузі, багато читають, стежать за новинками, усвідомлюючи водночас, що необхідно знати й інші предмети, оволодівати професією, намагаються старанно вивчати всі навчальні дисципліни, передбачені навчальним планом.
• 3. Студенти, які, надавши перевагу певній дисципліні і маючи з цієї дисципліни глибокі і ґрунтовні знання, нехтують усіма іншими. Нерідко вони належать до посередніх або навіть невстигаючих студентів. Саме вони потребують спеціального виховного впливу щодо самоосвіти та самовиховання.
Залежно від ставлення до навчальних дисциплін студентів умовно поділяють на три групи (С. Солодухо). Інтереси студентів першої групи мають пасивний споглядальний характер. Перехід на вищу стадію розвитку інтересів цих студентів гальмує рівень розвитку морально-вольових якостей особистості: почуття обов'язку і відповідальності, працелюбства, дисциплінованості. Друга група студентів не є однорідною за своїм складом. Студенти першої підгрупи захоплюються не тільки теоретичною основою дисципліни, а й її практичною спрямованістю. Вони особливо уважні на лекціях, коли йдеться про застосування теорії та законів на практиці. Друга підгрупа студентів виявляє глибоку зацікавленість теорією навчальної дисципліни, проблемами цієї науки. Важливим елементом структури пізнавального інтересу студентів цієї групи є творче ставлення до предмета. У студентів першої підгрупи необхідно формувати інтерес до теорії предмета, а другої – до практики. Третя група студентів виявляє однаковий інтерес до теорії і практики.
Успішність навчального процесу студентів значною мірою залежить від їх характеру – індивідуального поєднання стійких психічних особливостей людини, які формують властивий для неї тип поведінки і емоційного реагування в певних життєвих обставинах. На відміну від темпераменту характер визначає не енергетичний аспект діяльності, а вибір тих чи інших типових для людини прийомів, способів досягнення мети, "блоків" поведінки. Проте він формується на основі темпераменту і факторів середовища. Як і темперамент, характер прямо не впливає на успішність студента в навчанні, але може створювати труднощі чи сприяти навчанню залежно від організаційних форм, методів викладання, стилю педагогічного спілкування викладача.
Розрізняють декілька типів акцентуації характеру, які можуть бути причиною виникнення труднощів у процесі навчання:
• 1. Гіпертимний тип. Він енергійний, комунікабельний, характеризується постійно підвищеним настроєм. Неакуратність гіпертимів, галас і грайливість можуть стати причиною конфліктів із викладачем. Схильність до зміни діяльності і захоплень часто призводить до поверхового ставлення до людей та справи.
• 2. Циклоїдний тип. Його настрій змінюється циклами. Люди такого типу складно адаптуються до зміни життєвих стереотипів, зокрема переходу від шкільного навчання до навчання у вищому навчальному закладі.
• 3. Лабільний тип. Він страждає перепадами настрою, які можуть бути спричинені різноманітними факторами. За наявності серйозних причин демонструє схильність до реактивних депресій, наслідком яких є порушення навчальної діяльності.
• 4. Сенситивний тип. Представник цього типу надзвичайно чутливий, сором'язливий, часто закомплексований, спілкується тільки з тими, кого добре знає і від кого не відчуває загрози. Наділений почуттям обов'язку, часто бере провину на себе. Дисциплінований, регулярно працює.
• 5. Нестабільний тип. Він характеризується підвищеним потягом до розваг, йому не властива стійкість професійних інтересів, не задумується про майбутнє. Схильний до алкоголізму.
• 6. Конформний тип. Студент такого типу демонструє бездумне, некритичне підпорядкування авторитетам чи більшості у групі. Життєве кредо – бути, як всі. Схиль
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка вищої школи» автора Фіцула М.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Студент вищого навчального закладу як об'єкт і суб'єкт навчання і виховання“ на сторінці 2. Приємного читання.
