• 1) яскраво виражена здатність до стратегічного планування та прогнозування;
• 2) прийняття правильних і своєчасних перспективних рішень про виділення та розподіл ресурсів;
• 3) прагнення збільшити кількість своїх обов'язків шляхом розширення масштабів діяльності або переходу на роботу вищого рівня;
• 4) уміння приймати творчі та раціональні пропозиції за умов високого ступеня ризику. Уникнення тривалого перебування у "зоні комфорту";
• 5) упевненість у власних силах, сприйняття невдач як тимчасових негараздів;
• 6) прагнення мати значні права і, відповідно, нести відповідальність. Самонавчання в кабінетах і навчання з керівниками вищого рівня;
• 7) висока схильність до інтуїтивного передбачення та абстрактного аналізу розвитку складних процесів і критичних ситуацій;
• 8) використання максимальної кількості здібностей та сил у роботі. Внутрішнє оцінювання власних дій, уникнення постійного узгодження їх з оточенням;
• 9) концентрація уваги на розв'язанні проблеми, а не на виявленні винуватців; бажання працювати з підлеглими, які не бояться ризику та вміють приймати самостійні рішення;
• 10) власницьке ставлення до реалізованих ідей та результатів їх упровадження; використання за критичних умов перевірених ідей; економія часу при обґрунтуванні та підготовці рішень.
Проаналізувавши вітчизняну та зарубіжну психологічну літературу, Л. Орбан-Лембрик виділяє суб'єктивні чинники, які утруднюють і стримують управлінську діяльність:
• 1) невміння керувати собою, незнання своїх психофізіологічних можливостей, соціально-професійного потенціалу, що призводить до нездатності справлятися зі стресами, які виникають у житті управлінців, керувати собою і максимально ефективно використовувати свій потенціал;
• 2) нечіткі особисті цінності, які є причиною того, що керівнику не вистачить підстав для суджень, які можуть сприйматися оточенням як необґрунтовані. Ефективна концепція управління загалом орієнтована на такі цінності, як успішність, реалізація потенціалу працівників, висока готовність до нововведень тощо;
• 3) невиразні особисті цілі, за яких керівники рідко досягають успіху. Вони не можуть оцінити успіх інших, оскільки обмежені нечіткістю особистих цілей;
• 4) зупинений саморозвиток, який є причиною того, що деякі керівники не вміють подолати свої слабкості й працювати над власним зростанням. Вони недостатньо динамічні, схильні уникати проблемних ситуацій, не розвивають усі свої здібності, втрачають природну співчутливість, їх ділове життя стає рутиною настільки, наскільки вони в інтересах особистої безпеки виключають зі своєї діяльності ризик;
• 5) невміння розв'язати проблеми, що призводить до їх нагромадження та привнесення у дії управління хаосу, непорозумінь;
• 6) брак творчого підходу, за якого керівник з низьким рівнем винахідливості рідко висуває нові ідеї, нездатний змусити інших бути творцями й використовувати нові підходи в роботі. Він часто не ознайомлений з методами підвищення винахідливості;
• 7) невміння впливати на людей, коли у своїх недоліках і труднощах вони звинувачують інших, критикують їх через те, що підлеглі, на їх думку, до них не прислуховуються;
• 8) недостатнє розуміння особливостей управлінської діяльності, що призводить до невміння прогнозувати поведінку підлеглих, їх можливі помилки та реакції. Труднощі виникають при налагодженні зворотного зв'язку, що у практиці управління є інформацією, яка надходить від виконавців;
• 9) слабкі навички керівництва, за яких ефективність методів роботи керівника стає причиною того, що люди почувають себе незадоволеними і працюють, не використовуючи свій інтелектуально-професійний та соціально- психологічний потенціал;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Педагогіка вищої школи» автора Фіцула М.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Структура управління вищим навчальним закладом“ на сторінці 2. Приємного читання.
