РОЗДІЛ IX. АДВОКАТ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Глава 55. Суд касаційної інстанції

Касаційна система перегляду справ виникла у Франції, а пізніше була запозичена іншими державами. Суд касаційної інстанції не вдається до перевірки фактичних обставин справи, оскільки їх встановлення вважається прерогативою судів першої та апеляційної інстанції. Він перевіряє справу лише щодо дотримання судами нижчого рівня матеріального та процесуального права і тільки в межах доводів, указаних у скарзі. Інші, навіть надзвичайні порушення закону не можуть впливати на вирішення справи, оскільки касатор їх не торкається. В різних країнах мають місце певні відхилення від класичної моделі касаційного перегляду справ.

Деінде (у ФРН, Австрії та деяких інших) існує ревізійний порядок перегляду справ. Ревізійний суд користується набагато ширшими повноваженнями, він не пов'язаний з межами, вказаними у скарзі, в окремих випадках може переглянути рішення, не передаючи справу на новий розгляд. В Україні суд касаційної інстанції має елементи ревізійного порядку перегляду справ.

Судом касаційної інстанції нині є Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Обговорюючи питання касаційного оскарження, адвокат має ретельно дослідити обставини справи, проаналізувати доводи судів, викладені в судових рішеннях, встановити наявність або відсутність підстав для перегляду.

Ст. 324 ЦПК визначає суб'єктів касаційного оскарження. До них віднесено сторони й інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права та обов'язки. Рішення та ухвали суду першої інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку після їх перегляду апеляційним судом.

У касаційному порядку можуть бути оскаржені рішення у таких справах:

1) позовного провадження (позивачем і відповідачем), третіми особами (які заявляють або не заявляють самостійні вимоги), представниками сторін; органами та громадянами, які звернулись за захистом в інтересах інших осіб; особами, які не були залучені в процес як такі, що беруть участь у справі, але щодо яких суд вирішив питання про їхні права або обов'язки. Прокурор, який брав участь у справі, може також подати касаційну скаргу.

Відповідно до ч. 4 ст. 46 ЦПК, прокурор, який не брав участі у справі, з метою вирішення питання про наявність підстав для подання апеляційної чи касаційної скарги має право знайомитися з матеріалами справи в суді. Очевидно, що цьому праву прокурора має кореспондувати і ст. 324 ЦПК. Однак відповідного уточнення у законі не зроблено. Упущення, яке мало місце в аналогічній ст. 320 ЦПК 1963 р., перекочувало до нового Кодексу. Між тим на цю неточність зверталась увага й у правовій літературі[1]. Отже, у контексті ч. 4 ст. 46 ЦПК та ст. 37 Закону " Про прокуратуру", де прямо вказано на право прокурора і його заступника вносити касаційне подання незалежно від їхньої участі у справі в суді першої інстанції, можна дійти висновку, що прокурор може оскаржити рішення в касаційному порядку, незалежно від того, чи брав він участь у справі;

2) заявниками у справах окремого провадження; заінтересованими особами у справах окремого провадження; представниками цих осіб.

Ч. 2 ст. 324 ЦПК встановлює, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. В. І. Тертишніков слушно зауважує, що норми матеріального права можуть бути не тільки порушені, а й неправильно застосовані (ч. 2 ст. 338 ЦПК).

У касаційній інстанції не застосовують правила про передання спорів на вирішення третейського суду, про зміну підстав і предмета позову, збільшення розміру позовних вимог, про вступ у справу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, про вступ у справу третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, про об'єднання або роз'єднання кількох позовних вимог, про пред'явлення зустрічного позову. Особливістю порядку проведення судового засідання в касаційній інстанції є також те, що особи, які не брали участі у справі, але щодо яких суд першої інстанції прийняв рішення щодо їхніх прав та обов'язків, можуть звернутися з касаційною скаргою та взяти участь у судовому засіданні.

Суть касаційного оскарження полягає в тому, що особи, які беруть участь у справі, а також особи, щодо яких суд вирішив питання про їх права і обов'язки, навіть якщо вони не брали участі у справі, мають право у встановленому законом порядку подати скаргу на рішення, яке набрало чинності.

Касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням (ухвалою) апеляційного суду.

Пропущений строк з причин, визнаних судом поважними, суд касаційної інстанції може поновити за заявою особи, але не більше ніж у межах одного року з дня виникнення права на касаційне оскарження. Обмеження поновлення строку одним роком - це відповідь України на критику Європейського суду з прав людини щодо існування можливості неодноразово скасовувати рішення судів протягом тривалого часу, що негативно впливає на стабільність судових рішень. Проте можливість неодноразово запускати справу новим колом залишається.

Якщо особа, яка подає касаційну скаргу, пропустила строк на касаційне оскарження і не порушила питання про поновлення строку або якщо у поновленні строку відмовлено, то така скарга повертається цій особі.

Глава 56. Підготовка та подання касаційної скарги

Право касаційного оскарження реалізується шляхом подання у письмовій формі скарги, встановленого у ст. 326 змісту.

Вимога до форми одна: касаційна скарга подається у письмовій формі. Отже, це може бути текст, написаний від руки або на друкарській машинці. Якщо в Кодексі 1963 р. містилася вимога, що касаційна скарга викладається "чітким машинописним текстом", то у новому Кодексі такої вимоги немає.