Розділ 22

«Бум, бум, бум!» — гупало у Потапа в голові. Він таки прийшов на дискотеку разом із хлопцями.

— Не будь тупаком! — підбурював його Севка. — Ми ж домовилися йти дружно! А ти хочеш від компанії відколотись!?

Так його й умовили… І от тепер він стояв біля танцювального майданчика і картав себе за те, що надто легко піддався на вмовляння. А хлопці відривалися на всю. Севка із Славком вже навіть підчепили якихось дівчат із третього загону. Близнюки викаблучувалися перед ними, щоб справити якнайкраще враження, але збоку це виглядало кумедно і все, що відбувалося, здавалося пародією на поганий фільм про життя тусовочної молоді. На тлі усієї цієї колихкої маси дуже помітною була та сама Алка, яка ледь не зірвала ранкову зарядку — на неї зглядалися хлопці з усіх кутків. Проте біля неї увивалися Канава та його копія, які нікого до дівчини не підпускали. Раптом з динаміків залунало:

Нарешті знову ти повертаєшся додому.

Дивлюсь назад, хтось бананами гамує втому,

Хтось щось читає, хтось в метро втикає,

Лиш вона одна біля вікна тебе чекає…

Денис ожив. «Бумбокс» завжди покращував йому настрій. Танцівники на майданчику почали розбиватися на пари.

— Можна вас запросити? — почув Потап коло самого вуха і здригнувся від несподіванки. Обернувся. Перед ним стояла Олеся! — То, може, таки потанцюємо!? Бо якось негарно виходить: дівчина його кличе, а він — нуль уваги!

Хлопець відчув на своїй шиї її легке дихання, і враз його наче струснуло: дивні емоції стискали горло і розплавлювали мізки. Потап мовчки, ледве пересуваючи неслухняні ноги, відвернувся від Олесі. Потім оговтався, повернувся і зупинився. Вона посміхнулася, взяла його за руку і потягнула на майданчик.

Вона одна, вона одна,

сидітиме біля вікна до темна.

Гукатиме тебе й мене, а час мине…

— А як тебе звати? — запитала дівчина. — Бо ми вранці так і не познайомилися!

— Д-д-енис! — заїкаючись відповів Потап.

— А мене Олеся! Дуже приємно! Ти непогано танцюєш! — підбадьорила його Олеся, а Денис подумки подякував мамі, яка на всіх сімейних святах витягувала його з-за столу і змушувала танцювати разом із нею. Йому з Олесею було добре.

Пісня невблаганно закінчувалася. Потапу здалося, що тільки-но музика стихне, його життя обірветься. Йому не хотілося відпускати Олесю. Хотілося, щоб її руки ще довго лежали в нього на плечах, хотілося вдихати запах її волосся і насолоджуватися кожною секундою близькості…

Ніч як ніч, в темряві вогонь світить.

Ніч як ніч, день як день…