Зовнішнє середовище

Організаційна поведінка

Згідно з визначенням американського дослідника Джеральда Белла, зовнішнє середовище містить такі елементи, як споживачі, конкуренти, державні заклади (інституції), фінансові організації, джерела трудових ресурсів, тощо [55].

В підручниках з маркетингу [83, 12, 88, 75, 51, 6] зовнішнє середовище розглядають через такі його складові: конкуренти, науково-технічний прогрес, соціокультурні фактори, політичний та економічний стан країни.

На думку Г.Осовської, О.Фіщук та І.Жалінської, зовнішнє середовище має три рівні:

• мезосередовище (безпосереднє оточення);

• макросередовище (опосередковане оточення);

• мегасередовище (світовий масштаб) [65, с.93].

Й. Прокопенко визначає фактори зовнішнього середовища як:

• структурні зміни (економічні, демографічні);

• природні (робоча сила, земля, енергетичні ресурси, сировина);

• уряд та інфраструктура (інституційні механізми, політика і стратегія, інфраструктура, державні підприємства).

При цьому зовнішні фактори - це ті, які знаходяться поза контролем з боку окремого підприємства. Зовнішні фактори, на думку Й.Прокопенка, цікаві тим, що їх розуміння повинно мотивувати певні рішення, які б могли змінити поведінку підприємства, його стратегію і продуктивність на тривалий період [65].

Структурні зміни в країні відбуваються у царині політики, економіки, соціальній сфері та демографії. Розуміння цих зрушень полегшує проблеми планування діяльності підприємства.

Економічні зміни відбуваються в моделях зайнятості, складі капіталу, технологіях, масштабах економіки та конкурентоспроможність. Вони впливають на вартість ресурсів, обсяги виробництва та рівень прибутковості організацій.

Демографічні та соціальні зміни впливають на обсяги та структуру споживання населення, вартість та якість робочої сили, а також, відповідно, на витрати на виробництво, його обсяги, політику ціноутворення в організації.

Природні ресурси для організації є одним із основних факторів впливу зовнішнього середовища, оскільки саме вони формують левову частку витрат на виробництво і регулюють рівень пропозиції на ринках товарів та послуг. Основною характеристикою природних ресурсів є їхня обмеженість.

До природних ресурсів Й. Прокопенко відносить: робочу силу, землю, енергію та сировину [65].

Робоча сила - один із найбільш цінних природних ресурсів. Люди в конкретних країнах мають специфічні характеристики: якість І рівень освіти, тривалість життя тощо. Зростання ВВП на душу населення сприяє якісним зрушенням у робочій силі, оскільки якість праці та здатність до праці визначаються станом освіти та охорони здоров'я в країні.

Земля - обмежений ресурс, який має велику значущість як для організацій, так і для людини. її часто називають найбільш важливим фактором виробництва. Якість використання землі забезпечується раціональною національною політикою.

Енергія - природний ресурс, вартість якого постійно зростає, але функціонування будь-якої організації без нього неможливе. Підвищення вартості енергії на діяльність організації виявляється через пряму дію та мультиплікаційний ефект.

Економічна політика в країні, стратегія і урядові програми значною мірою випивають на діяльність кожної організації. Це відбувається шляхом: обмежень діяльності організацій через законодавче поле; здійснення контролю за діяльністю підприємств; прийняття відповідних урядових рішень щодо контролю над цінами; регулювання доходів; визначення політики щодо оплати праці тощо.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організаційна поведінка» автора Новак В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Зовнішнє середовище“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Організація в системі менеджменту

  • Організаційне оточення

  • Формування організації

  • Організаційний розвиток як об'єкт управління

  • Управління організаційними змінами

  • Зовнішнє середовище
  • Внутрішні змінні організацій

  • Ефективність та моделі організаційних змін

  • Участь в організаційному розвитку

  • Опір організаційним змінам

  • Менеджмент змін

  • Управління нововведеннями в організації

  • комунікації в організації

  • Організаційні комунікації

  • Управління перешкодами на шляху ефективних комунікацій

  • Особистість та організація

  • Персональний розвиток в організації

  • Поведінка людини в організації

  • Моделі організаційної поведінки особистості

  • Проблеми та способи встановлення взаємодії людини та організації

  • Посадова модель поведінки

  • Формування групової поведінки в організації

  • Ефективність роботи груп

  • Ефективність командної праці

  • Лідерство в організації

  • Розвиток лідерського потенціалу

  • Особисті якості лідера та стилі лідерства

  • Управління лідерством в організації

  • Роль лідера в управлінні персоналом.

  • Роль лідера в управлінні зовнішніми зв'язками.

  • Роль лідера в управлінні змінами.

  • Формування культури лідерства.

  • Мотивування та результативність організації

  • Теорії мотивації

  • Мотиви трудової діяльності

  • Сучасні підходи до основних програм матеріальної мотивації

  • Внутрішні та зовнішні мотиви і мотивація трудового колективу

  • Сучасні підходи до мотивування співробітників організації

  • Управління поведінкою особистості в організації

  • Управління конфліктами в організації

  • Класифікація конфліктів.

  • Робота з людьми зі складним характером

  • Як поводитися з людьми зі складним характером різних типів?

  • Терміни для запам'ятовування

  • Література