Організаційне оточення

Організаційна поведінка

Зовнішнє середовище непрямої дії на організацію є пасивним, але його не слід відкидати, особливо в прогнозуванні стратегічної перспективи діяльності організації.

Результатом взаємного впливу організації та зацікавлених сторін є певна організаційна поведінка, яка проявляє себе в таких формах, аспектах, явищах:

• установки, цінності, переваги, схильності індивідів, що формуються в свідомості;

• поведінка індивідів відносно фізичних об'єктів у разі несподіваних інформаційних і соціальних контактів;

• поведінка груп, команд та інших угрупувань, що характеризуються безпосереднім спілкуванням;

• поведінка організаційних одиниць, таких як відділи, відділення, фірми або великі концерни;

• поведінка взаємопов'язано? групи організацій;

• поведінка внутрішнього і зовнішнього середовища компанії, наприклад еволюція технологій, ринків, конкуренції, державного регулювання тощо.

Організаційна поведінка охоплює систематичний аналіз і вивчення дій та відносин людей в організаційному середовищі з метою пояснення, прогнозування й контролю поведінки цих людей [51].

Так, члени ТНК (транснаціональні корпорації) чи БНК (багатонаціональні корпорації) можуть, перш за все, відчувати свою приналежність до даних організацій і чекатимуть, що їх організації підтримуватимуть таку ідентифікацію, межі і автономію перед зовнішнім оточенням.

Але на практиці все відбувається зовсім не так очевидно. Наприклад, могутній міжнародний концерн - це велика Індустріальна група, що має крупні підрозділи за межами країни. Останні працюють як індивідуальні компанії, зі своїми власними торговими марками і мають різні заводи, зі своєю власною ідентифікацією. Всі вони об'єднуються в міжнародний концерн за допомогою складної ієрархії підрозділів. В даному прикладі фокальні організації відразу виділити не можна. Тут паралельно існує безліч меж і чинників ідентифікації, виражених торговими марками, місцезнаходженням або національними особливостями. Чим більше організація, тим більше розпливаються контури фокальної організації.

Іноді менеджери намагаються змінити центральну ланку або ідентифікацію організацій. Вони можуть спробувати зробити так, щоб дочірні фірми розглядали себе швидше як більш незалежні і відповідальні організації, ніж як підлеглі одиниці материнської компанії. Вони також можуть спробувати досягти ідентифікації працівників у рамках великого концерну, надаючи більшого значення марці. Іноді паралельно мають місце обидві тенденції.

На найнижчому рівні, рівні індивідуальних працівників, можна виявити, що організаційна поведінка - це вивчення і пояснення трудових установок, мотивації і задоволеності працею, розпізнавання або сприйняття ролей на робочому місці і поза ним. Частково особа привносить індивідуальні особливості з собою, коли входить в організацію, але вони також і розвиваються, в міру набуття досвіду, під впливом або за сприяння організації.

Індивідуальні особливості взаємодіють з обставинами, в які потрапляє особа, вона починає соціалізуватися і намагається адаптувати ситуацію, щоб вона більшою мірою відповідала особистим смакам і вимогам. Узгодження індивідуального і трудового контексту є основною задачею управління людськими ресурсами, або персоналом.

Наступним аналітичним рівнем є контактні групи, де люди спілкуються один з одним безпосередньо. У групах і командах члени організації зустрічаються, взаємодіють, сперечаються, знаходять друзів або прихильності. їх особисті та набуті якості, які не є просто Індивідуальними особливостями, змінюються.

Особи не лише здійснюють вплив на життя групи або команди, але й самі змінюються під впливом змін і еволюції контактних груп. Групи і команди є центральними елементами координації і контролю організаційних процесів. Вони важливі як у формальних, так і в неформальних організаційних структурах. Керівництво може як заохочувати, так і перешкоджати формуванню груп і команд, залежно від обставин, сприйняття і політики. Організації прагнуть породити інші організації. Частково цей процес пов'язаний з освітою, різними формами і громадськими об'єднаннями асоціацій, що представляють загальні Інтереси.

Прикладами можуть служити асоціації підприємців, індустріальні і професійні організації, торговельно-промислові палати, гільдії та інші ще більш специфічні організації, що мають конкретні місії і цілі.

Приватні особи також створюють організації. Її організації нічого не виробляють і не продають, але вони залучені в економічне життя організації і складають важливу частину зовнішнього середовища виробничих компаній і фірм, що надають послуги. Профспілки служать наочним прикладом. Більш того, організації утворюють дочірні організації.

Організаційне суспільство влаштоване так, що, навіть, якщо потрібно діяти проти організацій, швидше за все доведеться створювати іншу організацію. Останнім часом деякі люди намагаються перешкоджати цій тенденції, створюючи соціальні рухи, "відкритіші системи" з більш невизначеною метою, менш чіткими межами, неієрархічною структурою, більш вільною координацією і менш формально визначеннями обов'язками. Навіть ці тенденції знаходяться в рамках сучасного організаційного потоку.

Політичний характер організаційного життя розповсюджується на всі аналізовані рівні. Індивіди дотримуються своєї політики при роботі в групах та в інших особистих контактах, переслідуючи власні інтереси і цілі. Групи протистоять або формують коаліції з іншими групами. Сегменти, спеціалізовані за принципом департаментів, підрозділів або за професійною ознакою, чинять аналогічно. До того ж організаційні одиниці орієнтуються на внутрішнє або зовнішнє організаційне середовище. Вони створені, щоб відстоювати певні стратегії, інтереси акціонерів, споживачів і ринку, або протистояти їм. Вони підтримують певні професійні, виробничі стандарти, а також стандарти індустріальних відносин. Вони можуть бути пов'язані з інтересами в державній сфері.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організаційна поведінка» автора Новак В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Організаційне оточення“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Організація в системі менеджменту

  • Організаційне оточення
  • Формування організації

  • Організаційний розвиток як об'єкт управління

  • Управління організаційними змінами

  • Зовнішнє середовище

  • Внутрішні змінні організацій

  • Ефективність та моделі організаційних змін

  • Участь в організаційному розвитку

  • Опір організаційним змінам

  • Менеджмент змін

  • Управління нововведеннями в організації

  • комунікації в організації

  • Організаційні комунікації

  • Управління перешкодами на шляху ефективних комунікацій

  • Особистість та організація

  • Персональний розвиток в організації

  • Поведінка людини в організації

  • Моделі організаційної поведінки особистості

  • Проблеми та способи встановлення взаємодії людини та організації

  • Посадова модель поведінки

  • Формування групової поведінки в організації

  • Ефективність роботи груп

  • Ефективність командної праці

  • Лідерство в організації

  • Розвиток лідерського потенціалу

  • Особисті якості лідера та стилі лідерства

  • Управління лідерством в організації

  • Роль лідера в управлінні персоналом.

  • Роль лідера в управлінні зовнішніми зв'язками.

  • Роль лідера в управлінні змінами.

  • Формування культури лідерства.

  • Мотивування та результативність організації

  • Теорії мотивації

  • Мотиви трудової діяльності

  • Сучасні підходи до основних програм матеріальної мотивації

  • Внутрішні та зовнішні мотиви і мотивація трудового колективу

  • Сучасні підходи до мотивування співробітників організації

  • Управління поведінкою особистості в організації

  • Управління конфліктами в організації

  • Класифікація конфліктів.

  • Робота з людьми зі складним характером

  • Як поводитися з людьми зі складним характером різних типів?

  • Терміни для запам'ятовування

  • Література