Участь у проведенні загальноорганізаційних заходів. Заходи, на яких присутні співробітники і на які вони мають право запрошувати власні родини: екскурсії та поїздки, обіди та вечері, за які сплачує організація, тощо.
Винагороди вдячності. Тип винагород, який пропагує власних співробітників, які роблять суттєвий внесок у функціонування організації, шляхом інформації в засобах масової інформації та місцях, доступних для громадськості.
Винагороди, які пов'язані зі зміною статусу співробітника. Навчання співробітника за рахунок організації, запрошення до співпраці у якості наставника для підлеглих, участь у матеріально вигіднішому проекті, можливість користування обладнанням організації для вирішення власних проблем.
Винагороди, пов'язані зі зміною робочого місця. Надання атрибутів іншого статусу: персональний кабінет, службове авто, надання додаткового офісного обладнання тощо.
Використання системи "пакета послуг". Вибір співробітником із певної кількості різноманітних винагород тієї, в якій він максимально зацікавлений зараз.
Одним із найбільш потужних елементів системи мотивації є використання системи делегування повноважень. Це процес, який передбачає передачу частини обов'язків та повноважень щодо прийняття рішень на більш низький рівень організаційної структури. По відношенню до делегування повноважень використовуються такі показники, які його характеризують: обсяг - коло питань, по відношенню до яких використовують делегування; повнота - ступінь, в якій виконавцю передається право виконання певних функцій.
Делегування повноважень виступає потужним стимулом для підвищення мотивованості співробітників, оптимальним способом підвищення потенціалу співробітників організації та підтримки ефективного функціонування організаційної структури. Роль керівника в цій ситуації зводиться до координування процесів.
Ефективному впровадженню делегування повноважень заважають традиції організації, недовіра менеджера до можливостей виконавців, низьке завантаження керівника, відсутність чіткого уявлення менеджера щодо подальших дій та можливих наслідків.
Успішне виконання діяльності можливе тільки за умови сильної мотивації, яка визначає наполегливість в реалізації задумів. Плани часто не реалізуються тому, що людині бракує цілеспрямованості, наполегливості, сміливості і вона не має належної мотивації для їх реалізації. Продукувати ідеї, складати досконалі програми і плани -
недостатня умова успіху. Необхідна також певна мотиваційна напруга, пов'язана з реалізацією програм і планів.
Для тривалої мотивації тільки результативної установки недостатньо, необхідне також захоплення процесом діяльності. Окремо вважаємо за доцільне розглянути поняття "мотивація досягнення".
Мотивація досягнення - це прагнення до успіху в діяльності.
Людина, що прагне досягти успіху, високих результатів в діяльності, володіє сильною мотивацією досягнення. Для одних досягнення успіхів в діяльності більш важливе, для інших - менш.
Від того, яке значення людина приписує досягненням в певній області, залежить вибір тієї діяльності, якою вона прагне займатися.
До основних чинників, що визначають наявність сильної мотивації досягнення, слід віднести:
• прагнення досягати високих результатів;
• прагнення робити все якнайкраще;
• вибір складних завдань І бажання їх виконати;
• прагнення удосконалювати свою майстерність.
Успіх у діяльності, як відомо, залежить не тільки від здібностей людини, а й від прагнення добитися мети, від цілеспрямованої і наполегливої праці для досягнення успіху, тобто від мотивації досягнення.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організаційна поведінка» автора Новак В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Сучасні підходи до мотивування співробітників організації“ на сторінці 2. Приємного читання.
