Персональний розвиток в організації

Організаційна поведінка

Сприйняття ризику є важливою поведінковою характеристикою, що наочно відображає індивідуальність людини. Люди, схильні до ризику, менше часу витрачають на ухвалення рішень і готові ухвалювати рішення з меншою кількістю інформації. При цьому результат рішення зовсім не обов'язково гірший, ніж у тих, хто скрупульозно готує рішення і збирає всю необхідну інформацію.

Догматизм найчастіше є рисою вдачі індивідів з обмеженими поглядами. Догматики бачать оточення як зосередження загроз, посилаються на авторитети і сприймають людей по тому, як вони відносяться до догм і абсолютних авторитетів. Зазвичай догматиками бувають люди, що володіють авторитарними рисами вдачі. Догматики не схильні до пошуку великого обсягу інформації, достатньо швидкі в ухваленні рішення, але при цьому демонструють дуже високий рівень упевненості в акуратності і правильності ухвалених рішень. Відмічено, що догматики вважають за краще працювати в добре структурованих групах незалежно від того, яку позицію вони займають в групі. Відмічено також, що догматики погано усвідомлюють те, як вони проводять свій час при виконанні роботи, і те, що вони слабо справляються з управлінською роботою.

Комплексність усвідомлення явищ як характеристика індивідуальності людини відображає її здатність розкладати пізнаване явище на частини і інтегрувати, синтезувати загальні уявлення або висновки про усвідомлюване явище. Люди з високою комплексністю усвідомлення проявляють великі здібності до обробки інформації, розглядають більшу кількість альтернатив і ухвалюють більш комплексні рішення, ніж люди з низькою комплексністю усвідомлення. Відмічено, що керівники з високою комплексністю усвідомлення в ситуаціях з великою різноманітністю середовища краще справляються з своїми обов'язками, що цей тип керівників більш схильний до широких контактів з людьми, ніж керівники з низьким рівнем комплексності усвідомлення, а також те, що дані керівники прагнуть до використовування різноманітних ресурсів при рішенні задач.

Сфера контролю відображає те, як індивід дивиться на джерело чинників, що визначають його дії. Якщо людина вважає, що їх поведінка залежить від неї самої, то в цьому випадку для неї характерна наявність внутрішньої сфери контролю (інтроверти). Якщо ж вона вважає, що все залежить від випадку, зовнішніх обставин, дій інших людей, то вважається, що вона має зовнішню сферу контролю (екстраверти). Інтроверти краще контролюють свої дії, більш орієнтовані на досягнення результатів, більш активні, більш задоволені своєю роботою, їм подобається неформальний стиль управління, вони люблять впливати на інших, але не люблять впливати на себе, люблять займати керівні позиції. Екстраверти ж, навпаки, віддають перевагу формальним структурам, вважають за краще працювати під директивним керівництвом. Якщо ж вони займають керівні позиції, то широко використовують методи силової дії.

Існує велика кількість тестів та інших інструментів, що дозволяють визначити характеристики індивідуальності людини. У сучасному менеджменті даним питанням і даному виду діяльності надається величезна увага. 1 зв'язано це в першу чергу з тим, що успіх організації прямо залежить від того, наскільки успішно вона може задіяти той людський потенціал, що є у неї в розпорядженні.

Необхідність вивчення індивідуальності людини викликається також і тим, що часто робиться безліч неправильних висновків про людей, про їх характеристики, їх індивідуальність. Зв'язано це з тим, що люди при пізнанні інших спираються на стереотипи, упередження, необґрунтовані узагальнення. Роблячи неправильні висновки про індивідуальність людей, ми створюємо основу для шкідливих конфліктів, скандалів, пліток, труднощів у спілкуванні і взаємодії людей. Це все завдає збитку окремим людям і організації в цілому.

Факт необхідності ретельного і регулярного вивчення індивідуальних характеристик членів організації не викликає сумніву. Проте, визнаючи значущість і корисність цього виду управлінської діяльності, необхідно пам'ятати і про те, що індивідуальність поведінки людини залежить не тільки від її персональних рис, але і від ситуації, в якій здійснюються її дії. Тому вивчення людини завжди повинне вестися в сукупності з вивченням ситуації.

Нарешті, при вивченні індивідуальності людини необхідно брати до уваги її вік. Людина проходить в своєму житті різні стадії, яким відповідає різний стан її індивідуальності. Тому, роблячи висновки про характер людини, необхідно виходити з того, що її поведінка значною мірою визначається тим, в якій віковій стадії вона знаходиться. Тільки врахування всіх цих чинників в сукупності може дати ключ до розуміння індивідуальності людини, а отже, до управління людиною.

На практиці, особливо на ранніх стадіях розвитку фірми, субординаційний принцип організаційної поведінки суворо не дотримується. Керівник може давати вказівки та розпорядження кожному, навіть не повідомивши його безпосереднього керівника. Таким чином, керівник втручається в сферу компетентності свого топ-менеджера, що стає нормою поведінки, хоч насправді це етап розвитку фірми на ранніх стадіях, які можна назвати хворобами росту.

Але коли фірма розростається, захоплюючи нові ринкові сегменти, і виникає конкурентне зовнішнє середовище, тоді настає необхідність в організаційній упорядкованості всередині фірми. З'являються спеціалізовані відділи (маркетингу, реклами та ін.), які включаються в загальну роботу підрозділів. Загострюється потреба в налагодженні координації в організації, особливо там, де підрозділи дуже "пов'язанні" між собою, але їх працівники не можуть домовитись, а також тоді, коли якийсь підрозділ дуже залежить від Інших, але на них вплинути не може.

Проблеми наростають сильніше, якщо в фірмі культивується ієрархічна впорядкованість службових відносин. І тоді виникає гостре протиріччя між субординаційним і координаційним характером організаційної поведінки. Таке протиріччя є основним в організаційній системі управління фірмою, тому необхідно знайти оптимальне поєднання субординаційних і координаційних сил в часі та просторі. Консультаційна практика підтверджує, що ця проблема може бути успішно вирішена в тому випадку, якщо працівники переживають стан приєднаності до справ тієї організації, в якій працюють.

Для фірми, де домінує приєднаний тип працівника, характерний високий рівень взаємоузгодженності: модель його поведінки є об'єднуючою, оскільки вирішуються "стикові" проблеми. А там, де домінує відчужений тип працівника, проявляється високий рівень розбіжностей. В першому випадку у працівників формується панорамне бачення свого фронту робіт, що створює додаткове поле відкритих комунікацій. Їх результатом є широкий спектр взаємодій, взаємостраховок, взаємопідтримок у вирішенні спільних завдань. У другому випадку у працівників формується вузькофункціональне бачення роботи - "від цих і до цих", що створює поля з відгородженими комунікаціями. Їх результатом є наростання "нестиковок".

Працівники переживають стан приєднаності до організації тоді, коли вважають її "своєю". А це буває тільки в тому випадку, якщо створені всі умови для їх самозахоплення в робочому процесі. Така культура відносин базується на тому принципі, що головна цінність - це люди, особливо професіонали.

Головне протиріччя організаційної поведінки може бути загнано в глухий кут, якщо працівники переживають стан відчуження від тієї фірми, в якій працюють. Це буває тоді, коли люди працюють через силу.

Стан приєднаності або відчуженості може проявлятися двояко. Повнота приєднаності працівника до справ фірми залежить, перш за все, від того, наскільки організація в образі її керівників стимулює його до саморозкриття своїх можливостей та самовіддачі. Оскільки людина може працювати навіть з почуття обов'язку та з почуття захопленості своєю справою.

Якщо стан приєднаності виражає глибоку потребу людської природи бути членом локального суспільства, то стан відчуженості відображає формування відмежовування пізнання від зон, які травмують психіку працівника. Це самообмеження залежить, перш за все, від того, які потреби працівника блокує організація в особі її керівника. Якщо блокується глибинна потреба особистості у визнанні її заслуг, то особисте "Я" ніби роздвоюється на "Я - тут" та "Я - не тут". І тоді працівник розпочинає шукати роботу, надсилаючи резюме в кадрові агентства. Але часто буває, коли він самовідчужується від організації і в той же час виявляється приєднаним до неї в приватній формі. Такий стан характерний для ситуацій, коли працівник відчуває на собі дискримінацію зі сторони керівництва, але не йде з організації, тому що її імідж дуже привабливий. І він заспокоює себе тим, що працює в престижній фірмі та пишається цим, особливо тоді, коли спілкується з новими знайомими.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організаційна поведінка» автора Новак В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Персональний розвиток в організації“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Організація в системі менеджменту

  • Організаційне оточення

  • Формування організації

  • Організаційний розвиток як об'єкт управління

  • Управління організаційними змінами

  • Зовнішнє середовище

  • Внутрішні змінні організацій

  • Ефективність та моделі організаційних змін

  • Участь в організаційному розвитку

  • Опір організаційним змінам

  • Менеджмент змін

  • Управління нововведеннями в організації

  • комунікації в організації

  • Організаційні комунікації

  • Управління перешкодами на шляху ефективних комунікацій

  • Особистість та організація

  • Персональний розвиток в організації
  • Поведінка людини в організації

  • Моделі організаційної поведінки особистості

  • Проблеми та способи встановлення взаємодії людини та організації

  • Посадова модель поведінки

  • Формування групової поведінки в організації

  • Ефективність роботи груп

  • Ефективність командної праці

  • Лідерство в організації

  • Розвиток лідерського потенціалу

  • Особисті якості лідера та стилі лідерства

  • Управління лідерством в організації

  • Роль лідера в управлінні персоналом.

  • Роль лідера в управлінні зовнішніми зв'язками.

  • Роль лідера в управлінні змінами.

  • Формування культури лідерства.

  • Мотивування та результативність організації

  • Теорії мотивації

  • Мотиви трудової діяльності

  • Сучасні підходи до основних програм матеріальної мотивації

  • Внутрішні та зовнішні мотиви і мотивація трудового колективу

  • Сучасні підходи до мотивування співробітників організації

  • Управління поведінкою особистості в організації

  • Управління конфліктами в організації

  • Класифікація конфліктів.

  • Робота з людьми зі складним характером

  • Як поводитися з людьми зі складним характером різних типів?

  • Терміни для запам'ятовування

  • Література