Організаційні комунікації

Організаційна поведінка

Чим більша кількість організаційних рівнів в організації (ієрархічність структури організації), тим складніші в ній вертикальні комунікації. Вертикальні комунікації, в свою чергу, можуть бути висхідними та спадними. Висхідні комунікації (комунікації знизу догори) характеризуються обміном інформацією у напрямі підлеглий - керівник і здійснюються через написання доповідних, службових, звітів тощо. Як правило, такі комунікації відбуваються рідко. За їх допомогою частіше сповіщають про недоліки, які виникли в роботі, або про проблеми в управлінні організацією чи у виробничих процесах.

За допомогою спадних комунікацій (комунікації згори донизу) здійснюють обмін інформацією у напрямі керівник -► підлеглий, і вони можуть бути у вигляді завдань, зауважень, розпоряджень, наказів, графіків тощо. Вертикальні комунікації можна здійснювати шляхом проведення нарад, зборів, конференцій. В цьому разі будуть мати місце як висхідні, так і спадні організаційні комунікації.

Крім того комунікації в організації можна, залежно від джерела надходження інформації, поділити на формальні (офіційні) та неформальні (неофіційні). Формальні комунікації здійснюються в межах вимог та компетенції персоналу організації, і їх здійснення є обов'язковим для всіх учасників комунікацій, тоді як неформальні є результатом неформальних зв'язків, які існують в організації.

За кількістю учасників комунікації - складні та прості. Складні комунікації передбачають участь декількох людей в комунікаційному процесі, тоді як прості обмежують комунікацію двома особами (рис.3.4).

Для ефективної взаємодії всередині організації та за її межами необхідне налагодження ефективного обміну Інформацією та здійснення комунікацій. Тому основним призначенням і найважливішою функцією процесу управління є забезпечення узгодженості, порядку, взаємозв'язку і взаємодії між окремими елементами системи управління. Саме ці процеси відбуваються завдяки комунікаціям в організації,

Класифікація комунікацій

Рис.3.4. Класифікація комунікацій

Ефективність здійснення комунікацій забезпечується організацією комунікаційного процесу. Основою комунікативних процесів виступає інформація. Процеси обміну інформацією називають комунікаційними. О.Є Кузьмін та О.Г Мельник визначають комунікаційні процеси як процеси обміну інформацією з метою розв'язання конкретної проблеми [39, с.235]. Основною метою комунікаційного процесу виступає забезпечення розуміння інформації, що є предметом обміну, тобто повідомлень [76, с. 478].

На думку більшості науковців [39, 76, 40, 60, 67], існує чотири елементи процесу комунікації: відправник - особа, що здійснює збір та передачу інформації або генерує ідеї, повідомлення - власне інформація, яка закодована за допомогою певних символів і визначена для передачі, канал інформації - засіб, за допомогою якого передається інформація, одержувач інформації - особа, якій призначена інформація і яка інтерпретує одержану інформацію.

Комунікаційний процес складається Із послідовних етапів, на кожному із яких може відбутись викривлення інформації, тому головними завданнями відправника та одержувача інформації є розуміння вихідної ідеї комунікації. Більшістю авторів виокремлюються такі етапи здійснення комунікаційного процесу:

• 1) Зародження ідеї. На цьому етапі відбувається зародження ідеї або збір інформації, в якій виникла потреба. Визначаючи роль цього етапу в комунікаційному процесі, М.Мескон, М.Альберт та Ф. Хедоурі зазначають, що невдале повідомлення не буде кращим на якісному папері або при збільшенні потужності гучномовця. Лейтмотив етапу - "не починайте говорити, не почавши думати" [49, с.172].

• 2) Кодування інформації та вибір каналу передачі Перш ніж передавати ідею, її необхідно закодувати за допомогою символів. Цими символами можуть бути слова, мова жестів, тобто те, за допомогою чого ідея перетворюється у повідомлення. Залежно від обраного типу символів обирається канал передачі. Канал передачі визначається необхідними термінами подачі інформації, її обсягом, складністю проблеми, яка вирішується, можливостями організації. Якщо канал не відповідає ідеї, то ефективність комунікації може суттєво знизитись.

• 3) Передача інформації здійснюється за допомогою певного методу передачі інформації (письмово, усно, телефонні переговори, відео- або аудіозйомка тощо).

• 4) Декодування інформації. Після одержання інформації символи відправника перекладаються у символи одержувача інформації. Це один із найбільш важливих етапів, оскільки саме тут визначається, наскільки успішним був комунікаційний процес, тобто наскільки символи відправника інформації співпадають із символами одержувача інформації.

• 5) Здійснення зворотного зв'язку допомагає ідентифікувати ідею відправника та одержувача інформації. У тому разі, якщо ідея зрозуміла, можна вважати, що комунікаційний процес здійснили успішно, якщо ж ні, то процес передачі інформації необхідно повторити. Тому зворотний зв'язок суттєво підвищує шанси на здійснення ефективного комунікаційного процесу, як це представлено на рис. 3.5.

Аналізуючи комунікації в організації, можна назвати їх основні напрямки:

• 1. Комунікації між організацією і її зовнішнім середовищем:

  – комунікації між споживачами через відділ маркетингу;

  – комунікації з податковими органами;

  – комунікації з органами влади;

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організаційна поведінка» автора Новак В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Організаційні комунікації“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Організація в системі менеджменту

  • Організаційне оточення

  • Формування організації

  • Організаційний розвиток як об'єкт управління

  • Управління організаційними змінами

  • Зовнішнє середовище

  • Внутрішні змінні організацій

  • Ефективність та моделі організаційних змін

  • Участь в організаційному розвитку

  • Опір організаційним змінам

  • Менеджмент змін

  • Управління нововведеннями в організації

  • комунікації в організації

  • Організаційні комунікації
  • Управління перешкодами на шляху ефективних комунікацій

  • Особистість та організація

  • Персональний розвиток в організації

  • Поведінка людини в організації

  • Моделі організаційної поведінки особистості

  • Проблеми та способи встановлення взаємодії людини та організації

  • Посадова модель поведінки

  • Формування групової поведінки в організації

  • Ефективність роботи груп

  • Ефективність командної праці

  • Лідерство в організації

  • Розвиток лідерського потенціалу

  • Особисті якості лідера та стилі лідерства

  • Управління лідерством в організації

  • Роль лідера в управлінні персоналом.

  • Роль лідера в управлінні зовнішніми зв'язками.

  • Роль лідера в управлінні змінами.

  • Формування культури лідерства.

  • Мотивування та результативність організації

  • Теорії мотивації

  • Мотиви трудової діяльності

  • Сучасні підходи до основних програм матеріальної мотивації

  • Внутрішні та зовнішні мотиви і мотивація трудового колективу

  • Сучасні підходи до мотивування співробітників організації

  • Управління поведінкою особистості в організації

  • Управління конфліктами в організації

  • Класифікація конфліктів.

  • Робота з людьми зі складним характером

  • Як поводитися з людьми зі складним характером різних типів?

  • Терміни для запам'ятовування

  • Література