Розглянемо фактори, що зумовлюють сталий розвиток національної економіки в довгостроковому періоді. У цьому зв'язку виникає необхідність визначити поняття "економічне зростання" і "економічний розвиток".
Економічне зростання представляє збільшення обсягів реального валового внутрішнього продукту (ВВП) в поточному періоді порівняно з базовим. Економічне зростання являє собою зростаючу здатність економіки до реалізації своїх виробничих можливостей. Сутність економічного зростання полягає у розширеному відтворенні певної номенклатури товарів і послуг з використанням незмінної технології.
На відміну від економічного зростання економічний розвиток можна визначити як перехід від одного стану економіки до іншого, коли в новому періоді не тільки збільшується виробництво тих самих товарів і послуг, що вже вироблялися раніше, а має місце й виробництво нових товарів і послуг з використанням нових технологій порівняно з минулим періодом.
Економічне зростання і економічний розвиток тісно взаємопов'язані. Але необхідно зауважити, що економічне зростання може відбуватися і за умов відсутності економічного розвитку, в той час як економічний розвиток без економічного зростання неможливий принципово.
Отже, економічне зростання є більш вузьким за змістом порівняно з економічним розвитком, оскільки розвиток економіки створює передумови для збільшення обсягів виробництва на якісно новій основі. Можна стверджувати, що економічне зростання становить сутність економічного розвитку та є його складовою частиною. Якщо економічне зростання відображає суто кількісні зміни в економіці, то економічний розвиток - це якісне економічне зростання.
Економічне зростання розглядається як важлива економічна ціль тому, що завдяки забезпеченню економічного зростання можливо Збільшення рівня споживання. Збільшення споживання через економічне зростання відбувається на основі виробничого нагромадження, яке сприяє розширеному відтворенню. Зростаюча економіка здатна більшою мірою задовольнити нові потреби суспільства і вирішувати соціально-економічні проблеми як в самій країні, так і на міжнародному рівні. Економічне зростання полегшує рішення проблеми обмеженості економічних ресурсів.
Економічне зростання класифікують за темпами і за типами. За темпами зростання розрізняють високі і низькі. За умов високих темпів економічного зростання слід також проаналізувати якість продукції та структуру виробництва. Якщо у структурі ВВП є велика частка засобів виробництва, а частка товарів споживання незначна, то високі темпи зростання не можна вважати задовільними в довгостроковій перспективі.
Окрім цього, вимогами до економічного зростання є його пропорційність і безперервність. Світовий досвід свідчить, що нормальними темпами економічного зростання для стабільної економіки є річні темпи на рівні 4-5 % на рік.
Якщо економічне зростання уповільнюється і протягом не менше, ніж одного року стає нижчим від середньорічних темпів зростання за період попередніх п'яти років то, можливо, в економіці спостерігається початок рецесії економічного циклу.
Класифікація за типами розрізняє екстенсивне та інтенсивне економічне зростання. Сутність екстенсивного типу економічного зростання полягає в тому, що збільшення обсягів виробництва досягається за рахунок використання більшої кількості виробничих ресурсів, тобто середня продуктивність праці в економіці не змінюється. Інтенсивний тип економічного зростання характеризується тим, що приріст виробництва забезпечується за рахунок застосування більш досконалих факторів виробництва, тобто за рахунок підвищення їхньої продуктивності.
В реальному процесі розширеного відтворення неможливо розмежувати один тип економічного зростання від іншого, бо вони співіснують, поєднуються. Тому можна говорити про переважно інтенсивний або екстенсивний тип.
Перехід від переважно екстенсивного до переважно інтенсивного типу економічного зростання - це процес, пов'язаний із зрушеннями в структурі суспільного виробництва та викликаний зміною пріоритетів економічного розвитку. Під час переходу від одного типу до іншого відбувається уповільнення темпів економічного зростання, але при цьому активізуються структурні зрушення. Саме по собі уповільнення не слід розглядати як негативне явище, якщо здійснюється перебудова відтворювальних пропорцій. Навпаки, негативним слід вважати таке падіння темпів економічного зростання, яке супроводжується консервацією структури відтворення в умовах незбалансованої економіки і тому обумовлює уповільнення динаміки суспільного виробництва.
Темпи економічного зростання, його якість повністю визначаються факторами зростання. Макроекономічні фактори економічного зростання можуть бути поділені на три групи: фактори пропозиції, фактори попиту і фактори розподілу [64].
Фактори пропозиції включають: кількість і якість природних ресурсів; кількість і якість трудових ресурсів; обсяг основного капіталу (основні фонди); нові технології.
Саме ці фактори визначають спроможність до економічного зростання. Але слід розрізняти здатність до зростання і реальне зростання по суті, для чого важливими є фактори попиту і фактори розподілу.
Фактори попиту: для реалізації зростаючого виробничого потенціалу в економіці треба забезпечити повне використання збільшених обсягів всіх ресурсів. А це потребує підвищення рівня сукупних витрат, тобто сукупного попиту.
Фактори розподілу: здатність до нарощування виробництва необхідна для розширення загального випуску продукції. Необхідним є також розподіл зростаючих обсягів ресурсів з метою отримання максимальної кількості корисної продукції.
Очевидно, що фактори пропозиції і попиту взаємопов'язані. Наприклад, циклічне безробіття уповільнює темпи нагромадження капіталу, зменшує витрати на наукові дослідження. І навпаки, низькі темпи впровадження нововведень та інвестицій можуть стати головною причиною безробіття.
Збільшення реального продукту і доходу можна одержати або шляхом залучення більшого обсягу виробничих ресурсів, або продуктивнішим їх використанням. У кінцевому підсумку величина реального ВВП визначається як добуток трудових витрат на продуктивність праці. Величина трудових витрат залежить від чисельності зайнятих та середньої тривалості робочого тижня. У свою чергу, кількість зайнятих залежить від загальної чисельності населення в працездатному віці та частки в ньому того населення, яке бере активну участь у суспільному виробництві. Середня тривалість робочого тижня визначається діючими в кожній країні законами про працю, колективними договорами, структурними особливостями економіки тощо. Продуктивність праці перебуває під впливом багатьох факторів, серед яких головними є технічний прогрес, фондоозброєність, якість робочої сили.
Вважається, що коли розвинуті країни застосовують однакові технології, то можна очікувати приблизно однакових темпів їхнього зростання. Але якби країни, що розвиваються, застосували однакові високі технології, темпи зростання в них були б різними через різне сприйняття цих технологій.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Організаційна поведінка» автора Новак В.О. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Управління нововведеннями в організації“ на сторінці 2. Приємного читання.
