Розділ «Тема 5. Лікарські рослини та сировина, які містять терпеноїди (ефірні олії та гіркоти)»

Листя ефективно використовується для відлякування молі та інших комах. Застосовують для цього також порошок такого складу: евкаліптова олія 2,5 г, тальк 5 г і крохмаль 32,5 г.

Золототисячник зонтичний (Centaurium um bellatum Gilib)

Дворічна або однорічна гола трав'яниста гірка рослина з родини Тирличеві (Gentianaceae) з прямостоячим 2-5-гранним стеблом висотою до 40 см, супротивними цілокраїми, широколанцетними або ланцетними, напівстеблообгортними листками, прикореневою розеткою видовжено обернено-яйцеподібних листків. Яскраво-рожеві або білі квітки з білою трубочкою віночка зібрані у щитовидне суцвіття. Цвіте у червні-вересні. Плід – двохстулкова багатонасінна коробочка.

Поширення. Росте по кам'янистих і трав'янистих місцях, луках, степах, схилах, галявинах, узліссях, чагарниках у південній і середній зонах Європейської частини, Середній Азії, Західному Сибіру, на Кавказі.

Інші види. Використовують і золототисячник гарний (С. pulchellum Druce).

Заготівля. Збирають траву на початку цвітіння й сушать.

Хімічний склад. У траві міститься до 0,6-1 % алкалоїду еритроцину (ідентичний генціаніну), гіркі глікозиди еритаурин, еритроцентаурин і еритрамін, флавоноловий глікозид центауреїн, вітамін С, ефірна олія, слиз, смола, ферулова, ванілінова, сирингінова, 3,4-діоксифенілоцтова, протокатехова, сінапінова, кавова та олеанолева кислоти, дубильні, мінеральні та інші речовини.

Застосування. Препарати золототисячнику стимулюють секрецію та перистальтику шлунково-кишкового тракту і тим самим збуджують апетит, поліпшують травлення і діють як легке проносне. Застосовують для поліпшення апетиту й травлення, при ахілії та запаленні шлунку, печії, закрепах, в'ялій перистальтиці кишечнику, метеоризмі, при захворюваннях печінки з недостатньою секрецією жовчі, анемії, цукровому діабеті, висипах на шкірі, при хронічних захворюваннях нирок запального характеру, як загальнозміцнювальний засіб після хвороб з проявом лихоманки. Готують настій у пропорції 20:200 і приймають по 1 ст. л. за 30 хв. до їди декілька разів на день, або 1 -2 ч. л. трави заливають 2 склянками окропу, настоюють 10 хв. і приймають впродовж дня перед їдою. Застосовують також порошок трави – по 1-2 г декілька разів на день.

У народній медицині застосовують також при гіперацидному гастриті, диспепсії, дизентерії, блюванні, захворюваннях нирок, легенів і серця, пропасниці, шлункових кровотечах, геморої, водянці, нерегулярних менструаціях, білях, туберкульозі кишечнику, вуграх, струпах й інших захворюваннях шкіри, малярії, скрофульозі, проти алкоголізму й глистів у вигляді згаданого вище чаю або настою в пропорції 10:500. Сік і настоянку вживають при гастритах, хронічних екземах, як протизапальний засіб.

Коріандр посівний (Coriandrum sativum L.)

Однорічна трав'яниста запашна рослина з родини Зонтичні або Селерові (Umbelliferae або Аріасеае) з прямостоячим тонко борозенчастим, зверху галузистим стеблом висотою до 70 см і черговими верхніми та середніми 2,3- перистими сидячими, нижніми – 3,5-перисторозділеними, довгочерешковими листками. Квітки дрібні рожеві, 2-3 пелюстки крайових квіток у суцвітті, які направлені зовні, значно більші від тих, що направлені всередину суцвіття, вони зигоморфні. Всі частини рослини неприємного запаху. Цвіте у червні-липні. Плід – куляста сім'янка. На плодах є 5 ледь помітних звивистих реберець, які чергуються з 5 прямими. Плоди приємного запаху.

Поширення. Росте на півдні Європейської частини, у Криму, Середній Азії, на Україні, в Росії. Культивують.

Заготівля. Збирають зрілі плоди.

Хімічний склад. Плоди містять ефірну олію (0,5-1,5 %), до складу якої входять ліналоол, пінен, дипентен, цимол, терпінолен, терпінен, феландрен, гераніол, геранілацетат, борнеол, борнілацетат, а також жири (11-27 %), білки, вуглеводи, алкалоїди та ін. У траві є ефірна олія, яка складається в основному з альдегідів.

Застосування. Лікувальна дія обумовлена ефірною олією, яка має болезаспокійливі, спазмолітичні, антисептичні, відхаркувальні й жовчогінні властивості, а також покращує грануляцію, підвищує апетит та секрецію шлунково-кишкового тракту. Застосовують для поліпшення апетиту і травлення, при гастритах, виразковій хворобі шлунку та 12-палої кишки, метеоризмі, захворюваннях печінки й жовчного міхура, для поліпшення розрідження і відділення мокротиння при захворюваннях легенів, хронічних гломеруло-нефритах з явищами азотемії.

Зовнішньо використовується при ранах. Для цього готують настій з 1 ч. л. плодів на 1 склянку води і випивають впродовж дня за декілька прийомів. Вживають також цілі плоди – по 10 штук 1-2 рази на день. Зацукровані плоди вживають замість цукерок для знищення неприємного запаху з рота.

Із свіжих плодів перегонкою з водяною парою отримують коріандрову олію. З неї виготовляють цитраль, який застосовують як протизапальний і болезаспокійливий засіб при кератитах, кон'юнктивітах у вигляді водно- спиртового розчину у співвідношенні 1:10000 – інсталюють по 1-2 краплі у кон'юнктивальний мішок. Застосовують також при тріщинах сосків молочних залоз у жінок-годувальниць.

З коріандрової олії одержують речовини, за допомогою яких парфумерно- косметичним виробам надають запахів троянди, фіалки, лимону, лілії, бергамоту, конвалії, липи тощо. Плоди застосовують у хлібопекарських, кондитерських і рибоконсервних виробах. їх додають до супів, використовують при маринуванні риби, тушінні м'яса, солінні капусти, виготовленні квасу, пампушок, хлібців. Свіжа трава додається до салатів, супів, як приємна приправа до різних, частіше м'ясних страв, часто разом з іншою пряною зеленню. Суху траву вживають зимою в супи, рисові та яєчні страви.

Кульбаба лікарська (Taraxacum officinale Wigg)

Багаторічна трав'яниста рослина з родини Складноцвіті або Айстрові (Compositae або Asteraceae) з м'ясистим коренем, який у верхній частині переходить у кореневище. Стебло циліндричне дудчасте безлисте, квітконосне висотою до 30 см з багатоквітковим кошиком золотисто- або блідо-жовтого кольору. Листки лише прикореневі перистолопатеві, або перистороздільні. Цвіте у квітні-червні. Плід оливково- або світло-бура сім'янка з чубчиком, який закінчується білими тонкими волосками.