Розділ «Тема 5. Лікарські рослини та сировина, які містять терпеноїди (ефірні олії та гіркоти)»

Протипоказані при функціональній недостатності нирок, бо смолисті речовини їх подразнюють. Настій бруньок на спирті 90 % у пропорції 1:5 приймають по 1 ст. л. як сечо- і жовчогінний засіб при нирково- і жовчнокам'яній хворобах, для втирань та компресів при артритах, міозитах, гострих і хронічних екземах, саднах, пролежнях, ранах, які погано загоюються. При ерозії шийки матки та її запаленнях роблять ванночки і тампони з 10-20% настоєм. Бруньки використовують для приготування гігієнічних і лікувальних ванн.

Листя ефективне при тих же захворюваннях, що й бруньки, особливо при серцевих хворобах. Настій листя берези забезпечує ефективність препаратів наперстянки, які часто вживаються в цих випадках, навіть коли раніше вони не проявляли дії.

Сік використовують як загальнотонізуючий і стимулюючий засіб приємний на смак. Він покращує порушений обмін речовин, сприяє виділенню шкідливих сполук і продуктів обміну речовин. Особливо сприятливо діє на ослаблених дітей. Сік має також сечогінні властивості, покращує апетит. Вживають при екземах, лишаях, фурункулах, висипах й інших захворюваннях шкіри, недокрів'ї після поранень, при подагрі, ревматизмі, артритах, цинзі, набряках, ранах і виразках, які довго не заживають, пологовій лихоманці, бронхіті, бронхоектазах, туберкульозі та деяких інших хворобах з підвищеною температурою. П'ють по 1 склянці 3 рази на день, а то й більше.

З деревини одержують активоване вугілля. У шлунково-кишковому тракті воно адсорбує гази й інші речовини. Застосовують при отруєннях алкалоїдами, солями важких металів та іншими токсичними речовинами, при метеоризмі, диспепсії, харчових інтоксикаціях, підвищеній кислотності шлункового соку. Приймають при отруєннях по 20-30 г на прийом у вигляді суспензії у воді на прийом, при метеоризмі й підвищеній кислотності – по 1-2 г 3-4 рази на день. Випускають у порошку й таблетках по 0,25 і 5 г (карболен).

Із сухого бересту дистиляцією одержують дьоготь, який має дезинфікуючу, інсектицидну й місцево подразнювальну дію. Застосовують у вигляді 10-30 % мазей і лініментів при екземі, різнокольоровому лишаї, ранах, пролежнях, корості й інших захворюваннях шкіри.

Дьогтем лікують хворих коростою – натикають тіло щоденно, звичайно перед сном, впродовж 3 днів, а на 4-й приймають гарячу ванну.

При ранах, які довго не загоюються роблять пов'язки з сумішшю дьогтю з рослинною олією (3-5:100).

Дьоготь приймають при деяких інфекційних захворюваннях, зокрема легенів і дихальних шляхів -по 5-10 крапель 3 рази на день.

У народній медицині настій та настоянку із бруньок берези застосовують при розладах травлення, гіперацидних гастритах, неврозах шлунку, виразковій хворобі шлунку і 12-палої кишки, подагрі, ожирінні, запаленнях органів дихання, у післяопераційному періоді, щоб полегшити та прискорити очищення, починаючи з 12-го дня після пологів, при вуграх, свербежі й інших захворюваннях шкіри, проти аскарид і гостриків. Готують настій з 1-3 ч. л. (5-15 г) бруньок на 1 склянку води (200 мл) і п'ють по 1 склянці 2-4 рази на день. Замість бруньок можна застосовувати листя, якого беруть у 2 рази більше. Вживають спиртову та горілчану настоянку: 50 г бруньок заливають 0,5 л 70 % спирту, настоюють 7 днів і приймають всередину по 15-20 крапель у ложці води за 20 хв. до їди 3 рази на день. Якщо беруть горілку, то настоюють 10 днів і приймають по 30-40 крапель. При захворюваннях нирок, сечоводів, нирковокам'яній хворобі, водянці приймають відвар молодих гілочок у співвідношенні 10-15:200. Його застосовують і в усіх тих випадках, коли показані бруньки й листя.

При опіках, пролежнях, хронічних екземах й інших захворюваннях шкіри роблять примочки настоєм у співвідношенні 10:200. При ревматизмі, невралгічних болях, ломоті, болях у суглобах, приймають всередину настій й одночасно втирають його в болючі місця, або роблять компреси. При гострих і хронічних екземах, лишаях, ревматизмі, потінні ніг роблять теплі ванни з настоєм листя. Для цього 200 г листя заливають 4 л води, кип'ятять 10 хв. і додають до ванни. При ревматизмі, подагрі, паралічах, водянці допомагають ванни, які в народі називають "сухими". У дерев'яну діжку накладають підігрітого свіжого листя, хворого садять у діжку, занурюють у листя по пояс або шию і видержують його годину.

З листя при цих захворюваннях роблять зігрівальні компреси. Сухе листя обливають окропом і ним обкладають на 1-1,5 год. болісні місця рук і ніг.

З листя готують вітамінний напій – заливають 3-кратною кількістю окропу, підкисленого лимонною кислотою, настоюють 2 год., підсолоджують і п'ють по 1 склянці на день.

Попіл кори застосовують при тривалій печії у шлунку.

Сік і настій листя застосовують з косметичною метою. їх сумішшю миють голову при облисінні, або втирають настоянку бруньок. Обличчя умивають соком для видалення вугрів, висипів і плям. При сухій шкірі роблять маску з соком, а також втирають 2-3 рази поспіль і залишають на 10 хв. При сухій, зів'ялій шкірі роблять маски із суміші: по 1 ст. л. соку, майонезу, кислого молока або сметани та ч. л. меду. Через 10 хв. маску змивають холодною водою. При набряках і пастозності обличчя вживають по 1/3 склянки 3 рази на день настій із 1 ст. л. бруньок і листя на 1 склянку окропу. При жирній, пористій шкірі та вугрових висипах обличчя протирають 2 рази на день настоянкою, яку готують так: 1 частину бруньок настоюють на 5 частинах 96 % спирту 1 добу і додають 2 ст. л. напару листя берези. Якщо шкіра зів'яла, почервоніла й подразнена, то застосовують напар – 1 ст. л. бруньок або листя заливають 1 склянкою окропу, додають 2 г питної соди, настоюють у духовці 12 год., фільтрують, заморожують і льодом протирають шкіру 1-2 хв. Ним же протирають голову при жирному волоссі.

Листя застосовують для відлякування молі: ними перекладають одяг.

Березовий гриб (чага) (Inonotus obliquus (Fungus betutinus)

Багаторічний паразитичний гриб родини Гіменохстові (Hymenochaetaceae). Розвивається на стовбурах берези. Має вигляд неправильно-округлих (до 30-40 см у діаметрі) або видовжених до 1-1,5 м наростів, утворених затверділими сплетіннями гіфів гриба. Плодові тіла мають вигляд коричневих видовжених коржів, які облягають стовбур до 4 см завтовшки і до 2 см завдовжки. Нарости чаги у 10-15-річному віці досягають маси 5 кг і більше. Ріст інколи триває до 20 років і неминуче призводить до загибелі дерева- господаря.

Поширення. Росте на живих дорослих стовбурах берези, рідше – вільхи, горобини, в'язу, клену. Розповсюджений по всій території помірної зони Північної півкулі.

Заготівля. Проводять протягом усього року, збиваючи нарости сокирою. Гриб подрібнюють на шматки 5-6 см та сушать.

Хімічний склад. У плодовому тілі міститься агарацинова кислота, смоли, до 12 % золи, багатої марганцем, а також водорозчинні ферменти, утворюючи поліфенолкарбоновий комплекс, макро- і мікроелементи, полісахариди, феноли, органічні кислоти (мурашина, оцтова, масляна, ванілінова, n-гідрооксибензойна).