Розділ «Тема 5. Лікарські рослини та сировина, які містять терпеноїди (ефірні олії та гіркоти)»

Застосування. Використовують як симптоматичний засіб, що поліпшує стан хворих із злоякісними пухлинами, при гастритах, виразковій хворобі, променевій лейкопенії. Готують настій: гриб промивають водою, замочують у кип'ятку та настоюють 4-5 годин. Після цього його подрібнюють і заливають водою при температурі 50 °С у співвідношенні 1:5 (за об'ємом). Після 48 годинного настоювання рідину проціджують і одержаний настій розводять водою до початкового об'єму. Зберігають до 4 днів, п'ють по 3 склянки на добу за 30 хв. до їди.

Напівгустий екстракт із солями кобальту – бефунгін застосовують при хронічних гастритах, дискінезії, атонії шлунково-кишкового тракту, виразковій хворобі шлунка, як знеболювальний, загальнотонізуючий засіб.

Валеріана лікарська (Valeriana officinalis L.)

Деревій звичайний (Achillea millefolium L.)

Багаторічна трав'яниста розсіяно-опушена рослина з родини Складноцвіті (Compositae) з повзучим кореневищем, рубчасто-борозенчастими стеблами висотою до 70 см і лінійноланцетними або ліиійнодовгастими, двічіперисторозсіченими листками з 2-3 сегментами і майже лінійними лопатнями. Дрібні довгастояйцевидні кошики зібрані у верхівкові щитки. Обгортка кошиків формується із зеленуватих, по краю плівчастих листків. Квітки білі, рідше рожеві: крайові – жіночі, несправжньоязичкові, внутрішні – двостатеві трубчасті зібрані на верхівці стебла у складні щитковидні суцвіття. Цвіте у линні-жовтні. Плід – довгаста сім'янка.

Поширення. Росте по луках, лісових галявинах, горбах, полях, межах, гаях, схилах балок і ярів, біля доріг по всій Європі, Східному Сибіру, Далекого Сходу, Середньої Азії.

Заготівля. Збирають траву та квітки у фазі цвітіння і сушать.

Хімічний склад. У траві містяться ефірна олія (до 0,8 %), до складу якої входять хамазулен, проазулен, пінен, туйон, цинеол, борнеол, борнілацетат, евгенол, лимонен, евкаліптол, каріофілен, а також гіркий глікоалкалоїд ахілеїн, вітаміни С і К, каротин (17,6 мг%), аконітова, мурашина, оцтова й ізовалеріанова кислоти, смоли, аспарагін, дубильні речовини, нітрати, сполуки алюмінію, хрому, заліза, міді, мангану.

Застосування. Ахілеїн та вітамін К підвищує зсідання крові і тому препарати деревію мають кровоспинні властивості. Вони також виявляють протизапальну, в'яжучу, ранозагоювальну, жовчогінну та протиалергічну дію, посилюють скорочення м'язів матки, чим підвищують кровоспинну дію при маткових кровотечах, здійснюють судинорозширювальну і знеболювальну дію при захворюваннях шлунково-кишкового тракту. Настій деревію підвищує зсідання крові на 60 %, а 5 % сік – на 60-80 %; вони діють довго і не викликають тромбоутворення. Протизапальна дія пов'язана з ефірною олією (хамазуленом). Застосовують як кровоспинний засіб при носових, зубних, ясеневих та інших місцевих кровотечах, ранах, саднах, подряпинах, при гемороїдальних, кишкових, легеневих і маткових кровотечах на грунті запашних процесів, фіброміомах, метропатіях, захворюваннях шлунково-кишкового тракту (виразках, гастритах, колітах, диспепсіях) для поліпшення апетиту й травлення, при запаленнях верхніх дихальних шляхів, у початковій стадії гострих респіраторних захворювань, інфільтратах легенів і бронхів, при гангрені та абсцесах легенів, пневмоніях і бронхітах, у тому числі грибкових, при кровохарканнях і легеневих кровотечах внаслідок стазу або пошкодження кровоносних судин, для запобігання некрозу і для регенерації легеневої та бронхіальної тканин після пошкоджуючої дії мікробів, вірусів, токсинів, при грипі, нічному нетриманні сечі, гематурії, фосфатурії, хронічному калькульозному пієлонефриті, циститах, нирковокам'яній хворобі, гломерулонефритах, як болезаспокійливий засіб при менструаціях. Готують настій у співвідношенні 15:200 і приймають по 1 ст. л. за 30 хв. до їди 3-4 рази на день, або 2 ч. л. сировини заливають 1 склянкою окропу настоюють 1 год. і випивають впродовж дня у декілька прийомів. При гастритах приймають 5 %, а при виразковій хворобі шлунку і 12-палої кишки – 10 % настій трави впродовж 25-30 днів і призначають відповідну дієту. З трави готують рідкий екстракт, який приймають по 40-50 крапель 3 рази на день. Настоєм 2 ст. л. сировини на 0,5 л окропу роблять полоскання при стоматитах та запаленні ясен. Довготривале вживання і прийом великих доз можуть викликати висипи на шкірі.

У народній медицині, крім того, застосовують при мізерних менструаціях, для поліпшення обміну речовин (при фурункульозі, піодермії), при запамороченні, нудоті, головному болю, недокрів'ї, для збільшення лактації у жінок-годувальниць, білях, кашлі, задишці, гіпертонії, зубному болі, безсонні, істерії, проносах, нічних полюціях, як потогінний та відхаркувальний засіб, при ревматизмі, скрофульозі, жовчнокам'яній хворобі та інших захворюваннях печінки й жовчних шляхів, проти глистів. Готують настій у пропорції 60:500 і приймають по 1 склянці 3 рази на день, або 20 % настойку трави з квітками – приймають по 2 ст. л. перед їдою 3 рази на день. При виразковій хворобі шлунку і 12-палої кишки та хронічних гастритах беруть 2 ст. л. сировини, заливають 1 склянкою окропу, кип'ятять 10 хв. і приймають по 0,5 склянки за 10-15 хв. до їди 3 рази на день впродовж 25-30 днів. При спазмах кишечнику, атеросклерозі, схильності до стенокардії приймають по 20 крапель перед їдою 3 рази на день впродовж тривалого часу 20 % настойку коренів на 70 % спирті. Сік з медом приймають по 1 ч. л. З рази на день для поліпшення апетиту і травлення, особливо при туберкульозі і анемії, для поліпшення обміну речовин, при захворюваннях печінки, маткових кровотечах, параметритах, для збільшення лактації у жінок-годувальниць. При частих і болючих позовах їй сечовиділення при циститах з мстою знеболювальної дії роблять теплі (40 °С) мікроклізми 10 % настоєм трави, вводячи у пряму кишку по 80-100 мл, краще на ніч.

Зовнішньо застосовують при ранах і запаленнях шкіри – засипають порошком трави, прикладають свіже, потовчене листя, або наносять сік свіжого листя.

З цією метою застосовують і мазь, приготовлену з рівних частин квіток і листя на свинячому жирі. При корості й лускатому лишаї приймають ванни з відвару трави. Сік і настій трави застосовують для позбавлення від веснянок, вугрів та надати шкірі бархатистості й матового кольору. Настоєм миють обличчя і шию – шкіра стає еластичною і набуває приємного відтінку.

Есенцію свіжої трави застосовують у гомеопатії.

Траву використовують як приправу до м'ясних і овочевих страв.

Евкаліпт кулястий (Eucalyptus globulus Labili.)

Вічнозелене дерево з родини Миртові (Myrtaceae) заввишки до 50-70 м, з потужною кореневою системою. На молодих пагонах дерев листки супротивні сидячі м'які, вкриті шаром воску, яйцеподібні з серцевидною основою. На старих пагонах вони переходять поступово у чергові з видовженою формою. Найстарші листки чергові вузьколанцетні, ссрпоподібнозігнуті, шкірясті, короткочерешкові. У мезофілі всіх листків знаходяться великі кулясті вмістилища з ефірною олією. Зелені квітки сидять на коротких квітконіжках. Цвіте влітку. Плід – напівкуляста коробочка з багатьма насінинами.

Інші види. Використовують також евкаліпти: попелястий (E. cinerea F. Muell.) і прутовидний (E.viminalis Labili).

Поширення. У дикому стані зустрічається в Австралії. Промислові насадження є на узбережжі Середземного і Чорного морів, в Америці, Індії, Індонезії, Новій Зеландії, Південній Америці.

Заготівля. Збирають старе серповидне листя, починаючи з вересня і сушать.

Хімічний склад. У листі є смоли, віск, органічні кислоти, дубильні речовини, ефірна олія (1,5-4,5 %), до складу якої входять цинеол, пінокарвеол, ізовалеріановий, капроновий і капроновий альдегіди, амілові спирти, терпінеол, сесквітерпени (глобулол та ейдесмол), d-a-пінен, камфен, фенхен, хлорофіл та ін.