Розділ «Тема 5. Лікарські рослини та сировина, які містять терпеноїди (ефірні олії та гіркоти)»

Приймають також 10 % настоянку, приготовлену на 70 % спирті – по 20 крапель 3 рази на день. При епілепсії готують настій у пропорції 10:300 і приймають по 100 мл за 15 хв. до їди 3 рази па день впродовж 3 років.

При головному болю, безсонні, скрофульозі та рахіті у дітей миють голову настоєм трави. Настоянку застосовують від гикавки – змащують горло та вдихають або приймають по 2-3 краплі 3 рази на день. Порошок трави дають нюхати при нежиті. При зубному болю та захворюваннях горла ще застосовують олію з материнки. її готують так: 50 г трави заливають 0,5 л оливкової або соняшникової олії, настоюють добу й проціджують.

Дітям, хворим на рахіт, скрофульоз, з порушенням обміну речовин призначають 2 рази на тиждень ванни, до яких додають настій 50 г трави у 5 л окропу (настоюють 20 хв.).

З трави одержують ефірну олію з приємним запахом, яку раніше застосовували як заспокійливий засіб при зубішх болях, а тепер використовують для ароматизації туалетного мила і виготовлення парфумів.

Траву використовують як приправу для ароматизації квасу, солоних і маринованих огірків, додають до овочевих супів, соусів, м'ясних страв.

Нею обкурюють глечики для молока, перекладають одяг та хутро, щоб відлякувати міль.

М'ята перцева (Mentha piperita L.)

Багаторічна трав'яниста кущиста ароматична та медоносна рослина з родини Губоцвіті (Labiatae) з розгалуженим кореневищем і 4-грашшми щетинисто- волосистими або гладкими стеблами висотою до 1 м. Листки яйцевиднодовгасті або ланцетні, гострі, нерівногостропильчасті, вкриті ефіроподібними залозками. Дрібні квітки у безлистих перерваних колосоподібних суцвіттях червонувато- рожевого або білувато-рожевого кольору. Цвіте з червня по серпень. Плід – ценобій, складається з 4 яйцеподібних дольок, утворюється дуже рідко.

Поширення. У дикому стані не зустрічається. Культивують в Україні, Білорусі, Молдові, на Північному Кавказі.

Заготівля. Збирають у період масового цвітіння стебла з листям або тільки листя.

Хімічний склад. Надземні частини багаті на ефірну олію. Найбільше її міститься у квітках (4-6 %), менше у листі (2,40-2,75 %) і зовсім мало у стеблах (0,20-0,45 %), а загалом у траві до 2,5-3,0 %. До складу ефірної олії входять ментол, ефіри ментолу валеріанової та оцтової кислоти, кетони 1-ментон і піперитон, а також β-піпен, 1-лімонен, цинеол, дипентен, α-феландрен, пулегон, цатраль, гераніол, карвон, гідрокарвон та ін. До ефірної олії суцвіть входить ментол, ментофуран, пінен, пулегон, сабіненгідрат, метилсаліцилат, пеперинова кислота. Крім того м'ята містить каротин (до 40 мг%), гесперидин та інші флавоноїди, урсолову (0,3 %), олеанолову (0,12 %), кавову і хлорогенову кислоти, тритерпенові сполуки, дубильні, смолисті, гіркі та барвні речовини, мінеральні солі.

Застосування. Препарати м'яти, завдяки наявності ментолу, мають спазмолітичні властивості, рефлекторно розширюють коронарні судини й тим самим здійснюють знеболювальну дію, подразнюють рецептори слизової оболонки порожнини рота, шлунково-кишкового тракту і посилюють секрецію його залоз, підвищують апетит, сечовиділення, перистальтику кишечнику і сприяють більш швидкому його випорожненню, діють бактерицидно на флору кишечнику, чим пригнічують гниття і бродіння; місцево знижують больову чутливість і спричиняють антисептичну дію. Застосовують при розладах функції шлунково-кишкового тракту, зокрема при болях, нудоті, блюванні, спастичних колітах і ентероколітах, бродильних процесах, метеоризмі, для поліпшення апетиту й травлення, як жовчогінний засіб при жовтяниці, каменях у жовчному міхурі, для відновлення жовчовидільної функції печінки після перенесених паренхіматозних гепатитів, при печінкових кольках, стенокардії, як знеболювальний та антисептичний засоби при запаленнях верхніх дихальних шляхів (бронхіти, трахеїти, фарингіти), місцево – при невралгічних болях, болях зубів і голови (мігрень), запаленнях середнього вуха, надкісниці. Беруть 1-2 ч. л. (5-10 г) листя, заливають 1 склянкою окропу, настоюють 30 хв. і п'ють по 0,5 склянки вранці й увечері, або випивають ковтками впродовж дня. Застосовують також настій у пропорції 5-10:200 – п'ють по 1 ст. л. до їди 3 рази на день.

Настоєм полощуть декілька раз на день порожнину рота при запаленні ясен і при неприємному запаху, ополіскують шкіру при свербежі.

Настій листя додають до ванн (50 мл на відро води) хворим при нервовому збудженні.

З трави перегонкою з водяною парою одержують м'ятну олію. Приймають по 2-4 краплі при болях у животі, метеоризмі, додають до деяких ліків, щоб поліпшити їх смак і запах.

Зовнішньо застосовують як антисептичний і освіжаючий засіб.

М'ятною водою, яку одержують розтиранням 1 частини олії з 10 частинами тальку та подальшим збовтуванням з 1 л дистильованої води, полощуть горло.

Розчин м'ятної олії у спирті у співвідношенні 2:100 вживають при захворюваннях шкіри, головних болях для натирань, при захворюваннях верхніх дихальних шляхів для інгаляцій. Олія входить до складу зубних крапель і м'ятних таблеток (1 таблетка містить 0,0025 г олії; приймають по 1-2 штуки).

З м'ятної олії виділяють ментол, який застосовують як заспокійливий засіб при неврозах і розширюючий коронарні судини засіб. Приймають по 1-2 краплі 5 % розчину в спирті на шматочку цукру, а також у суміші з настойками валеріани та беладонни, наприклад, краплі Зеленіна. Приймають всередину по 20-25 крапель 2-3 рази на день. Широко застосовують валідол – 25-30 % розчин ментолу в ізовалеріано-ментоловому ефірі. Вживають по 4-5 крапель, або по 1-2 таблетки, які містять по 0,06 г препарату, при стенокардії, істерії, неврозах, морській хворобі. Вживають ментол і при деяких захворюваннях шлунково-кишкового тракту як антисептичний і протиспазматичний засіб по 0,05-0,1 г, частіше у вигляді емульсії.

Зовнішньо ментол застосовують як антисептичний, заспокійливий та відволікаючий засіб при невралгії, сверблячці, мігрені у вигляді 0,5-2-5 % розчинів у спирті, вазеліновій олії, спиртово-ефірній суміші або 10 % олійної суспензії. При сверблячих дерматозах вживають 0,5 % спиртовий розчин і 1 % ланоліновазелінову мазь. При невралгіях, міалгіях, артралгіях і сверблячих дерматозах роблять розтирання 2-3 рази на день меновазином (склад: ментол – 2,5 г, новокаїн -1г, анестезин -1г, спирт до 100 мл). При мігрені шкіру на скронях і чолі натирають ментоловими олівцями, які виготовляють з 1 частини ментолу, 3,5 частин парафіну і 0,5 частин церезину. При ларингіті, фарингіті, бронхіті, трахеїті, нежиті та інших захворюваннях верхніх дихальних шляхів застосовують у вигляді інгаляцій (1 % розчин у персиковій олії), змазувань і крапель. Для змащувати гортані та носоглотки вживають 1 % ментолову мазь на вазеліні та ланоліні, мазь бороментол, до складу якої входять: ментол – 0,5 г, борна кислота – 5 г, вазелін – 94,5 г. З цією метою застосовують також інгакамф і пектусин, до складу яких входить ментол. При нежиті закапують ніс та змащують його слизові оболонки ментоловою олією (1-2 % розчин ментолу в соняшниковій або вазеліновій олії), 30 % розчином ментолу в мигдалевій олії. Ментол входить до складу мазі Сімановського, мазі бом-бенге, інгакамфу, пастилок Вальда, хлоретон-інгадянту, каметону, камфомену, ефкамону.