Розділ «Тема 7. Лікарські рослини та сировина, які містять фенологлікозиди і фенолокислоти»

Фенологлікозиди – це форма фенольних сполук, в яких гідроксильна група зв'язана з молекулами вуглеводів. До них відносяться похідні бензойної кислоти і фенолоспиртів.

Фенологлікозиди – це безбарвні або жовтуваті кристали, розчинні у воді, етиловому та метиловому спирті. Під дією кислот здатні розщеплюватися на аглікон і вуглеводневу частину.

Перший фенольний глікозид, який був одержаний із рослин – саліцин-β- глікозид саліцилового спирту. Його ідентифікував із кори верби французький вчений Леру у 1828 році. Пізніше із кори верби був виділений фенологлікозид – салідрозид.

Поширений й інший β-глікозид гідрохінону – арбутин, який міститься у багні звичайному, бадані товстолистому, мучниці звичайній, чорниці та ін.

Рослини, які містять фенологлікозиди та інші фенольні сполуки описані нижче.

Брусниця звичайна (Vaccinium vitis-idaea L.)

Евкомія в'язолиста (Eucommia ulmoides Oliver)

Листопадне дводомне дерево, родини Евкомпієві (Eucommiaccac) висотою до 40 м з могутньою кореневою системою і розвинутою коренистою кроною. Інколи зустрічається у вигляді куща. Зовнішня поверхня кори пагонів матова, гладенька або злегка зморщена. Кора багаторічних гілок та стовбура сильно зморщена, іноді із поперековими тріщинами. Пагони вкриті черговими еліптичними, яйцеподібними або довгасто яйцеподібними дрібнозубчатими листками. З верхньої сторони темно-зелені голі, а з нижньої уздовж жилок слабоопушені, більш світлі, до 2 см на черешках. При переломі листків та кори видно багато- численні витягнуті сріблясто-білі тонкі, еластичні нитки гутаперчі.

Квітки дрібні одностатеві без оцвітини, з'являються до розпускання листя або одночасно з ним. Цвіте у квітні – травні. Плід – овальновидовжена коробочка з однією насіниною.

Поширення. Батьківщина-гірські ліси вологих субтропіків Центрального і Східного Китаю. Культивують у Криму, Закавказзі, Молдові, Краснодарському краю.

Заготівля. Збирають кору і сушать.

Хімічний склад. Всі частини рослини у молочному соку містять ґуту, яка при загустінні утворює гутаперчу. У корі вміст ґути складає до 3-8 %, є смоли, ризоїдний глікозид аукубін, танін, ліпоїди, вуглеводи, кофеїнова та хлорогенова кислоти, лігнани.

Застосування. Препарати кори у малих дозах збуджують, а у великих – паралізують центральну нервову систему, мають гіпотензивну та діуретичну властивість.

Застосовують при ранніх стадіях гіпертонічної хвороби відвар 10:200 по 1 ст. л. 3 рази на день.

З кори настоюванням на 30 % спирті готують 20 % настоянку. Приймають по 15-30 крапель 2-3 рази на день.

У народній медицині відвар кори застосовують при атеросклерозі судин серця, набряках ніг, подагрі, для прискорення зростання переломів, при хворобах печінки, нирок, селезінки. Класичний засіб традиційної медицини Китаю.

Елеутерокок колючий (Eleutherococcus senticosus Maxim.)

Лимон (Citrus limon L. Burnt, fil.)

Вічнозелене субтропічне дерево з родини Рутові (Rutaceae) висотою до 7 м. Молоді гілки червонувато-фіолетові. Листки шкірясті чергові, яйцевидні, зчленовані з черешками. Квітки двостатеві, одиночні або парні, блідо-рожеві. Цвіте у березні-квітні. Плід-ягодоподібний, яйцевидний з носиком на верхівці, ясно-жовтого кольору.