Розділ «Тема 6. Лікарські рослини та сировина, які містять флавоноїди та їх глікозиди»

Флавоноїди – група біологічно активних речовини поліфенольного характеру з загальною формулою С6-С3-С6. Назва походить від лат. flavus – жовтий, оскільки перші виділені флавоноїди кверцитрин (з кори дуба), рутин (з рути та гречки), робінін (з акації) мали жовте забарвлення. Молекула флавоноїдів складається з двох фенільних залишків, з'єднаних пропановою ланкою. Ці кільця можна розглядати як похідні фенілпропаноїдів. Класифікація флавоноїдів здійснюється на основі ступеня окиснення пропанового фрагменту, місця приєднання фенільного кільця до пропанового фрагменту і величини окисного циклу. Флавоноїди поділяються на 3 основні групи: І – власне флавоноїди, (або справжні флавоноїди, або еуфлавоноїди), II – ізофлавоноїди, III – неофлавоно'їди. В залежності від ступеню окислення пропанового фрагменту їх також поділяють на катехіни, антоціани, халкони, флавонони, флавони, флавоноли тощо.

Загальна реакція на флавоноїди – реакція відновлення атомарним воднем карбонілу піронового кільця та утворення антоціанідинів, що в присутності магнію або цинку в кислому середовищі змінює забарвлення від помаранчевого до малиново-червоного кольору (проба Шінода). В залежності від положення гідроксилів і їхньої кількості збільшується густота забарвлення; досить часто в рослинах зустрічаються сполуки з 4-5 і навіть 7 гідроксилами.

Флавоноїди рідко зустрічаються у вільному стані: пилок квіток містить кверцетин; у корі дерев містяться катехіни, лейкоантоціанідини. В основному флавоноїди містяться у клітинному соку рослин у формі глікозидів, вуглеводні залишки яких представлені D-глюкозою, D-галактозою, D-ксилозою, L-рамно- зою, L-арабінозою, D-глюкуроновою та D-галактуроновою кислотами. Глікозиди в залежності від кількості та положення вуглеводних залишків можуть бути монозидами, біозидами, диглікозидами, тріозидами. Вуглеводний ланцюг може бути лінійним або розгалуженим.

Мають широкий спектр дії на організм людини. Такі як квертецин, кверцитрин, катехін, антоціани збільшують амплітуду серцевих скорочень, нормалізують серцевий ритм. С-С-глікозиди флавонів (вітексин та ін.), гіперозид діють як судинорозширювальні препарати, викликаючи гіпотензивний ефект. Спазмолітичну дію зумовлюють халкони, флаванони (ліквіритин), флавоноли (кверцетин, рутин), флавони (апігенін). Діуретичну дію має лютеолін; високу гіпоазотемічну – робінін та інші похідні кемпферолу. Флавоноїди мають радіопротекторну дію, виводять радіонукліди. Встановлена протипухлинна дія лейкоантоїанідинів: лейкопеларгонідину, лейкодельфінідину, лейкоціанідину. Катехіни виявляють в'яжучу і протизапальну дію. Вітамін Р об'єднує різні фенольні сполуки, здатні знижувати проникність і крихкість капілярів, підвищувати їх резистентність, що пов'язано із зниженням рівня гіалуронідази, запобіганням окиснешпо аскорбінової кислоти і адреналіну. Р-вітамінну активність мають флавоїш; гесперидин, еріодиктин; флавоноли: рутин, кверцитрин, ізокверцетин, кверцетин, ізорамне- тин; катехіни: L-епікатехін; гідроксикумарини: ескулін, ескулетин. Ізофлавоної- ди мають естрогенну та анаболізуючу дію.

Найбільш розповсюджені рослини, в яких містяться флавоноїди та їх глікозиди описані нижче.

Астрагал шерсистоквітковий (Astragalus dasyanthus Pall.)

Багаторічна трав'яниста опушена рослина з родини Бобові (Fabaceae). Стебла прямі або висхідні 10-30 см заввишки. Листки непарноперисті, розташовані на стеблі з 13-18 парами видовженояйцевидних або овальних листочків. Квітки блідо-жовті в густих головчастих китицях розташовані на довгих квітконосах. Цвіте у червні-серпні. Плід – біб.

Поширення. Росте на степових схилах, у лісостепу. Рослина занесена до Червоної книги України.

Заготівля. Збирають й сушать траву у фазі цвітіння.

Хімічний склад. Трава містить протеїни (до 14 %), флавоноїди (кверцетин, кемпферол), вуглеводи, камедь (трагакант), в якій є полісахариди басорин (60 %) і арабін (3-10 %), крохмаль, органічні кислоти, тритерпенові сапоніни, слиз та сполуки калію, натрію, кальцію, магнію, заліза, алюмінію, фосфору.

Застосування. Препарати астрагалу послаблюють рефлекторну діяльність, розширюють периферійні, коронарні та ниркові судини й безпосередньо впливають на нервово м'язовий апарат серця. Внаслідок цього знижується кров'яний тиск, збільшується амплітуда скорочень серця, особливо при стомленні. Призначають при серцево-судинній недостатності I, II А і II Б ступенів, гіпертонічній хворобі, особливо з проявами стенокардії, гострих і хронічних нефритах. Вживають настій 10:100-200 по 1-2 ст. л. З рази на день. Настій можна вводити і в пряму кишку – по 150 мл (0,25 склянки) 2 рази на день. Настій не дає ускладнень і не викликає неприємних відчуттів.

У народній медицині настій застосовують при набряках різного походження, нервових хворобах, ревматизмі суглобів тощо. Вживають по 1 ст. л. 3-5 разів на день.

З інших видів роду астрагалів використовують Астрагал волосистогіллястий (A. piletocladus) і Астрагал дрібноголовчастий (A. microcephalus Willi) для одержання трагаканту. Для цього роблять надрізи стовбурів. З них виступає густий слиз, який впродовж кількох днів застигає у тверді куски різної форми, їх подрібнюють до порошку. Одержаний трагакант містить басорин (60-70 %), крохмаль, клітковину, арабін у вигляді солей кальцію, калію, магнію. Застосовують як зв'язуючий матеріал при виготовленні таблеток і пілюль, а також як емульгатор (на 200 г олії беруть 20 г порошку трагаканту).

Вовчуг польовий (Ononis arvensis L.)

Волошка синя (Centaurea cyanus L.)

Одно- або дворічна трав'яниста медоносна рослина з родини Складноцвіті (Compositae) або Айстрові (Asteracea). Стебло прямостояче 25-50 см заввишки, від середини розгалужене. Листки нижні і серединні ліровиднорозсічені видовженооберненоланцетні, а верхні – зазвичай лінійні. Квітки крайові в одиничних кошиках на кінці стебел, сині, голубі, лілово-рожеві, або білі – неплідні, а серединні – фіолетові, плідні, двостатеві. Цвіте у червні-липні. Плід – сім'янка.

Поширення. Росте по всій території України у посівах ярих та озимих культур, по забур'янених місцях, уздовж доріг, у лісосмугах, як бур'ян по всьому СНД.

Заготівля. Використовують лише крайові квітки у період цвітіння, які збирають і сушать.

Хімічний склад. Квітки містять глікозиди цеитаурин та цикоріїн (кнідин), антоціановий пігмент ціанін, сапоніни, пеларгонін, вітамін С, ефірну олію, дубильні, мінеральні та інші речовини. У насінні міститься до 28 % олії.