Розділ «Тема 4. Лікарські рослини та сировина, які містять полісахариди»

Полісахариди – складні вуглеводи, які за хімічною структурою є полімерами, побудованими із залишків багатьох тисяч молекул моносахаридів та їх похідних, об'єднаних за допомогою реакції поліконденсації. За особливостями хімічної будови вони поділяються на гомополісахариди та гетеропо лісахариди.

Гомополісахариди – складні вуглеводи, мономерами яких є залишки однакових моносахаридів (частіше глюкози) або їх похідних. До рослинного походження відносяться крохмаль, клітковина, слизи, інулін і пектини.

Гетсрополісахариди є складними вуглеводами, утвореними з різних за хімічною структурою мономерів.

Найбільше значення мають глікозаміноглікапи (гіалуронова кислота, хондроітинсульфат, дерматансульфат, кератансульфат, гепарансульфат тощо). За хімічною природою полісахариди цієї групи відрізняються від інших великим вмістом амінопохідних та кислотних груп. Глікозаміноглікани тварин у складі протеогліканів є міжклітинним цементуючим комплексом, зокрема у хрящовій і кістковій тканинах, у рослин заповнюють прошарок між волокнами целюлози у клітинній стінці.

Найбільш розповсюдженими рослинами, які містять полісахариди є алтея лікарська, льон звичайний (довгунець), мати-й-мачуха (підбіл звичайний), подорожник великий, ламінарія цукриста та інші.

Алтея лікарська (Althaea officinalis L.)

Каланхое перисте (Kalanchoё pinnata (Lam.) Pers.)

Багаторічна трав'яниста вічнозелена сукулентна рослина з родини Товстолисті (Crassulaccae) з коротким розгалуженим коренем. Стебло прямостояче м'ясисте, 50-150 см заввишки, при основі дерев'яніє. Листки, розташовані на стеблі, короткочерешкові з червонуватим відтінком: нижні – прості еліптичні, зубчасті; верхні – складні, непарноперисті з 3-5 листочками. Квітки двостатеві трубчасті, зелецувато-біло-рожеві, зібрані у верхівкове суцвіття. У кімнатних умовах рослина цвіте декілька разів в рік. Плід – листянка.

Поширення. Батьківщина – тропічна Америка, Мадагаскар, острови Зеленого Мису, Коморські острови. Як польову культуру розводять в Аджарії. В Україні розводять як кімнатну культуру.

Заготівля. Використовують сік рослин. Для цього беруть свіже листя і трав'янисту частину стебел. Перед переробкою сировину витримують 7 діб (не більше) у темному місці при температурі 5-10 °С.

Хімічний склад. У надземній частині є полісахариди, лектини, флавоноїди, катехіни, дубильні речовини, органічні кислоти, ферменти (дегідралаза яблучної кислота, карбоксилаза щавлевої і оцтової кислот), макро- і мікроелементи (алюміній, магній, кальцій, мідь, залізо, кремній, марганець).

Застосування. Після необхідної підготовки промивають у проточній воді, подрібнюють, центрифугують. Одержаний сік витримують одну добу при температурі 5-10 °С, фільтрують крізь антибактеріальний фільтр і додають як консервант 0,5 % хлороформ. Випускають в ампулах по 3, 5 і 10 мл. Застосовують також мазь (склад: сік каланхое 40 г, ланолін безводний 60 г, новокаїн і фуразолідин по 0,25 г).

Сік каланхое має антисептичну, протизапальну, ранозагоювальну дію, сприяє процесам регенерації тканини.

Сік застосовують при гнійних ранах, що довго загоюються, гнійно-некротичних процесах, тропічних виразках гомілки, пролежнях, для підготовки ран до накладання вторинних швів і пересадки шкіри. Навколо рани чи виразки наносять тонкий шар емульсії синтоміцину, фурацилінової мазі або вазеліну. Потім у шприц набирають 1-3 мл соку, до цього витриманого 30 хв. при кімнатній температурі, зрошують рану або виразку, накладають 4-5 шарів стерильної марлі, змоченої соком, роблять пов'язку. Протягом дня нижні шари пов'язки 1-2 рази додатково змочують соком, знімаючи при цьому верхні шари. Протягом курсу лікування (15-20 днів) спочатку змінюють пов'язку щоденно, а потім через день. При цьому попередньо зволожують шари марлі, які прилягають до рани, перекисом водню. Якщо сік викликає почуття печії, його розводять рівною кількістю 1-2% розчину новокаїну. При наявності гнійних виділень протягом 5-7 днів додають антибіотик з розрахунку 10 000 ОД на 1 мл соку. Замість соку застосовують мазь, яку накладають раз на добу, а надалі змінюють через добу.

Сік ефективний у комплексному лікуванні хворих бешихою. Його розводять наполовину 0,5 % розчином новокаїну, наносять на вражену частину шкіри, покривають серветками, змоченими в тому ж розчині і ним же протягом дня додатково 2-3 рази зволожують серветки. Курс лікування 5-6 днів і довше. При великих ураженнях, особливо при бульозній (пухирчастій) формі бешихи з успіхом використовують мазь каланхое.

Застосовують сік при ранах і виразках проміжності, розривах при пологах (сік і мазь), ерозії шийки матки, ендоцервіцитах (мазь), тріщинах сосків грудей (мазь). При застосуванні мазі спочатку її витримують при кімнатній температурі не менше 30 хв., потім накладають на уражене місце пов'язку з 4-5 шарів марлі, змочених соком, і 2 доби нижні шари пов'язки змочують соком. Пов'язки змінюють щоденно. При очищенні рани застосовують пов'язку з маззю. При ерозіях шийки матки і ендоцервіцитах на ватний тампон накладають мазь (близько 5 г.), вводять його у піхву 1 раз на добу і тримають майже 8 годин. Курс лікування 6-18 днів.

Сік і мазь дають позитивний ефект при тріщинах сосків грудей матері- годувальниці. На тріщини після кожного годування наносять 3-4 краплі соку або мазь і молочні залози залишають відкритими, щоб білизна не зняла нанесений препарат. Перед годуванням дитини соски обробляють звичайним методом. Курс лікування – 4-5 днів.

Сік застосовують при ерозивному коліті та запальних процесах у товстому кишечнику. Роблять кишковий душ 1 раз на 2-3 дні, а потім за допомогою клізми вводять 1,5-2 мл соку, розведеного у 150-200 мл 0,85 % розчину хлориду натрію або 5 % розчину глюкози. Курс лікування 8-10 процедур. Крім того, призначають дієту № 5 та 0,1 % розчин атропіну по 1 мл 2 рази на день, 40 % розчин глюкози 10 мл внутрішньовенно, 0,5 % розчин новокаїну 10 мл, вітаміни В, і В. по 1 мл, вітамін В12 по 200 гамм через день, холензим по 0,5 г 3 рази на день та інші загальнозміцнювальні засоби.

Застосовують сік і при запально-дистрофічних формах пародонтозу II-ІН ступеня, рецедивуючому хронічному афтозному стоматиті, різних формах гінгівіту: гострому дифузному, катаральному, хронічному і підгострому гіпертрофічному, хронічному і підгострому катаральному у вигляді аплікацій. Сік підігрівають на водяній бані або у посудині з теплою водою (37 °С), видаляють місцеві подразники (зубний камінь, нависаючі краї пломб, при поправці або заміні протезів), прикладають серветку, а якщо це зубно-ясневий канал, то вводять марлевий тампон, промочений соком. Протягом дня роблять 3-4 аплікації по 15-20 хв. Курс лікування – 8-15 днів. Поряд з цим роблять гігієнічний догляд за ротовою порожниною, призначають дієтичну, вітамінну та стимулюючу терапію.