Розділ «Тема 5. Лікарські рослини та сировина, які містять терпеноїди (ефірні олії та гіркоти)»

Поширення. Росте на луках, відкритих місцях, лісових галявинах, серед чагарників, біля доріг, в садках і парках, біля житла, на вигонах, смітниках, городах по всій території СНД.

Заготівля. Збирають корені восени або рано навесні, а також траву на початку весни до цвітіння й сушать.

Хімічний склад. Корені містять гіркий глікозид тараксацин та тараксацерин (до 10 %), стсринові сапоніни, дубильні речовини, гірку речовину лактукепікрин, тараксол, тараксастерол, псевдотараксастерол, ситостерин, стигмастерин, білки (12-15 %), інулін (до 40 %), аспарагін, кумаринову і церотинову кислоти, тирозиназу, тритерпенові спирти (арнідіол і фарадіол), вітаміни: С (до 70 мг%), В2, Е (8 мг%), каротин, холін, каучук (2-3 %), жири, ефірну олію, маніт, слиз, флавоноїди лютеолін та апігенін, сполуки заліза, калію, кальцію, фосфору, кобальту. У листі та суцвіттях містяться каротиноїди, тараксантин, лютеїн, флавоксантин, органічні кислоти, тритерпенові спирти – арнідіол та фарадіол, білки, сапоніни, аспарагін, сполуки заліза, кальцію, алюмінію, мангану, фосфору.

Застосування. Препарати коренів збуджують апетит і поліпшують діяльність шлунково-кишкового тракту, мають жовчогінну, діуретичну, протиглисну дію. Чинить противірусну дію при гострих респіраторних захворюваннях. Застосовують для поліпшення апетиту й травлення, в основному, при анорексіях різної етіології, анацидних гастритах, для посилення жовчовиділення при хворобах печінки і жовчного міхура, при закрепах, особливо хронічних, диспепсії, цукровому діабеті, гастроентеритах, геморої. Беруть 3 ст. л. коренів (40 г), заливають 2 склянками окропу, кип'ятять 20 хв. і відвар п'ють перед їдою 2 рази на день, або 1 ст. л. запивають 1 склянкою окропу, настоюють 20 хв. і п'ють по Ά склянки за 30 хв. до їди 3-4 рази на день, або 2 ч. л. заливають 1 склянкою води, настоюють в холодному місці 8 год. і випивають ковтками впродовж дня.

Біологічно активні речовини коренів сприяють виведенню холестерину з організму у вигляді жовчних кислот і тому рекомендують вживати при атеросклерозі – приймають по 5 г порошку на день перед їдою. З цією ж метою вживають свіжі стебла і листя та сік з них. Для цього 30 г свіжої трави заливають 1 л води, кип'ятять 1-2 хв., настоюють у темному місці 20 хв. і п'ють по 1 склянці 4 рази на день. Сік з листя та коренів приймають по 50-100 мл на день як тонізуючий засіб, для посилення сечовиділення, при подагрі, жовтяниці, шкірних захворюваннях, разом з соком листя моркви – при захворюваннях нирок. При атеросклерозі та хронічних захворюваннях печінки застосовують мікстуру такого складу: сік коренів – 100 г, спирт 90 % – 15 г, вода – 17 г, гліцерин – 15 г. Приймають по 1 ст. л. 1-2 рази на день.

У народній медицині, крім того, корені застосовують при метеоризмі, неповному засвоєнні жирів, водянці, геморої, ревматизмі, нирковокам'яній хворобі та інших захворюваннях нирок і сечового міхура, запаленні лімфатичних залоз, при фурункульозі, порушенні обміну речовин, цукровому діабеті, як відхаркувальний, протигарячковий, послаблювальний, ното- і молокогінний засіб у вигляді згаданого вище відвару. Замість нього вживають порошок коренів – по 1 г 3-5 разів на день. Корені з листям застосовують при захворюваннях нирок і сечового міхура, водянці, недокрів'ї, авітамінозах, подагрі, ревматизмі, захворюваннях шкіри (акне, фурункули, висипи), для пониження інтоксикації при хронічних захворюваннях і отруєннях, укусах гадюк і отруйних комах. Готують настій або напар з 20 г сировини на 200 мл води і приймають по 0,5 склянки 3-6 разів на день. Сік застосовують при недокрів'ї, занепаді сил, авітамінозі С, як проносний засіб, при захворюваннях печінки, жовтяниці, хворобах сечового міхура, при фурункулах, карбункулах, висипах на шкірі – по 2-8 ст. л. на день 3-4 тижні. Для збудження апетиту приймають перед їдою по 0,5 г порошку коренів.

З коренів одержують густий екстракт, який використовують при виготовленні пілюль.

При екземі порошок коренів зміщують з медом і змащують, а потім змивають теплою молочною сироваткою.

Траву вживають як відхаркувальний засіб при бронхітах, кашлі, туберкульозі легенів.

Застосовують з косметичною метою. Беруть 2 ст. л. квіток, заливають 1 склянкою окропу, настоюють 20 хв. і напаром змащують декілька разів на день веснянки, пігментні плями на шкірі, особливо ті, що виникають при захворюваннях печінки. З цією метою, а також для виведення бородавок застосовують сік рослини.

Молоде листя вживають в їжу. Більш старе листя використовують як шпинат, а також маринують. Маринують також молоді квіткові бутони, які потім додають до вінегретів і салатів. Страви з кульбабою збуджують апетит, посилюють травлення, тому рекомендують хворим на недокрів'я, після перенесених інфекційних захворювань, авітамінозах, подагрі, ревматизмі, застої у воротній вені, при укусах отруйних тварин. Корені вживають як сурогат кави. Для цього їх підсмажують, при цьому проходить часткова карамелізація вуглеводів і утворення ароматних речовин, які надають приємного смаку й запаху.

Материнка звичайна (Origanum vulgare L.)

Багаторічна трав'яниста пухнасто-шерстка ароматна, медоносна рослина з родини Губоцвіті або Ясноткові (Labiatae або Laminacea) часто у формі напівкуща з шнуркоподібним, горизонтальним кореневищем і прямостоячими, 4-грашшми опушеними стеблами висотою до 50 см. Листки супротивні, видов-жено-яйцеподібні з просвічуючими залозками і опушеними черешками. Лілово-рожеві дрібні квітки зібрані у щитоподібні суцвіття. Цвіте у липні-серпні. Плід складається з округлояйцеподібних темно-бурих 4 горішків. Вся рослина часто має пурпуровий відтінок. Запах рослини ароматний.

Поширення. Росте по луках, лісових галявинах, узліссях, схилах, пагорбках, серед чагарників, в річкових долинах і балках, у лісових і лісостепових районах Європи, Кавказу, у Південних районах Сибіру, Казахстану, Середньої Азії.

Заготівля. Збирають траву у період цвітіння і сушать.

Хімічний склад. Сировина містить ефірну олію (0,12-1,5 %), до складу якої входять тимол, карвакрол, цимол, туйон, геранілацетат, вільні спирти, дипептен і терпінен, а також вітамін С, гіркі та дубильні речовини (до 8 %), флавоноїди.

Застосування. Препарати трави діють заспокійливо на центральну нервову систему, посилюють секрецію потових і бронхіальних залоз, залоз шлунково-кишкового тракту, виділення жовчі, сечі, підвищують тонус і перистальтику кишечнику, тонус і скорочення мускулатури матки, мають знеболювальні й дезодоруючі властивості. Застосовують для поліпшення апетиту і травлення, при гіпо- і анацидних гастритах, атонії кишечнику з закрепами, спазмами, здутті і кольках у шлунково-кишковому тракті та порушеннях його моторної функції, як жовчогінні засоби при захворюваннях печінки та жовтяниці, як відхаркувальні, знеболювальні та протизапальні засоби при гострих і хронічних бронхітах, бронхоектазах, коклюші, бронхіальній астмі, спастичному кашлі із судомами, актиномікозі легенів, як сечогінні ліки при нирковокам'яній хворобі, ниркових кольках, постійно ниючих болях у попереку, як заспокійливі засоби при нервових розладах, для зменшення збудливості центральної нервової системи, безсонні, неврозах, радикуліті, судомах, епілепсії, надмірному статевому збудженні, гіпертонічній хворобі, проти нудоти й блювання, при болісних менструаціях, проти глистів. Готують настій у співвідношенні 15-20:200 і приймають по 1 ст. л. З рази на день, або 2 ч. л. сировини заливають 2 склянками окропу, настоюють 15 хв. і п'ють по 0,5 склянки до їди 3-4 рази на день. При охриплості голосу приймають на молоці.

Випускають прямокутні брикети трави розміром 12θχ65χ10 мм, вагою 75 г, розділені на 10 частин. 1 частину заливають 1 склянкою окропу, настоюють 15-20 хв. і приймають по 0,5 склянки 3-4 рази на день.

Застосовують для сухих і вологих компресів при пухлинах, фурункулах, для промивання ран, для ароматизованих ванн при паралічах, екземах, скрофульозі та рахіті у дітей (готують настій з 100-200 г трави на 2-3 л киплячої води і виливають у ванну, наповнену водою), роблять примочки або миють голову й обв'язують хусткою при головному болю, вживають для стимуляції росту волосся, настоянку на спирті вкладають у дупло зуба для зменшення болю.

У народній медицині, крім того, застосовують при ревматизмі, паралічах, ядусі, як протиспазматичний і кровоспинний засіб, при загальній слабкості. Готують настій з 30 г сировини на 1 л окропу і п'ють по 0,5 склянки 3 рази на день. Із настою роблять компреси на фурункули, набряках, полощуть рот, горло при ангінах, стоматитах, гінгівітах. Настоєм трави миють голову при облисінні. При ревматизмі, паралічах, невралгії роблять припарки з трави.