Розділ «Тема 5. Лікарські рослини та сировина, які містять терпеноїди (ефірні олії та гіркоти)»

У народній медицині м'яту застосовують як пото- і вітрогінний засіб та при легеневих і гемороїдальних кровотечах, надмірних менструаціях, підвищеній кислотності шлункового соку, ревматизмі. Готують настій листя у пропорції 5-20:200 і приймають по 1 ст. л. 3-4 рази на день. Настій 1 ст. л. листя на 1 склянку води приймають по 0,5 склянки при розладах травлення та жовчовиділення. При болях у шлунку п'ють відвар листя на молоці. Інколи приймають порошок листя – по 0,2-0,5 г 1-3 рази на день. При тривалому блюванні готують відвар листя на оцті у співвідношенні 10:100 і п'ють по 1-2 ч. л. З рази на день. При деяких захворюваннях уранці та увечері роблять клізми додаючи до води 0,5 склянки настою листя.

У настої листя (3-4 ст. л. на відро води) купають малих дітей, хворих на рахіт, ексудативний діатез, скрофульоз, при захворюваннях шлунково-кишкового тракту. Ним роблять примочки. Щоб заспокоїти головний біль на скроні накладають компреси із свіжого листя. Сік застосовують при ранах.

Вживають з косметичною метою. Беруть 1 ст. л. листя, заливають 1 склянкою окропу, настоюють 30 хв. і настоєм промивають шкіру навколо очей, щоб її освіжити і розгладити передчасні зморшки, або намочують марлевий тампон і прикладають на декілька хвилин. При сухості та подразненні шкіри цим настоєм роблять примочки, або протирання. При зів'ялій, блідій, знежиреній і зневодненій шкірі роблять гарячо-холодні компреси з додаванням до води настою листя м'яти або квіток липи чи ромашки. Компрес тримають до відчуття комфортності. Після гарячого компресу роблять компрес з теплої рослинної олії або меду, соку алое, кашки подорожника, суміші капусти, хрону та сметани, або будь-яких фруктів і ягід. Після цього роблять холодний компрес на обличчя і шию, ополіскують холодною водою або протирають кусочком льоду з додаванням соку лимона.

М'яту вживають для ароматизації виробів, м'ятну олію додають до зубних паст і порошків, мил і еліксирів, цукерок і пастилок. Листя, квітки й стебла додають як приправу до салатів, супів, вареників, овочевих, м'ясних і рибних страв.

Оман високий (Inula helenium L.)

Багаторічна трав'яниста медоносна рослина з родини Складноцвіті (Compositae) з товстим м'ясистим кореневищем, додатковими коренями і прямостоячими стеблами, у верхній частині вкритими густим, м'яким, повстистим опушенням, висотою до 2 м. Нижні листки утворюють прикореневу розетку. Зверху вони шорстко волосисті, знизу – з м'яким повстистим опушенням, довгастоеліптичні, поступово звужуються у черешок. Стеблові листки довгастояйцеподібні, короткочерешкові, верхівкові з серцеподібною основою. Золотисто-жовті квітки зібрані в окремі кошики, які утворюють на верхівці стебла щиткоподібне суцвіття. Крайові квітки несправжньоязичкові, жіночі; внутрішні – трубчасті, двостатеві. Цвіте наприкінці липня-вересня. Плід – 4-гранна сім'янка з чубчиком.

Поширення. Росте на вологих луках, лісових галявинах, серед чагарників, по канавах, берегах річок, струмків і озер, в долинах річок у лісовій і лісостеповій зонах Європейської частини, Західного Сибіру, Середньої Азії, на Кавказі. Розводять з декоративною метою.

Заготівля. Збирають з коренями восени або навесні й сушать.

Хімічний склад. У сировині містяться ефірна олія (1-3 %), до складу якої входять сесквітерпенові лактони (алантолактон, ізолантолактон, дигідроалантолактон), алантонова кислота, алантол, проазулен, а також інулін (до 44 %), псевдоінулін, інуленін, геліатенін, бензойна та оцтова кислоти, вітамін Е, пектини, віск, смоли, слиз, сапоніни, алкалоїди. У надземній частині рослини є ефірна олія (до 3 %), у листі – вітамін С (31,6 мг%), гіркі речовини, полієнові лактони, караброн та івалін.

Застосування. Препарати кореневищ мають протизапальну, загальнозміцнювальну, тонізуючу, відхаркувальну, жовчо- і сечогінну дію, збуджують секрецію шлунково-кишкового тракту, мають бактерицидні та протиглисні властивості, гальмують секреторну функцію слизових залоз, поліпшують відтік крові та лімфи. Застосовують при хворобах дихальних шляхів (бронхіті, трахеїті, туберкульозі легенів з густим харкотинням), пропасниці, бронхіальній астмі, коклюші, геморої, запаленнях шлунково-кишкового тракту, гастроентеритах, проносах неінфекційного походження, неприємному та частому відригуванні, здутті кишечнику та кольках, жовтяниці, для збудження апетиту та поліпшення травлення, при білях, нерегулярних та болісних менструаціях. Вони сприятливо діють при захворюваннях печінки, жовчного міхура та нирок, зокрема, при гострому та хронічному калькульозному пієлонефритах, при захворюваннях суглобів, цинзі, гіпертонічній хворобі, недокрів'ї, тромбофлебіті. Готують відвар кореневищ у співвідношенні 20:200 і приймають по 1 ст. л. з медом 3-5 разів на день, або беруть два брикети вагою по 30 г (їх випускає промисловість), заливають 0,5 склянки води, кип'ятять 30 хв. і приймають по 1 ст. л. 3 рази на день. Відваром полощуть ротову порожнину при запаленні ясен.

При захворюваннях легенів вживають 10 % настоянку на 40 % спирті по 1 ст. л. до їди 3 рази на день. При інвазії, свинячим і бичачим солітерами готують відвар кореневищ і дають (у грамах сировини): дітям до 2 років – 10 г, віком 3-4 роки -13-20 г, від 7 до 9 років – 30-35 г, від 10 до 16 років – 40-50 г, від 17 років і старше – 60-70 г.

Застосовують при висипах на шкірі, не мокнучих ранах, частіше у формі мазі. Змішують 10 г порошку кореневищ із свинячим жиром, вазеліном та риб'ячим жиром, або беруть 20 чи 50 г сировини, заливають 100 мл води, кип'ятять 20 хв., проціджують і змішують з 25 г свинячого жиру і 25 г ланоліну.

Препарат алантон рекомендують застосовувати при виразковій хворобі шлунку і дванадцятипалої кишки.

У народній медицині препарати оману застосовують при коклюші, ядусі, запамороченні, головному болю, епілепсії, серцебитті, скрофульозі, цукровому діабеті, водянці, для запобігання передчасних пологів, як кровоспинний засіб. Беруть 20-30 г сировини, заливають 1 л окропу і після настоювання приймають по 1 склянці 3-5 разів на день. При зниженій кислотності шлункового соку й гастритах готують настій 10-15 г кореневищ на 0,5 л червоного вина й приймають по 50 мл до їди 3 рази на день, а для реабілітації після тяжких захворювань такий настій готують на портвейні.

При відкладенні солей беруть 300 г кореневищ, висипають у емальовану каструлю з 3 л води, кип'ятять на невеликому вогні 3 год., томлять із закритою кришкою 2 год. в духовці або на млявому вогні, проціджують, добре віджимаючи залишок кореневищ. У що ж каструлю переливають фільтрат, додають 1 кг меду, 100 г дріжджів і 250 мл 40 % горілки і тримають при кімнатній температурі 3-4 дні. Потім фільтрують через два шари марлі, рідину розливають у пляшки з темного скла і зберігають у прохолодному, затемненому місці. Приймають до 0,25 склянки за півгодини до їди 3 рази на день впродовж 30-40 днів.

Застосовують при корості, екземі, нейродерміті, лишаях, паршах, скрофульозі, гнійних ранах – приймають ванни з міцним відваром кореневищ або миють тіло. Відваром промивають рани. Розвареним кореневищем роблять припарки при захворюваннях суглобів. При корості застосовують мазь, яку готують так: 50 г подрібненої сировини змішують з 100 г свинячого жиру, варять 15 хв. і проціджують. Ще краще до неї додати до 15 г березового дьогтю й сірки. Цією маззю натирають уражені ділянки шкіри впродовж кількох днів, а потім обмивають відваром кореневищ.

Порошок кореневищ використовують як інсектицидний засіб – його кидають на розжарене вугілля, щоб димом знищити бліх, комарів, мух та інших комах.

Застосовують у гомеопатії при гінекологічних захворюваннях.

Полин гіркий (Artemisia absinthium L.)

Багаторічна трав'яниста сріблясто-сіра опушена простими Т-подібними і залозистими волосками з родини Складноцвіті або Айстрові (Compositae або Asteracea) з товстим кореневищем і прямостоячим ребристим, вгорі гіллястим стеблом висотою до 1 м. Одні стебла закінчуються суцвіттям, інші короткі з сидячими череговими, 2,3-псристорозділеними листками. Прикорневі листки довгочеренкові, яйцеподібні, двічі- або тричіперисторозсічені з кінцевими ланцетними частками. У стеблових листків у міру росту стебла черешки вкорочуються, а листкові пластинки зменшуються. Тому верхівкові листки сидячі і ланцетні. Корзинки маленькі (2,5-3,5 мм у діаметрі) з квітколожем, вкритим вузькими плівчастими приквітками, лише з трубчастими двостатевими квітками, зібраними у волотеподібні суцвіття. Квітки жовтого кольору. Цвіте у червні-серпні. Плід – клиноподібна або видовженооберненояйцеподібна сім'янка без чубчика.