Розділ «Тема 5. Лікарські рослини та сировина, які містять терпеноїди (ефірні олії та гіркоти)»

Поширення. Росте по полях, пустирях, пасовищах, смітниках, на узбіччях доріг, біля житла й тинів, по схилах, у лісопосадках, на молодих перелогах, вирубах, галявинах у степовій, лісостеповій і лісовій зонах Європи, зустрічається в Західному Сибіру, Киргизії, Тянь-Шані.

Заготівля. Збирають листя до цвітіння, траву на початку цвітіння і сушать.

Хімічний склад. Сировина містить глікозиди абсинтин і анабсинтин, флавоноїди (рутин, артеметин), ефірну олію (до 0,8 %), до складу якої входять хамазулен, кадінен, пінен, феландрен, туйол, туйон, каріофілен, енпінен, бізаболен, хамазулентоген, ефіри туйолового спирту і оцтової, пальмітинової та ізовалеріанової кислот, а також гвайяноліди артабсин і арборесцин, прохамазуленоген, вітаміни С і В,, каротин, ізовалеріанову, оцтову, кавову, хлорогенову, бурштинову і яблучну кислоти, крохмаль, білкові, смолисті, дубильні та мінеральні речовини, лактони артабін і арабсин.

Застосування. Складові частини, насамперед, абсинтин, подразнюючи закінчення смакових нервів у ротовій порожнині, рефлекторно посилюють секреторну функцію шлунково-кишкового тракту, підвищують виділення жовчі та панкреатичного соку. Абсинтин у великих дозах збуджує центральну нервову систему. Ефірна олія за збуджуючою дією на центральну нервову систему нагадує камфору. Хамазулен має протизапальну дію і активізує ретикулоендетеліальну систему й фагоцитоз.

Препарати полину застосовують для збудження апетиту й поліпшення травлення, особливо при анацидних гастритах, після виснажливих хвороб, при шлункових кольках, спазмах, метеоризмі, захворюваннях печінки й жовчного міхура, анемії. Готують настій у співвідношенні 10:200 і приймають по 1 ст. л. до їди 3 рази на день, або 1-2 ч. л. сировини, заливають 2 частинами окропу, настоюють 20 хв. і п'ють по 0,25 склянки за 30 хв. до їди 3 рази на день. З висушеної трави готують густий екстракт, а на 70 % спирті 20 % настоянку, яку приймають по 15-20 крапель за 30 хв. до їди 3 рази на день. Входить до складу шлункових крапель.

Хамазулен застосовують при екземах, бронхіальній астмі, ревматизмі, опіках рентгенівськими променями.

У народній медицині, крім того, застосовують при переміжній пропасниці, туберкульозі легенів, скрофульозі, суглобовому ревматизмі, мізерних і нерегулярних менструаціях, водянці, захворюваннях селезінки, сечового міхура, нирок, при нирковокам'яній хворобі, ожирінні, подагрі, цинзі, неврастенії, епілепсії, паралічі, безсонні, судомному блюванні, судомах, нічних полюціях, хронічних проносах, ядусі, головному болі, печії у шлунку, млявій перистальтиці кишечнику, колітах, геморої, поганому запаху з рота, при грипі, запаленнях верхніх дихальних шляхів, гіпертонічній хворобі, як загальиозміцнювальний засіб. Беруть 1 ч. л. трави, заливають 2 склянками окропу, настоюють 20 хв. і п'ють (краще з медом) по 0,25 склянки за 30 хв. до їди 3 рази на день, або 1 ч. л. заварюють у 1 склянці води, настоюють 10 хв. і випивають впродовж дня ковтками. Як заспокійливий засіб при безсонні приймають по 0,25 склянки 3-4 рази на день відвар 1 ст. л. суміші листя і коренів полину на 1 склянку води. Порошок трави приймають по 2-3 г 3 рази на день, а олію насіння (одержують настоюванням 1 частини насіння на 4 частини оливкової олії впродовж 8 год.) приймають по 1-2 краплі (на цукрі) 3 рази на день. При запаленнях, щоб вигнати круглих глистів, готують чай з листя і приймають по 3 ст. л. вранці натщесерце і увечері перед сном 10 днів та одночасно після кожного прийому з'їдають 0,5 склянки свіжонагертої моркви. Для знищення гостриків у задньому проході після випорожнення роблять декілька днів поспіль клізми з суміші 0,5 склянки настою полину і настою однієї головки часнику на 1 склянку води.

Настій трави як знезаражуючий, протизапальний і знеболювальний засіб застосовують у вигляді компресів при пухлинах, синцях після удару, укусах комарів та інших комах, для промивання ран і виразок на шкірі, при екземах і опіках рентгенівським промінням. При пораненнях вживають свіжий сік рослини, який призупиняє кровотечу, знезаражує рани й прискорює їх загоєння. При вивихах та сильних синцях, розтягненні сухожиль застосовують потовчене свіже листя.

Препарати полину не застосовують тривалий час, бо вони можуть викликати отруєння (судоми, конвульсії, галюцинації). Не призначають вагітним жінкам, дітям та хворим на епілепсію.

У гомеопатії використовують есенцію з молодих листків.

Молоде листя, зібране до цвітіння разом з бутонами і висушене, додають до м'яса, або готують маринад, в якому витримують м'ясо перед тушкуванням або смаженням. Полиневу олію використовують у харчовій промисловості.

Ромашка лікарська (Chamomilla recutita L. Rauschcrt.)

Однорічна трав'яниста гола ароматична рослина з родини Складноцвіті або Айстрові (Compositae або Asteraceae) з розгалуженим прямостоячим заввишки до 50 см стеблом, на якому знаходяться сидячі чергові, двічі- або тричіперисторозсічені листки. Білі крайові квітки у суцвітті несправжньоязичкові, жіночі; внутрішні жовті трубчасті, двостатеві. Цвіте з травня до вересня. Плід – довгаста буро-зелена сім'янка.

Поширення. Росте на легких грунтах, пісках і супісках, на трав'янистих і засмічених місцях, по степах, луках, перелогових і цілинних землях, на узліссях, як бур'ян між посівами, у дворах, садах, городах, біля житла на півдні Східної Європи, у степовій зоні України, у Криму, Молдові, на Південному Кавказі.

Інші види. Використовують ромашку без'язичкову (M. matricarioides less).

Заготівля. Збирають кошики й сушать під час цвітіння, коли язичкові квітки стоять горизонтально, а трубчасті розцвіли наполовину.

Хімічний склад. У квітках міститься ефірна олія (0,25-1,35 %), яка надає їм приємного запаху. До складу входять хамазулен (1,64-8,99 %), бісаболол, апігенін, кадінен, тріаконтан, умбеліферонметиловий ефір, каприлова і ізовалеріанова кислоти; в квітках є вітамін С, каротин, холін, апіїн, що розкладається на апігенін і апінозу, тріакнатан, кумарини, лактон матрикарин, умбеліферон і його метиловий ефір, герніарин, нонілова, антемісова, каприлова, ізовалерінова, саліцилова кислота, камедь, слиз, смолисті, гіркі, мінеральні і інші речовини. У квітках свіжої рослини містяться прохамазулен, який при нагріванні переходить у хамазулен.

Застосування. Ефірна олія збуджує центральну нервову систему, продовгуватий мозок, посилює рефлекторну діяльність, прискорює дихання, ритм серця, спочатку розширює судини мозку, а потім викликає їх звуження. Вона має потогінну, антисептичну й протизапальну дію, зменшує утворення газів у кишечнику, знімає болі, нормалізує порушення функцій шлунково-кишкового тракту.

Хамазулен має протизапальну, антисептичну, протиалергічну й місцевоанастезуючу дію, посилює регенеративні процеси. Апіїн, апігенін, герніарин мають помірну спазмолітичну властивість, розслабляють гладенькі м'язи, чим усувають спазми.

Бісаболол також діє спазмолітично. Сукупна дія складових частин ромашки забезпечує її препаратам протизапальний, кровоспинний, антисептичний, злегка в'яжучий, спазмолітичний, седативний, протисудомний, пото- і жовчо-гінний ефект. На шкіру та слизові оболонки діє в'яжуче і сприяє загоюванню ран та виразок.