Розділ «Тема 12. Лікарські рослини та сировина, які містять серцеві глікозиди»

Глікозидами називають органічні сполуки, які зустрічаються в рослинах (виявлені також в організмах тварин), являють собою продукти конденсації циклічних форм вуглеводів (моно- або олігосахаридів) та компоненту невуглеводної природи (аглікону), яким можуть бути стероїди, феноли або алкалоїди. Це здебільшого кристалічні сполуки, рідше аморфні речовини, часто гіркі на смак та мають специфічний запах. Вони легко розчиняються у воді, спирті, погано або зовсім не розчинні в неполярних органічних розчинниках. У рослинах знаходяться в розчинному вигляді у клітинному соку.

Глікозиди розподіляються на групи за хімічною характеристикою їх агліконів.

Анногенні глікозиди при гідролізі виділяють ціанідну кислоту. Найбільш поширений амигдалін, який міститься в насінні майже всіх фруктових дерев таксону Prunoidea, підкласу розіди (Rosidae) родини Розові (Rosacea) підродини Сливові (Prunoidea) (мигдаль, персик, абрикос, алича, лавровишня) та підродини Яблуневі (Maloidea).

При гідролізі амігдаліну утворюються бензальдегід, ціанідна кислота й глюкоза. До цих глікозидів належить і самбунігрин, який міститься у квітках і плодах бузини чорної та лінамарин – у насінні льону.

У фенолових глікозидах агліконом є феноли або фенолоспирти. До них належить арбутин, який при гідролізі виділяє гідрохінон з антисептичними властивостями, особливо активний при запаленнях сечостатевих шляхів. Він міститься у мучниці звичайній, брусниці звичайній, груші. До фенолових глікозидів також належать саліцин, який міститься в корі різних видів верби і у бруньках тополі, спіреїн – у таволзі, примверин і примулаверин – у коренях первоцвіту, сирингін – у бузку, геїн – у гравілаті, ескулін–у корі каштана кінського, флоридзин – у коренях яблуні, черешні тощо.

Оксіантрахінонові глікозиди або антраглікозиди містять в якості аглікону похідні антрахінону. Вони є в корі крушини, плодах жостеру, кореневищах ревеню, листках сени. Мають гіпотензивну дію, розширюють судини тазових органів, поліпшують кровообіг в органах малого тазу й тому призначаються при закрепах, запаленнях сечового міхура, предміхурової залози, жіночих статевих органів.

Тіоглікозиди або глікосінапіди при гідролізі виділяють ефірні гірчичні олії, складові яких містять сірку. Типовим представником є синігрин, який міститься в насінні гірчиці чорної та сарептської, у коренях хрону. Глікозиди цієї групи знаходяться в насінні й інших рослин родини хрестоцвіті, а також у часнику, цибулі й деяких інших рослинах. Гірчичні ефірні олії відзначаються гострим неприємним запахом, викликають сльозотечу, подразнення слизових оболонок та шкіри, гіперемію шкіряних покривів.

Гіркі глікозиди стимулюють виділення шлункового соку й підвищують апетит, холерез та холікінез, стимулюють еритропоез, підвищують рівень гемоглобіну. До них належить абсинтин, який є в полину, асперулозид – маренці й вероніці, кніцин – кнікусі, еритаурин – золототисячнику, генціан і генціопікрин – тирличу, аукубін – подорожнику, ауранцимарин – в апельсинах і лимонах, меніантин – бобівнику, вербенадин – вербені та ін.

Деякі глікозиди таких рослин, як женьшень, елеутерокок, сприяють загальні неспецифічні адаптації організму до різних несприятливих впливів в умовах стресу, перешкоджають розвитку загального адаптаційного синдрому Сельє, сприяють регуляції діяльності енергетичної ланки організму.

Серцеві пгікозиди (карденоліди) розщеплюються на вуглеводи і аглікони, які мають циклопентанпергідрофенантренову структуру (з різними радикалами у різних глікозидах), так у карденолідів у положенні 17 приєднано ненасичене п'ятичленне лактонове кільце, а у буфадієнолідів – шестичленне лактанове кільце. Містяться в різних видах наперстянки, строфанту, горицвіту, конвалії, жовтушника, харги, джута, олеандра, обвійника грецького тощо. Глікозиди цієї групи мають вибіркову дію на серцеві м'язи й тому рослинна сировина, яка містить їх, а також самі глікозиди, виділені з неї у чистому вигляді, широко застосовують як ефективні засоби при хронічній серцевій недостатності.

Активність серцевих глікозидів оцінюється у порівнянні з стандартним кристалічним препаратом і виражається в одиницях дії. Одна жаб'яча одиниця дії (ЖОД) відповідає дозі стандартного препарату, яка викликає систолічну зупинку серця у більшості піддослідних стандартних жаб. Одна кошача або голуб'яча одиниця дії (КОД або ГОД) дорівнює дозі стандартного препарату з розрахунку на 1 кг ваги, яка викликає зупинку серця кішки або голуба.

Характеристика найбільш відомих рослин (горицвіт весняний, жовтушник розлогий, конвалія звичайна, наперстянка пурпурова та строфант Комбе), які містять серцеві глікозиди, описується нижче.

Горицвіт весняний (Adonis vernalis L.)

Багаторічна трав'яниста отруйна рослина з родипи Жовтеневі (Ranunculaceae) з багатоголовим, чориобурим кореневищем та товстим стрижневим коренем і прямостоячими стеблами висотою до 60 см, які вкриті внизу бурими лусками. Листки чергові ланцетні, двоякоперисторозсічені й складаються з ланцетних або лінійпо-ланцетних пильчасто-колючих часток. На верхівках стебел сидять великі жовті квітки. Цвіте квітень-травень. Плід – збірний, сім'янка павутинистоопушена, в обгортці.

Поширення. Росте на відкритих місцях по степах, луках, пагорбах, суходолах, відкритих схилах, на узліссях байрачних лісів, у посадках, дубових і соснових лісах, дубових гаях середньої смуги Європейської частини, Сибіру, на Кавказі. Культивують.

Інші види. Горицвіти: волзький (A. wolgensis Stev.), східний (A. aestivalis L), туркестанський (A. turkestanicus Adolt.), сибірський (A. sibiricus Part) і амурський (A. amurensis Pgl).

Заготівля. Збирають траву від початку цвітіння до початку осипання плодів і сушать.

Хімічний склад. У траві містяться серцеві глікозиди – цимарин й адонітоксин (0,6-0,7 %), а також 2,6-диметоксибензохінон, сапонін, фітостерин, адоніт. У коренях міститься цимарин та інші глікозиди, адоніт, вернадин, воскоподібні речовини, сапоніни. У насінні також містяться глікозиди.

Застосування. Глікозиди горицвіту підсилюють силу скорочення серця й уповільнюють його ритм. При цьому поліпшується діяльність серця, якщо вона ослаблена при декомпенсаціях, розширюються коронарні судини, проявляється болезаспокійлива та сечогінна дія. Протидія, у порівняти з наперстянкою, не така довгочасна і менш стійка. При вживанні терапевтичних доз усередину всмоктується така кількість глікозидів, яка забезпечує лікувальний ефект, і таким чином небезпека кумуляції практично відсутня. Застосовують переважно при декомпенсованих вадах серця та як заспокійливий засіб центральної нервової системи, при слабкості, ожирінні та неврозах серця, базедовій хворобі, набряках, застійних явищах, задусі, пов'язаній з порушенням серцево-судинної діяльності, епілепсії, а також при набряках, викликаних запаленням нирок та інфекційними захворюваннями (грип, скарлатина, тиф), при гострих нападах глаукоми.