Розділ «Тема 2. Збирання фітосировини»

Останнім часом помітно зріс попит па сировину дикорослих та введених у культуру лікарських рослин, які заготовляються та використовуються на території нашої країни.

Протягом століть в Україні вироблялися певні навички, складалися традиції, пов'язані зі збиранням лікарських трав, способами виготовлення ліків, ряд яких має загальнослов'янський характер, дія інших обмежується окремим регіоном. У стародавніх пам'ятках світової культури з фітотерапії ми знаходимо згадки про аналогічні вимоги.

Численні етнографічні матеріали дають підставу говорити про загальноєвропейське побутування давньої дохристиянської традиції приурочувати збір лікарського зілля до Іванового дня, Івана Купала у східних слов'ян (7 липня за н. ст.). Квітам і травам, зібраним у цей день приписували особливо цілющу силу, наділяли їх магічними властивостями. У багатьох народів існує повір'я про легендарний цвіт папороті, який зацвітає тільки на Івана Купала і тому, хто зуміє його зірвати, стають підвладними усі таємні сили; і про знамениту "ключ-траву" ("розрив-трава", "скакун", "пригун"), здатну відкривати усі замки. "Плакун-трава", зірвана у Купальську ніч, у народній уяві східних слов'ян набуває здатності не тільки відганяти і доводити до сліз нечисту силу, а й передавати свої цілющі властивості іншим травам та квітам. Лікарський порадник рекомендує: "Пойдешь травы рыть – имей при себе корень плакун- травы, а когда нс имеешь сего корня, то хоть после приложи к оному корню, то будет всякая трава иметь свою силу".

У східних районах Бойківіцини і сьогодні зірвані на Купала трави називають "Іванками", наділяють здатністю передавати свої цілющі властивості зіллю, зірваному в інший час. їх зберігають висушеними протягом року, до наступною Івана, рекомендуючи додавати потроху до всякого лікарського зілля.

У купальській обрядовості, пов'язаній з лікарськими травами, добре збереглися елементи язичництва. На Поділлі, Волині, наприклад, збираючи для лікування жостір та бузину, кидали під кущ шматочок хліба і грудку солі. Цей обряд можна розглядати як своєрідну жертву землі-годувальниці. У деяких регіонах перед тим, як приступити до збору зілля, треба було звернутися з проханням-молитвою до матері-землі.

Існувало правило, яке суворо зобов'язувало дотримуватися чистоти тіла. Той, хто мав намір збирати купальські трави, передусім мусив обов'язково помитися або попаритися в бані та одягнути чисту білизну. Купальське зілля освячували в церкві, вважали, що тоді воно набувало цілющих властивостей.

Збір лікарських трав приурочувався й до інших свят календарного циклу. В окремих місцевостях (Київська, Полтавська, Харківська, Житомирська, Північні райони Чернігівської та Сумської областей) побутував звичай збирати лікарське зілля на Симона Золата – "Семена Злата", "Семена Золота", "Семена Зелена", "Зільника" (10 травня), який вважався покровителем рослин, розпоряджався ними і надавав їм цілющої сили. В золотопоському повіті на Полтавщині в цей день зілля збирали до схід сонця, супроводжуючи різними ритуальними дійствами, примовляннями. Нахиляючись рвати рослину, тихенько приспівували: "Святий Авраам на це зілля орав, а Бог садив, а Спас родив, Мати Божа поливала і нам на поміч це зілля давала".

На українському грунті був поширений й звичай приурочувати збір лікарського зілля до свята Маковея (1 серпня), який у деяких місцевостях мав особливо поетичний колорит. Із трав, зібраних у цей день, перевагу віддавали городнім культурам (мак, соняшник, морква, кріп, конопля) та декоративним рослинам (м'ята, любисток, рута). Зібрані квіти та плоди в'язали в жмути, перевивали вінками з жита та пшениці, втикати всередину воскову свічку і несли після обідньої служби в церкві до криниці, де святили воду, і нею кропили зібрані трави ("маковейники").

Подекуди в Україні, зокрема на Західному Поділлі, побутувала традиція заготовляти лікарські рослини не тільки на Івана Купала (бо лише в цей день зривали звіробій, лопух, полин, чорнобиль), й напередодні, або в день Матері Божої зільної (15 серпня). В деяких місцевостях їх збирали ще й на Спаса (19 серпня), в русальний тиждень перед Трійцею, найчастіше в п'ятницю (західна Бойківщина). Переважно на Трійщо заготовили лікувальне зілля і словаки. Ця традиція подекуди виступає у християнізованому вигляді. Цілющими властивостями часто наділялись трави, які стелили на долівку в хаті і на яких у цей день стояли під час молебну у церкві.

Деякі рослини збирали суворо у певний час. Так, полин гіркий рвали на Успіння Богородиці (8 серпня), в'язали у пучки та освячували у церкві. їх висушували та в день святого Фоми, на Різдво, на Новий рік та на Хрещення окурювали оселі та конюшні. Вважалося, що після цього відьми та домовики вже нікому не могли спричинити шкоди. Пора дня та місце збору теж, за народними уявленнями відігравали неабияку роль у прояві рослин. Загальнопоширеною була традиція збирати зілля вранці "до схід сонця". Ця традиція в деяких місцевостях України, зокрема в Карпатах збереглася подекуди і сьогодні. За етнографічними матеріалами в одних місцевостях збирали зілля на Івана Купала між ранішньою та обідньою церковними службами, в інших у першій половині дня, до обіду. Деякі травознаї, зокрема народний цілитель від діда-прадіда Л.О. Павленко, вважали за найкращий час збирання трав у межах доби – нічний, коли рослина ніби самозахищується. Одні трави збирали "на молодику", інші – при повному місяці. Сон-траву, намагалися зірвати поки її не "окувала зозуля". Широко побутувала традиція збирати зілля там, "де не чути голосу півня", тобто далеко від населених пунктів, у відлюдних місцях, далеких степах, на високогірних полонинах. Так, за даними Μ. М. Висоцького, такого правила дотримуватися, коли збирати дзвіночки – зілля, яке застосовувати при гінекологічних захворюваннях, на думку сільських повитух, цілющою силою наділені ті рослини, що виросли далеко від співу півня.

Сьогодні, коли наукою доведено вплив сонячного світла, температури, певної пори дня на обмін речовин у рослин, зокрема на біосинтез біологічно- активних компонентів та їх розподіл в різних частинах рослин, раціональність народних спостережень очевидна.

Незважаючи на багатовічну історію збирання лікарських рослин, у наявній літературі відчувається недостатність інформації та протиріччя щодо найбільш раціональних строків заготівлі різної фітосировини. Строки заготівлі лікарських рослин мають бути обумовлені перш за все прагненням забезпечити одерджання сировини високої якості, тобто такої, що мас максимальний вміст біологічно активних речовин.

Цінність лікарських рослин обумовлена саме наявністю в них біологічно активних діючих речовин первинного та вторинного біосинтезу: білків, жирів, вуглеводів, у тому числі полісахаридів, органічних кислот, алкалоїдів, глікозидів, сапонінів, поліфенолів, ефірних та жирних олій, вітамінів та ін. Біосинтез та нагромадження їх у різних органах рослин залежить від фаз розвитку рослин, до яких приурочено заготівлю фітосировини, тобто тих частин рослин, які найбільш багаті необхідними речовинами. Цикл розвитку рослин поділяють на такі фази: брунькоутворення, облиствленії", квітування, плодоношення та зів'янення. У ці періоди проводять збір та заготівлю відповідно бруньок та кори, листя, квіток та трави, плодів та насіння, підземних органів – бульб та цибулин, коренів тощо.

Бруньки збирають у період набубнявіння, але до їх розкриття. Звичайно цей незначний проміжок часу триває кілька днів, тому бруньки заготовляють швидко. У наших умовах заготовляють, головним чином, бруньки берези, сосни та тополі.

Кору збирають у період сокоруху, до розпускання листя. У цей час кора легко знімається і містить найбільшу кількість діючих речовин. Заготівлю кори проводять зі зрізаних гілок та зрубаних молодих стовбурів.

Листя можна збирати у період бутонізації та масового цвітіння рослин до початку їх зів'янення. Виключення становить листя мати-й-мачухи, яке збирають після цвітіння, краще у середині літа в пору повного його розвитку. Найчастіше листя збирають вручну, рідше зрізають ножами або ножицями. Іноді косять траву, висушують її, а пізніше листя обривають або обмолочують. Найбільш відома сировина – листя мати-й-мачухи, беладоіши, блекоти, дурману, наперстянки, шавлії, подорожника, мучниці, брусниці, чорниці, м'яти, кропиви тощо.

Слід пам'ятати, що при збиранні листя з дерев та кущів з них знімають не більше третини від загальної кількості, щоб не пошкодити всієї рослини.

Крім того, певні види сировини мають деякі особливості, які потрібно враховувати при заготівлі. Так, наприклад, у мучниці та брусниці лікарської сировиною є листя та пагони. Збиранім їх слід проводити у два періоди весною – до цвітіння або на самому початку цвітіння (тобто у нашій країні з квітня до середини червня) та восени – з моменту дозрівання плодів до їх обсипання (з кінця вересня до жовтім). Якщо зібрати листя і пагони після цвітіння, то при висушуванні вони буріють і сировина стає неякісною та непридатною до застосування.

Листя брусниці можна збирати одночасно зі збиранням ягід, акуратно общипуючи їх з кущика або зламуючи надземні пагони. Після сушіння листя легко відділяються від стебел. Ні в якому разі не можна зривати пагони, бо при цьому висмикуються кореневища і рослини гинуть.