Розділ «Тема 9. Лікарські рослини і сировина, які містять кумарини та хромони»

Кумарини (франц. соитагіпе) природні сполуки рослинного походження, в основі яких лежить 9,10-бензо-a-пірон.

Це безбарвні кристали із запахом свіжого сіна, розчиняються у спирті, менше у воді.

За класифікацією Е. Шпета їх розділяють на наступні основні групи:

• кумарин, дігідрокумарии та їх глікозиди;

• гідрокси-метокси-(алокси-), метилендиокси кумарини та їх глікозиди;

• фурокумарини (кумарон-а-пірони);

• піранокумарини або хромено-а-пірони;

• 3,4-бензокумарини (дифенілметилолініди);

• кумарини, які містять систему бензофурану.

Вони містяться в рослинах родин айстрові (Asteracea), пасльонові (Solanacea), зонтичні (Umbelliferae), бобові (Fabacea) здебільшого у плодах, коренях, корі, квітках, у менших кількостях – у траві та листі. Для виявлення кумарину використовують реакції на азосполуки, при цьому відмічають різне забарвлення (червоно-помаранчеве, малинове). Використовують також лактонну пробу, основану на здатності лактонного кільця розмикатися при підлужуванні та замикатися в кислому середовищі.

Хромони – природні сполуки, які одержують в результаті конденсації γ-піронового та бензольного кілець. Вони за своєю структурою близькі як до кумаринів, так і до флавоноїдів, але у природі зустрічаються рідко.

Медичне застосування знайшли кумарини та хромони із таких рослин як амі зубна та велика, пастернак посівний, псорален кістянкова, буркун лікарський, гіркокаштан звичайний, смоківниця звичайна, кріп запашний.

Амі зубна (Ammi visnaga L. Lam.)

Пастернак посівний (Pastinaca sativa L.)

Дворічна трав'яниста гола рослина з родини Зонтичпі (Umbellifereae) з м'ясистим, жовто-коричневим коренем і прямостоячим, гіллястим у верхній частині, гранчасто-борозенчастим стеблом висотою до 2 м. На ньому розташовані стеблові сидячі листки перисторозсічені, прикореневі – довгочерешкові. Золотисто-жовті квітки зібрані у складні парасольки. Цвіте у липні-серпні. Плід – двосім'янка з добре розвиненими ребрами.

Поширення. Культивують як овочеву рослину заради м'ясистого кореня.

Заготівля. Збирають траву та корені, а також стиглі плоди. Траву збирають під час цвітіння, а плоди у період повної стиглості.

Хімічний склад. У плодах містяться флавоноїди (гіперин, рутин, пастернозид), кумарини, фурокумарини: пастинацин, бергаптен, імператорин, ізопім- пінелін, сфодин, ксантотоксин, ксантотоксол, ефірна олія (1,5-3,6 %), гліцериди капронової, гептияової та масляної кислот, мінеральні речовини. Ефірні олії є також у траві (0,006 %) та коренях (0,35 %). До їх складу входять октиловий спирт, масляна кислота, ефіри пропіонової та гептилової кислот. У коренях є білки (1,36 %), вуглеводи (12,8 %), жири (0,28 %), вітаміни: С, Р, В2, каротин. З насіння одержують пастинацин і бероксан.

Застосування. Застосовують для упередження нападів стенокардії при легких формах коронарної недостатності й неврозах, які супроводжуються коронароспазмами. Дають по 0,02 г 2-3 рази на день протягом 2-4 тижнів. Випускають у таблетках по 0,02 г. Список Б.