Розділ «Тема 5. Лікарські рослини та сировина, які містять терпеноїди (ефірні олії та гіркоти)»

З плодів перегонкою з водяною парою одержують анісову олію. Застосовують як відхаркувальний засіб при запаленнях дихальних шляхів, зокрема при бронхітах, а також при болях у шлунку – по 2-3 краплі на шматочку цукру 2-3 рази на день. Анісова олія входить до складу нашатирно-анісових крапель, грудного еліксиру.

Нашатирно-анісові краплі {склад: олія анісова 2,81 г, розчину аміаку 15 мл, спирту 90 % до 100 мл), застосовують як відхаркувальний засіб, особливо при бронхітах. Приймають по 10-15 крапель 3-4 рази на день.

Еліксир грудний (склад: екстракт кореня солодки 60 г, розчин аміаку 10 г, олія анісова 1 г, спирт 90 % 49 г, вода 180 г) застосовують як відхаркувальний засіб по 20-40 крапель декілька разів на день.

У народній медицині застосовують при захворюваннях дихальних шляхів і нападах бронхіальної астми. Приймають відвар плодів 15-20:1000 по 30-50 мл через кожну годину. Цей відвар також п'ють для поліпшення діяльності шлунково-кишкового тракту, як сечо- та потогінний засіб по 0,5 склянки перед їдою З рази на день. Його призначають для посилення лактації у жінок-годувальниць. Замість відвару вживають 10 % розчин настойки на 90 % спирті – по 5-10 крапель 3 рази на день.

Плоди анісу застосовують як інсектицидний засіб при педикульозі та корості. Для цього 1 частину суміші рівішх частин подрібнених плодів анісу і кореневищ чемериці змішують з 2 частинами свинячого жиру до утворення мазі й нею змащують уражене паразитами місце.

Плоди, листя, як і вся рослина, мають приємний аромат і пряно-солодкий смак, тому їх використовують як пряність. Плоди застосовують для ароматизації риби, м'яса, олії, солоних огірків, квашеної капусти та інших продуктів, для ароматизації хлібопекарських та кондитерських виробів, а також застосовують при виготовленні супів, каш, компотів, киселів, мусів, варенім. Плоди та анісову олію використовують д;м виготовленім квасу. Молоде листя вживають у салати та гарніри. Недозрілі зонтики застосовують при солінні та маринуванні огірків, капусти, фруктів. Анісову олію використовують при виготовлені парфумерно- косметичних виробів, для відлякуванім комарів (змащують обличчя та руки).

Арніка гірська (Arnica montana L.)

Багаторічна трав'яниста клочку вато-волосиста рослина з родини Айстрові (Складноцвіті) (Asteracea або Compositae) з косовисхідним кореневищем, численними буруватими коренями й прямостоячим залозисто-опушеним стеблом висотою до 60 см з супротивними, сидячими видовжено-оберненояйцеподібними листками, нижні – найбільші зібрані у прикореневу розетку. Оранжеві або темно-оранжеві квітки зібрані в поодинокі кошики на верхівці стебла і гілок: крайові – язичкові, двостатеві. Кошики дрібні, зібрані на кінцях пагонів по 3-10 у клубочки, середні (8-10 – трубчасті, двостатеві). Цвіте у червні-серпні. Плід – пухнаста сім'янка з чубчиком.

Поширення. Росте на гірських і лісових луках, полонинах, букових лісах, в основному на галявинах Литви, Латвії, Білорусії, України. Культивують.

Рослина потребує охорони!

Заготівля. Збирають квіткові кошики у період повного цвітіння язичкових квіток, кореневища з коренями – восени або весною і сушать.

Інші види. Допускається збір квіток арніки густолистої (A. foliosa Nutt) і арніки Шаміссо (A. Chamissonis Loss).

Хімічний склад. У квітках міститься ефірна олія (0,04-0,14 %), у складі якої є азулен і сесквітерпени, гірка речовина арніцин (1 %), цинарин, холін, бетаїн, триметиламін, танін, лютеїн, каротиноїди, пентоліпаригенін, геленамінацетат, дигідрогеленамінацетат, віск, жири, смола, камеді, білки, фітостерини, алкалоїди, інулін, вітамін С (21 мг%), фумарова, яблучна, ізомасляна та молочна кислоти та їх калієві та кальцієві солі, дубильні, мінеральні та інші речовини. У кореневищах є ефірна олія (до 1,5 %), ізомасляна, мурашина і ангелікова кислоти, фітостерини, ненасичені вуглеводні та ін.

Застосування. Препарати квіток прискорюють ритм серця, знижують рефлекторну збудливість кори головного та продовгуватого мозку; у малих дозах тонізують, а у великих – заспокоюють центральну нервову систему, розширюють мозкові судини, скорочують м'язи матки, мають жовчогінну й кровоспинну дію, знижують кров'яний тиск і вміст холестерину у крові.

Препарати кореневищ збуджують серцево-судинну систему, збільшують амплітуду серцевих скорочень, розширюють коронарні судини при різних патологічних станах і цим самим поліпшують кровопостачання м'язів серця.

Застосовують як кровоспинні засоби при післяпологових кровотечах, маткових кровотечах, обумовлених запаленням яєчників, абортом, ендокринними розладами, а також як жовчогінний засіб, при метеоризмах, спазмах шлунку і кишечнику, нервовому збудженні, подагрі, судомі, епілепсії, крововиливах у мозок.

Готують настій квіток у пропорції 10:200 і приймають по 1 ст. л. до їди три рази на день.

При нічному енурезі беруть 2 ч. л. квіток, заливають 1 склянкою окропу, настоюють 2 год. і приймають по 1 ст. л. до їди 3 рази на день.

Настоюванням квіток на 70 % спирті у пропорції 1:10 одержують настоянку. Приймають по 30-40 крапель 2 рази на день.

Зовнішньо застосовують для прискорення загоювання ран, виразок, фурункулів, карбункулів, абсцесів, при гематомах, носових кровотечах, гнійничкових формах вугрових висипів, розширенні судин на обличчі, себореї, випадінні волосся. Для цього беруть 1 ст. л. квіток, заливають 1,5 склянкою окропу, настоюють 20 хв. і на уражене місце роблять компрес.