Розділ «3.6. Пошкодження м'яких тканин, черепа, грудної клітки і черевної порожнини»

Невідкладна допомога. Транспортування в положенні лежачи з піднятим узголів'ям. Інгаляція кисню, спокій, лід на голову; при збудженні – седативні засоби (седуксен або реланіум, димедрол), серцево-судинні засоби; У важких випадках – ШВЛ, дегідратація (40% глюкоза, фуросемід) для попередження або зменшення набряку мозку. У важких випадках постраждалого госпіталізують до реанімаційного відділення, в решті випадків – до тора кального, травматологічного або хірургічного віділень.

Травми органів черевної порожнини поділяють на відкриті і закриті. Відкриті – це травми, що супроводжуються пораненнями шкіри. Вони бувають проникаючими (рановий канал доходить до парієтальної очеревини і пошкоджує її) і непроникаючими у черевну порожнину. При закритих травмах шкіра не пошкоджена. Відкриті та закриті травми бувають з ушкодженням порожнистих і паренхіматозних органів. Пошкодження можуть поєднуватися із травмами інших ділянок тіла.

Важливо встановити механізм травми. Це часто визначає локалізацію і вид пошкодження. Поранення в ділянці нижніх ребер справа – пошкодження печінки, зліва – селезінки, в нижніх відділам передньої черевної стінки – порожнистих і паренхіматозний органів. При падінні з висоти на ноги відбуваються розриви кишки, брижі, заочеревинні гематоми. При стисненні живота виникають пошкодження дванадцятипалої кишки і підшлункової залози.

Клініка. Скарги на постійний, інтенсивний, локалізований біль, що найбільш виражений при розриві порожнистих органів. Через розвиток перитоніту біль швидко стає розлитим. Різке посилення болю при рухах або зміні положення тіла – симптом розриву кишки. Пошкодженню печінки властивий біль в правому підребер'ї з іррадіацією в праве плече, шию, ключицю. Травма селезінки супроводжується болем в лівому підребер'ї, що віддає у шиї, ключицю, плече (френікус симптом). При пошкодженнях підшлункової залози, дванадцятипалої кишки біль в епімезогастріі, оперізуючий. Може виникати нудота і блювання.

Домішки крові в блювоті свідчить про пошкодження шлунка і дванадцятипалої кишки. Затримка стулу і газів – прояв парезу кишки на грунті перитоніту при пошкодженнях порожнистих органів. Поява в калі домішок крові- прояв травми товстої кишки.

Положення хворого вимушене на спині або на боці з підібраними до живота колінами. Для внутрішньчеревної кровотечі характерні блідість шкіри, слабкість, запаморочення, симптом "Іванця-киванця" (при спробі лягти хворий відразу підводиться – подразнення закінчень діафрагмального нерву кров'ю), неспокій хворого або байдужість. Пульс слабкого наповнення, прискорений. При пальпації передня черевна стінка напружена. Постраждалий не може "надути" та втягнути передню черевну стінку. Симптом Щоткіна-Блюмберга позитивний (значне посилення болю при раптовому віднятті пальпуючої кисті). При перкусії виявляють притуплення в бічних відділах живота. При пошкодженні порожнистих органів зникає печінкова тупість. Для заочеревинної гематоми характерний симптом Джойса (обмежене притуплення перкуторного звуку, що не зміщується при зміні положення тіла). Перистальтичні шуми відсутні або різко ослаблені.

При внутрішній кровотечі виникає анемія і лейкоцитоз із зсувом лейкоцитарної формули вліво, що свідчить про перитоніт, підвищення рівня амілази – про травму підшлункової залози. На оглядовій рентгенограмі органів черевної порожнини при пошкодженнях порожнистих органів виявляють "симптом серпа" – вільний газ під куполом діафрагми (ознака пневмоперитонеуму), при травмі селезінки і печінки – високе стояння купола діафрагми. При заочеревинних розривах дванадцятипалої кишки можна виявити заочеревинну емфізему у вигляді просвітлення уздовж правої нирки і тінь гематоми. Переміщення внутрішніх органів у плевральну порожнину вказує на розрив діафрагми. Ультразвукове дослідження органів черевної порожнини дозволяє виявити рідину в животі, субкапсулярні гематоми і центральні розриви паренхіматозних органів. За допомогою лапароцентезу можна виявити кров, вміст полого органу або їх поєднання. У неясних випадках при закритих травмах живота допомагає уточнити характер пошкодження лапароскопія. Це високоінформативний метод діагностики, який при виявлені патології дозволяє відразу виконати лікувальні маніпуляції. МРТ і КТ дозволяють виявити органічні післятравматичні зміни, але потребують відносно багато часу для виконання.

Невідкладна допомога. Потерпілого негайно доправляють у хірургічне відділення. Транспортувати потрібно у горизонтальному положенні, на ношах. Забороняють пити і їсти. Починають протишокові заходи (заборога активних рухів, інфузія кровозамінників, гідрокортизон, дофамін, кардіотоніки, за показами – анальгетики), яки продовжують у стаціонарі. Проникаюче поранення, пошкодження внутрішніх органів, профузна внутрішньочеревна кровотеча – покази до екстренної операції. За умови задовільного стану пацієнта і сумнівах у діагнозі допустиме спостереження впродовж 1-2 год.

Операцію проводять під наркозом. Доступ – серединна лапаротомія. При ушкодженні печінка або селезінка головне завдання – зупинка кровотечі. Ефективний спосіб боротьби з гострою анемією – реінфузія крові (див. "Загальні питання гемотрансфузіології та інфузійної терапії"). Рани ШКТ ушивають. Санують черевну порожнину антисептиком і дренують її у відлогих місцях. Лапаротомну рану зашивають. Післяопераційний догляд і лікування залежать від стану хворого, характеру пошкодження, обсягу операції, клінічного перебігу та ускладнень.