Розділ «1. Організація хірургічної допомоги та роботи хірургічного стаціонару»

Якщо через захворювання хворий не може або йому протипоказане годування природним чином, вдаються до Штучного живлення, яке може бути ентеральним зондовим і парентеральним. Зондове живлення проводять в трьох видах: через оро- або назогастральний зонд, через гастростому, через єюностому. Зондове живлення дозволяє ввести достатню кількість необхідних поживних речовин, компенсувати енергетичні витрати організму і може проводитися тривалий час. Необхідною умовою його є відсутність механічних перешкод в шлунково-кишковому тракті дистальніше місця введення зонда і нормальна моторно- евакуаторна функція кишечника. Штучне ентеральне живлення застосовують після травми ротової порожнини, гортані, глотки, стравоходу або після операцій на них, після операцій на стравоході і шлунку з відновленням безперервності травного тракту, при тонкокишкових норицях, при порушенні акту ковтання, при тяжкій черепномозковій травмі з тривалою втратою свідомості і інших коматозних станах, при неудалимих пухлинах стравоходу, глотки, що викликають обтурацію просвіту цих органів. Для ентерального зондового живлення використовують м'які пластмасові, силіконові або гумові трубки із діаметром 3-5 мм. При тривалому знаходженні зонда хворі легше переносять назогастральне або назоінтестинальне введення, ніж введення зонда через рот. Якщо зонд вводять під час операції, то дистальний його кінець встановлюють в початковому відділі тонкої кишки або на 20-30 см дистальніше накладеного анастомозу. Полегшує проведення зонда наявність на його кінці спеціальної оливи. Зондове живлення здійснюють спеціально підібраними сумішами. Склад харчових сумішей наближається до збалансованого харчування: 80-100 г білка, 400-500 г вуглеводів, 80-100 г жирів і необхідну кількість вітамінів, мікроелементів, мінеральних солей. Поживні суміші для ентерального живлення мають бути добре засвоюваними, збалансованими по замінних і незамінних чинниках живлення, стійкими при зберіганні. Вони повинні легко і швидко готуватися до вживання. мати високий ступінь дисперсності і легко проходити через зонд малого перетину, мати високу харчову цінність і енергетичну щільність з розрахунку на 1 мл суміші. Цим вимогам відповідають суміші – енпіт, оволакт. При їх відсутності1 можуть бути використані дитячі харчові суміші ("Малюк", "ВІ+алакт", "Детолакт"), що збалансовані у вітамінному і енергетичному відношенні. Зондове живлення можна здійснювати фракційним методом або постійно краплинно за допомогою спеціальних дозуючих пристроїв.

Необхідно проводити щоденний контроль вмісту тумбочок і холодильників, при виявленні продуктів сумнівної якості або невідповідності їх призначеній дієті слід викинути їх або повернути родичам, довівши це до відома хворого. Завданням медперсоналу є ознайомлення хворих з термінами зберігання продуктів. Зберігання продуктів допускають в скляному посуді або поліетиленових мішках, забезпечених маркуванням. В умовах широкого розповсюдження серед населення ожиріння важливою є інформація серед хворих про шкоду переїдання, необхідність обмеженого споживання висококалорійних продуктів. Санітарний стан відділення залежить в т.ч. і від правильного збору, зберігання і видалення харчових відходів. Для збору відходів використовують металеві відра або банки з кришками, які при заповненні очищають, обробляють 2% розчином кальцинованої соди, обполіскують водою і висушують.

Особливої уваги від медсестри потребують хворі після наркозу. У них може западати язик, підвищуватись салівація, виникати блювання. Хворих потрібно класти без подушки та повертати голову набік, щоб язик або блювотні маси не перекрили дихальні шляхи та не спричиняли асфіксію. У період пробудження хворі нерідко збуджені, можуть зривати пов'язку – медсестра має бути біля хворого постійно, аж до виходу його з наркозу.

Усім хворим після операції медична сестра повинна класти на рану для профілактики ранових гематом (кровотечі з капілярів

рани) мішечок з піском чи наповнений холодною водою міхур, обгорнутий рушником на термін близько однієї години.

Багатьом хворим до або під час операції на органах черевної порожнини вводять назогастральний (для евакуації вмісту), назоєюнальний (для годування) зонд, силіконову трубку в кишечник через штучну кишкову норицю (виведення застійного вмісту при лікуванні кишкової непрохідності та перитоніту), дренажі в черевну порожнину, жовчні протоки, сечові шляхи та підшкірну основу. Медсестра повинна стежити за положенням зондів і дренажів, щоб їх не вийняв сам хворий під час пробудження або вони не випали при недостатній фіксації під час перекладання.

У хірургічній практиці для стимуляції моторики кишечника і його очищення від калових мас і газів застосовують клізми.

Догляд за хворими у приймальному відділенні. Хворий поступає в лікувальний заклад через приймальне відділення, де проводять прийом, реєстрацію, огляд, гігієнічну обробку і транспортування хворих. Медсестра заповнює титульний листок історії хвороби (форма ООЗу), заносить відомості про хворого в журнал обліку хворих (форма 001 у) і алфавітний журнал.

При госпіталізації хворого в стаціонар у санпропускнику' приймального відділення проводять санітарну обробку, яка включає огляд тіла для виявлення інфекційних захворювань, корости, педикульозу, при необхідності проводять стрижку нігтів, волосся, гоління, проведення гігієнічної ванни, душу, або обтирання, що залежить від стану хворого, переодягання хворого в чистий лікарняний одяг.

Питання про санітарну обробку та її обсяг вирішує лікар. При поступленні хворого у важкому стані, проводять обтирання теплою водою. Під хворого кладуть клейонку і обтирають обличчя, шию, груди, руки змоченою водою губкою. Після обтирання витирають насухо і накривають простирадлом, для запобігання переохолодження. Потім таким же чином протирають тулуб, нижні кінцівки. На титульній сторінці історії хвороби роблять відмітку про санітарно-гігієнічну обробку.

Далі хворого транспортують у відділення. Питання про спосіб транспортування вирішує лікар. Хворих поділяють на транспортабельних і нетранспортабельних. Останнім надають допомогу, а потім транспортують або надають невідкладну допомогу під час транспортування. Хворих у важкому стані транспортують у відділення інтенсивної терапії без санобробки. При задовільному стані хворому призначають душ чи ванну.

Транспортування хворих. Пацієнта, який може ходити, .направляють у відділення пішки в супроводі санітарки. Для транспортування тяжкохворих використовують ноші, каталки чи крісла-каталки. Ноші з хворим несуть 2-4 людей. Ноші застеляють простирадлом, а хворого накривають ковдрою. Білизну змінюють після кожного хворого, ковдри провітрюють, а після хворих на інфекційні захворювання дезінфікують.

Гігієна білизни і одягу хворих. Після поступлення хворого в стаціонар йому виділяють ліжко з чистою білизною, яка пройшла камерну обробку і при необхідності предмети догляду (склянку, судно, сечоприймач, плювальницю). Ліжко хворого повинно бути металевим або дерев'яним з гладенькою поверхнею Сіх можна дезінфікувати). Для тяжкохворих призначені функціональні ліжка, які дають змогу надавати хворому різних положень.

Натільну та, постільну білизну змінюють один раз на 7 днів, після гігієнічної ванни, або по мірі необхідності, після забруднення. Відповідає за заміну білизни сестра-господиня. Всю білизну необхідно прати. Мокру від поту сушити не рекомендується. Щоразу при заміні білизни стежать, щоб простирадло і сорочка були добре розпразлені, щоб не утворювалися грубі згортки, які перешкоджають спокійному сну хворих, а у тяжкохворих нерідко сприяють пролежням. Білизну, забруднену кров'ю або іншими виділеннями, необхідно згорнути забрудненою поверхнею до середини і транспортувати в щільних клейончастих мішках на пральню. Сортувати білизну в палатах забороняється.

Ліжко хворого застеляють таким чином поверх сітки кладуть матрац із наматрацником. Зверху стелять чисте простирадло, краї якого підгинають по всій довжині на матрац для попередження утворення складок. Для важкохворих із нетриманням сечі, калу, якщо немає спеціального ліжка, на наматрацник кладуть клейонку, прикріплюючи її, або підгинаючи під матрац. Клейонку можна постелити на простирадло, накриваючи її пелюшкою.

Хворому дають ковдру. Постіль повинна бути чистою, застеленою без складок і рубців. Перестеляти її треба двічі на день – вранці та ввечері. Щоранку натільну і постільну білизну витрушують і провітрюють, матрац на цей час не застилають, щоб він теж провітрився. При зміні постільної білизни важкохворому треба проявити обережність, щоб не завдати йому додаткового болю і стражданнь. Заміну простирадла здійснюють, починаючи згортання по довжині до середини, піднімаючи таз і забираючи простирадло. В цей час згорнуте простирадло підставляють під таз хворого і розгортають його із середини до країв. Повертають хворого на бік згортають простирадло із одного боку, відразу розстилають чисте, повертають хворого на чисте до кінця. Згортають чисте простирадло по довжині, піднімають ноги хворого, скручують брудне простирадло і одночасно закручують чисте, піднімають таз хворого, забирають брудне і розстилають чисте, піднімають тулуб хворого, забирають брудне простирадло і до кінця розстеляють чисте.

Догляд за шкірою. Дуже важливо – утримувати тіло хворого в чистоті. Хворий, який не перебуває на постільному режимі, має митись теплою водою з милом під душем або у ванні щонайменше один раз на тиждень. Хворим, яким призначено ліжковий режим, допомагає митися медсестра. Якщо хворий може сісти у ліжку, йому подають тазик, а воду поливають на руки з глечика. Особливу увагу звертають на складки шкіри, місця тертя і посиленого потіння (пахові складки, статеві органи, ділянки шкіри навколо заднього проходу, під молочними залозами). Після вмивання в такому ж порядку шкіру ретельно протирають чистим сухим рушником. Тяжкохворих підмивають 2-3 рази на день, особливо після фізіологічних відправлень. Якщо підмивання проводять у палаті, хворого відгороджують ширмою. Підмивають теплою кип'яченою водою.

Догляд за волоссям. Медсестра вранці та ввечері повинна розчісувати волосся хворим, які не можуть це зробити самі. Жінкам волосся розчісують і заплітають у косу. При захворюваннях, які потребують тривалого перебування в ліжку, волосся краще обстригти. Голову миють один раз на 7-10 днів під час гігієнічної ванни. Якщо волосся жирне, можна користуватися твердою водою, яка містить багато солей. Коли ж воно сухе, треба користуватись м'якою водою. Тяжкохворим голову миють у ліжку.

Догляд за ротовою порожниною. Хворий вранці перед їжею та ввечері перед сном повинен чистити зуби, полоскати рот кип'яченою водою після кожного прийому їжі. Тяжкохворим туалет ротової порожнини проводять медпрацівники два рази на день. Для запобігання утворення тріщин на губах їх змащують вазеліном або гліцерином. Зубні протези хворий повинен виймати на ніч, обмивати водою за допомогою зубної щітки і зберігати до ранку загорнутими в марлю або в склянці води.

Догляд за обличчям, вухами і очима. Щоранку обмивають вушні раковини і повіки. Якщо на слизовій оболонці повік є виділення, то вони засихають і утворюють кірочки, які склеюють вії. Кірочки треба змочити теплим антисептичним розчином (2% розчин борної кислоти, 0,02% розчин фурациліну), ізотонічним розчином хлориду натрію або міцною заваркою чаю. На очну щілину накладають змочену розчином чисту марлю або зрошують око з допомогою очної піпетки. Після розм'якшення кірки легко видаляються. Промивання очей при накопиченні гною проводять за допомогою спеціальної скляночки – ундини або стерильними марлевими серветками. Очі промивають від зовнішнього кута до внутрішнього, по ходу слізного каналу. Ходячі хворі самостійно миють вуха під час щоденного ранкового туалету. Тяжкохворим медсестра 2-3 рази на тиждень проводить туалет зовнішніх слухових проходів за допомогою ватних турунд, змочених в 2% розчині борної кислоти, соди чи в свіжій кип'яченій воді.