Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень вантажів

Правове регулювання міжнародних перевезень

Витрати, пов'язані з виконанням інструкцій, і витрати, пов'язані зі запитом інструкцій, мають бути відшкодовані перевізникові (пункт 1 статті 16). Конвенція не визначає, хто відшкодовує такі витрати, але, очевидно, це повинна зробити правомочна особа, яка дала інструкції. На практиці витрати, пов'язані зі зміною договору перевезення, покладені зазвичай на одержувача. Перевізник, реалізовуючи заставне право на вантаж (пункт 2 статті 13), не зобов'язаний видавати його одержувачеві до погашення всіх платежів або отримання відповідних гарантій.

Остання частина розділу III "Укладання і виконання договору перевезення" присвячена регламентації дій перевізника у випадку виникнення обставин, котрі перешкоджають доставці вантажу в пункт призначення і видачі його одержувачеві. Якщо такі обставини виникли і перевізник не отримав від правомочної особи необхідних інструкцій, перевізник має право закінчити перевезення, зробивши розвантаження за рахунок цієї особи (пункт 2 статті 16). Відтак перевізник зобов'язаний зберігати вантаж за рахунок особи, що має право розпоряджатися вантажем, або довірити зберігання третій особі. В останньому випадку перевізник відповідатиме лише за обачний вибір хранителя. Вантаж буде виданий тільки після погашення всіх платежів згідно з накладною й оплати інших витрат (пункт 2 статті 16).

Зазвичай місцем вивантаження найчастіше є митний термінал або склад, куди нерозмитнений вантаж здають на зберігання під його заставну вартість. Підтверджувати виконання перевізником його обов'язків буде суто складський документ (розписка, просте складське свідоцтво, подвійне складське свідоцтво, складська квитанція та ін.), прийнятий у звичайній практиці роботи такого митного терміналу або складу. Перевізник зобов'язаний передати складський документ правомочній за договором особі проти здійснення останнім усіх остаточних розрахунків.

Вивантаження вантажу з подальшим його зберіганням на складі не вичерпує можливі дії перевізника згідно з положеннями пункту 3 статті 16. Перевізник може продати вантаж відповідно до правил і законів місцезнаходження вантажу (пункт 5 статті 16), якщо:

• вантаж швидкопсувний;

• того вимагає стан вантажу;

• витрати зі зберігання перевищують вартість вантажу; перевізник у розумний термін не отримав протилежних інструкцій.

Виручені від реалізації вантажу суми мають бути повернені правомочній за договором особі, за вирахуванням витрат, що підлягають оплаті під час видачі вантажу (пункт 4 статті 16).

Відповідальність відправника не виокремлена Конвенцією в певний розділ. Відправник відповідає за всі витрати та збитки перевезення внаслідок неповноти або неточності даних і відомостей, зазначених відправником у накладній (пункт 1 статті 7).

Відправник несе відповідальність за збитки перевізника, заподіяні йому вантажем (стаття 10). Тут йдеться про збитки, завдані транспортному засобові перевізника дефектами упаковки, а також неналежним завантаженням і кріпленням вантажу всередині транспортного засобу. Відправник зобов'язаний відшкодувати такі збитки, якщо тільки дефекти вантажу і його упаковки не були очевидними або відомими перевізникові заздалегідь і перевізник не зробив у накладній жодних застережень. Це переважно збитки перевізника через пошкодження транспортного засобу внаслідок неправильного кріплення вантажу відправником.

Відправник відповідає за збитки, заподіяні перевізникові неповнотою або неправильністю долучених до накладної необхідних документів (пункт 2 статті 77).

Відповідальність перевізника визначена положеннями розділу II Конвенції (стаття 3) і розділу IV (статті 17-29). Основна відповідальність встановлена в пункті 1 статті 17. Імперативно перевізник відповідає за повну або часткову втрату вантажу чи його пошкодження, прострочення в доставці вантажу, тобто за порушення терміну доставки. Визначений період відповідальності перевізника - з моменту прийому вантажу до перевезення до моменту його здавання. Передбачена Конвенцією відповідальність перевізника є імперативною й апріорною, а також матеріальною, тобто відповідальність за вантаж.

Підстава відповідальності перевізника - його вина. Перевізника звільняють від відповідальності, якщо пошкодження або втрата вантажу, затримання в доставці відбулися не з його вини, а з вини відправника чи одержувача, дефекту вантажу або обставин, котрих перевізник не міг уникнути і не зміг запобігти (пункт 2 статті 17). Існує три обставини, що визначають відсутність вини перевізника:

• вина іншої сторони договору перевезення - відправника чи одержувача;

• дефекти, властиві вантажу, які не можуть створити вину перевізника;

• форс-мажорні обставини.

У тому, що тягар доведення відсутності вини покладено саме на перевізника, чітко зазначено в пункті 1 статті 18* Це стосується доведення обставин, наведених у пункті 2 статті 17.

Окрім згаданого "загального каталога винятків" із вини перевізника, Конвенція називає ще низку особливих ризиків, доказове настання яких звільняє перевізника від відповідальності. Всі вони можуть мати чинність лише за відсутності вини перевізника. До особливих ризиків, настання котрих звільняє перевізника від вини, згідно з пунктом 4 статті 17, належать:

• 1. Втрата або пошкодження вантажу нерозривно пов'язані з використанням відкритих брезентових транспортних засобів (підпункт а пункту 4 статті 17). Мається на увазі перевезення вантажу на відкритому або частково відкритому рухомому складі у випадку, коли такий спосіб перевезення узгоджений сторонами договору і зазначений у накладній. Утрата або пошкодження вантажу, що перевозять на відкритому рухомому складі, зазвичай пов'язані з атмосферними явищами, наслідки котрих не залежать від перевізника. У пункті 3 статті 18, однак, зауважено: перевізник не може посилатися на цей виняток з його відповідальності, якщо втрачені вантажні місця або недостача вантажу перевищує максимально допустимі наслідки такої події (максимально можливу недостачу).

• 2. Втрата або пошкодження вантажу нерозривно пов'язані з відсутністю упаковки або дефектами упаковки, коли йдеться про вантажі, схильні до псування чи пошкодження підчас перевезення без належної упаковки (підпункт Ь пункту 4 статті 17). Доказ зі згаданої підстави перевізник повинен засновувати на власних діях та їхньому документарному оформленні, передбачених пунктом 2 статті 8 Конвенцій, а саме: перевізник повинен зробити в накладній і обґрунтувати всі застереження стосовно стану вантажу та його упаковки.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання міжнародних перевезень» автора Столярський О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень вантажів“ на сторінці 5. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Класифікація міжнародних перевезень

  • Джерела правового регулювання міжнародних перевезень

  • Поняття та сутність договорів міжнародних перевезень

  • Розділ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ПОВІТРЯНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу повітряним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання повітряних перевезень вантажів, пасажирів та багажу

  • Перевізні документи

  • Відповідальність перевізника

  • Протоколи до Варшавської конвенції

  • Гватемальський протокол 1971 р.

  • Конвенція для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень (Монреальська конвенція 1999 р.)

  • Регламентація повітряних перевезень згідно з нормами національного права України

  • Розділ 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ЗАЛІЗНИЧНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу і товаробагажу залізничним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень пасажирів, багажу і товаробагажу

  • Регламентація залізничних перевезень згідно з нормами національного права України

  • Розділ 4. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ АВТОМОБІЛЬНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу автомобільним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень вантажів
  • Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень пасажирів та багажу

  • Регламентація автомобільних перевезень за нормами національного права України

  • Розділ 5. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ РІЧКОВИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу річковим транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання річкових перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання річкових перевезень пасажирів і багажу

  • Розділ 6. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ МОРСЬКИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Міжнародно-правове регулювання морських перевезень вантажів

  • Протокол про зміну в Міжнародній конвенції про уніфікацію деяких правил про коносамент від 25 серпня 1924 р

  • Транспортні документи

  • Міжнародно-правове регулювання морських перевезень пасажирів і багажу

  • СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ