Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень вантажів

Правове регулювання міжнародних перевезень

До основних міжнародних правових актів, що регулюють перевезення вантажів у прямому залізничному вантажному сполученні, належить Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) 1951 р.

Охарактеризуємо їй Отже, Угода про міжнародне залізничне вантажне сполучення (УМВС) - міжвідомчий міжнародний нормативний акт, укладений у цілях організації перевезень вантажів у прямому міжнародному залізничному сполученні. УМВС у межах діяльності й під егідою Організації співробітництва залізниць (ОСЗ) набула чинності з 1 листопада 1951 р. Багатостороння угода була спочатку укладена між національними залізницями соціалістичних країн Європи й Азії. До цього прямі міжнародні вантажні перевезення між СРСР та іншими країнами реалізовувалися в межах двосторонніх домовленостей. Тепер діє редакція УМВС зі змінами і доповненнями.

Учасники Угоди - Азербайджан, Албанія, Білорусь, Болгарія, Угорщина, В'єтнам, Грузія, Іран, Казахстан, Китай, КНДР, Киргизстан, Латвія, Литва, Молдова, Монголія, Польща, Російська Федерація, Таджикистан, Туркменистан, Узбекистан, Україна, Естонія. Інтереси національних залізниць представляють компетентні міністерства, що відають ними (стаття 1).

Угода має преамбулу, вісім розділів, які налічують 41 статтю та додатки. Угода складена китайською та російською мовами й укладена на невизначений термін (стаття 41). У випадку різного тлумачення текстів уточнення дають російською мовою.

Незважаючи на те що преамбула визначає цілі Угоди (це організація перевезень вантажів у прямому міжнародному сполученні), УМВС є нормативним актом міжнародного залізничного права, який регламентує і регулює основні умови договорів перевезення вантажів. Угода встановлює пряме міжнародне залізничне сполучення для перевезення вантажів між залізницями країн-учасниць (стаття 1). УМВС, згідно з § 7 статті 2, має обов'язкову чинність для залізниць, відправників і одержувачів незалежно від національної (державної) приналежності сторін договору перевезення вантажу.

Угода не містить термінології та понятійного апарату стосовно категорій, застосовуваних у документі. Основоположний термін "пряме міжнародне залізничне сполучення" в контексті УМВС означає: перевезення вантажів здійснюють залізниці країн - учасниць Угоди за одним договором перевезення в міжнародному сполученні з оформленням одного (єдиного) транспортного документа (накладної) та за єдиною ціною (залізничним тарифом), встановленим за весь шлях перевезення.

Наголосимо: в УМВС відсутнє поняття "перевізник" - воно замінене тотожним поняттям "залізниця". Це наслідок того, що всі редакції Угоди ґрунтувалися на радянському та російському залізничному праві. У всіх вітчизняних статутах залізниць саме залізниця вважалася єдиним суб'єктом договірного права, з яким замовники послуг вступали у відносини, пов'язані з перевезенням вантажів і у внутрішньому, і в міжнародному сполученні. Відправники укладали договори перевезення зі "залізницею" - вона була в одній особі і перевізником, і власником транспортної інфраструктури, і переважно власником рухомого складу. В редакції УМВС, що діє, перевізником також є залізниця держави, з якою укладено договір перевезення вантажу в прямому міжнародному залізничному сполученні.

Окрім самої Угоди, країни-учасниці прийняли як документ УМВС Службову інструкцію до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СІ УМВС). Вона належить тільки до залізниць і не регулює відносин за договором перевезення, тобто відносин між залізницями, відправниками й одержувачами (стаття 35 УМВС). Службова інструкція регулює лише відносини між залізницями країн - учасниць УМВС. За змістом СІ УМВС є внутрішнім коментарем щодо застосування Угоди - для адміністрацій і працівників залізниць. Однак ці коментарі важливі для розуміння та тлумачення норм і правил УМВС.

Розглянемо загальні положення Угоди. Розділ І "Загальні положення" містить шість статей. Стаття 2 визначає сферу застосування Угоди. Положення УМВС поширюються тільки на перевезення вантажів у прямому міжнародному залізничному сполученні (далі за текстом - перевезення вантажів) мережею залізниць країн-учасниць. Це засвідчує "закритий" характер Угоди, коли її юрисдикція поширюється лише на договори міжнародного залізничного перевезення, для котрих і станції відправлення, і станції призначення вантажів перебувають у двох різних державах, з яких обидві є учасниками Угоди.

Угода не визначає безпосередньо порядок перевезень вантажів із країн - учасниць Угоди в країни, що не беруть участі в УМВС, і в зворотному напрямку. Як зазначено в § 2 статті 2, перевезення вантажів з країн - учасниць Угоди транзитом залізницями країн, котрі також беруть участь в УМВС, у треті країни, залізниці яких не беруть участі в Угоді, здійснюються згідно з правилами та умовами, передбаченими транзитними тарифами, які застосовують зацікавлені національні залізниці. Насправді в транзитних тарифах й інших угодах зацікавлених залізниць вирішуються, зокрема, питання оформлення та переоформлення договорів перевезення вантажів і відповідних перевізних документів, якщо станції відправлення та призначення розташовані в країнах, котрі використовують різні норми різних систем права. Причому в транзитних тарифах зазначені правила й умови здійснення таких операцій незалежно від того, чи здійснюються вони транзитною залізницею, чи ні.

Угода встановлює три види сполучень, які не підпадають під дію УМВС (§ 3 статті 2). Угоду не застосовують до перевезень вантажів у випадку, коли станції відправлення та призначення є на території однієї країни і перевезення здійснюються територією іншої країни лише транзитом у потягах залізниці країни відправлення. Те саме стосується і перевезень між двома країнами, якщо між ними розміщена третя транзитна країна, яка не бере участі в Угоді. УМВС не застосовують також тоді, коли за взаємною угодою між сторонами міжнародні перевезення в сусідському сполученні здійснюються на всьому шляху в потягах залізниці однієї країни та регулюються відповідними внутрішніми правилами. Угоду не застосовують для внутрішніх перевезень вантажів, якщо умови договору перевезення вантажу регулюються відповідним національним законодавством.

УМВС не забороняє залізницям країн-учасниць одночасно брати участь в інших міжнародних угодах і застосовувати їхнє положення для договорів перевезення між іншими країнами (§ 4 статті 2). Багато країн користуються цією умовою. Наприклад, країни - учасниці УМВС - Албанія, Болгарія, Литва та Польща беруть участь також у Конвенції про міжнародні залізничні перевезення (КОТІФ) від 9 червня 1999 р. і, зокрема, в Єдиних правилах до договору про міжнародні перевезення вантажів залізничним транспортом - ЦІМ-КОТІФ, остання редакція яких набула чинності 1 липня 2006 р.

Вантажі перевозять між усіма станціями, відкритими для вантажних операцій у внутрішніх (національних) сполученнях країн - учасниць СМГС. Отже, в міжнародні вантажні сполучення залучені всі станції залізниць, котрі відкриті й для внутрішніх сполучень (§ 2 статті 3). У цьому ж параграфі роз'яснюється: перевезення вантажів за правилами й умовами УМВС можуть здійснюватися в безперевантажувальному сполученні (між національними залізницями, що мають однакову ширину колії) та з перевантаженням вантажів або переставленням вагонів на колісні пари іншої ширини колії. Тобто, наявність або відсутність перевантажувальних чи переставлю вальних операцій на прикордонних станціях не впливають істотним чином на умови договору перевезення вантажу. Порядок перевантаження вантажів або переставлення вагонів на колісні пари іншої ширини колії визначають прикордонні угоди між національними залізницями, що мають різну ширину колії.

Угода зобов'язує кожну залізницю, яка бере участь у ній, перевозити в міжнародному сполученні на умовах УМВС усі вантажі, окрім названих по-особливому. Такі зобов'язання накладаються правилами § 1 статті 3. Умовою такого перевезення, окрім дотримання відправником умов УМВС, повинна бути зазначена у плані перевезень залізниці країни відправлення можливість здійснення перевезення перевізними (транспортними) засобами дороги відправлення і відсутність перешкод для її реалізації внаслідок настання форс-мажорних обставин.

Згідно зі вказівкою відповідних урядових органів залізниця володіє правом тимчасово припинити рух, тимчасово припинити прийом до перевезення окремих вантажів, тимчасово приймати такі вантажі лише на певних умовах, тимчасово приймати до перевезення переважно певні вантажі (§ 3 статті 3). Порядок і терміни повідомлень про заборону перевезень, заборону прийому вантажів до перевезення, затримання перевезень установлені в СІ до статті З УМВС. Тобто, повідомлення про заборони й обмеження, а також їхнє зняття розсилають усім зацікавленим залізницям національною залізницею, що вводить заборони й обмеження. Відправникам і одержувачам, а також іншим зацікавленим у реалізації договору міжнародного перевезення вантажу особам відповідна інформація надходить лише від національної залізниці в порядку і терміни, передбачені внутрішніми нормами та правилами. Положення § 3 статті 3 передбачають можливість публікації заходів, які вводять національні залізниці стосовно тимчасового обмеження руху та прийому вантажів до перевезення.

У статті 4 УМВС визначено перелік предметів, що не допускаються до перевезень у прямому міжнародному залізничному сполученні. По-перше, це предмети, перевезення котрих заборонене хоча б в одній країні, залізницями якої воно повинно здійснюватись. По-друге, предмети, складові монополії поштового відомства однієї з країн. По-третє, небезпечні вантажі, не названі в Додатку 2 до УМВС, зокрема розривні снаряди, вогнепальні й бойові запаси, вибухові речовини, стислі, зріджені або розчинені під тиском гази, самозаймисті та радіоактивні речовини.

Стаття 5 УМВС визначає перелік предметів, що допускають до перевезення, з дотриманням особливих умов. Йдеться про перевезення залізничного рухомого складу на своїх осях (§ 1 статті 5), живих тварин (§ 2 статті 5), швидкопсувних вантажів (§ 3 статті 5), довгомірних, ваговитих вантажів (§ 4 статті 5), негабаритних вантажів (§ 5 статті 5), автотракторної техніки (§ 6 статті 5), небезпечних вантажів (§ 7 статті 5), покійників (§ 8 статті 5). З кожного виду перевезень названих вантажів УМВС у статті 6 зазначено відсилання до відповідних застосувань, кожне з яких містить конкретні правила перевезень.

Окрім того, стаття 6 визначила повний перелік спеціальних положень для певних перевезень, викладений у вигляді додатків до УМВС. Відповідні спеціальні положення регламентують: Правила перевезень небезпечних вантажів (Додаток 2); Правила перевезень вантажів у супроводі провідників відправника або одержувача (Додаток 3); Правила перевезень швидкопсувних вантажів (Додаток 4); Правила перевезень автотранспортної техніки (Додаток 7); Правила перевезень контейнерів (Додаток 8); Правила перевезень вантажів на піддонах (Додаток 9); Правила перевезень вантажів у транспортних пакетах (Додаток 11); Правила перевезень приватних вантажних вагонів і вагонів, що здані залізницею в оренду (Додаток 10); Правила перевезень навантажених автопоїздів, знімних автомобільних кузовів і напівпричепів (Додаток 21).

Вагомою особливістю останньої редакції УМВС є можливість використання для перевезень у країни, де застосовують Єдині правові правила до договору про міжнародне залізничне перевезення вантажів (ЦІМ - Додаток В до Конвенції про міжнародні залізничні перевезення - КОТІФ), і у зворотному напрямі накладної (них) ЦІМ/УМВС (§11 статті 6). Особливості застосування накладної ЦІМ/УМВС наведені в Додатку 22 до УМВС.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання міжнародних перевезень» автора Столярський О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень вантажів“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Класифікація міжнародних перевезень

  • Джерела правового регулювання міжнародних перевезень

  • Поняття та сутність договорів міжнародних перевезень

  • Розділ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ПОВІТРЯНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу повітряним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання повітряних перевезень вантажів, пасажирів та багажу

  • Перевізні документи

  • Відповідальність перевізника

  • Протоколи до Варшавської конвенції

  • Гватемальський протокол 1971 р.

  • Конвенція для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень (Монреальська конвенція 1999 р.)

  • Регламентація повітряних перевезень згідно з нормами національного права України

  • Розділ 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ЗАЛІЗНИЧНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу і товаробагажу залізничним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень вантажів
  • Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень пасажирів, багажу і товаробагажу

  • Регламентація залізничних перевезень згідно з нормами національного права України

  • Розділ 4. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ АВТОМОБІЛЬНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу автомобільним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень пасажирів та багажу

  • Регламентація автомобільних перевезень за нормами національного права України

  • Розділ 5. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ РІЧКОВИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу річковим транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання річкових перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання річкових перевезень пасажирів і багажу

  • Розділ 6. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ МОРСЬКИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Міжнародно-правове регулювання морських перевезень вантажів

  • Протокол про зміну в Міжнародній конвенції про уніфікацію деяких правил про коносамент від 25 серпня 1924 р

  • Транспортні документи

  • Міжнародно-правове регулювання морських перевезень пасажирів і багажу

  • СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ