Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень вантажів

Правове регулювання міжнародних перевезень

В інших випадках - після закінчення тримісячного терміну з дня укладання договору перевезення.

День початку терміну подачі позову в строк позовної давності не враховують. Термін позовної давності припиняється, якщо перевізникові були висунуті претензії (пункт 2 статті 32). Ця норма позитивно діє на користь пред'явників вимог. Термін позовної давності знову продовжує спливати з дня відхилення перевізником претензії. Якщо претензія відхилена частково, термін позовної давності продовжує спливати до вимог, котрі залишаються в спорі. У випадку подання повторних претензій термін позовної давності не припиняється. Продовження та переривання терміну позовної давності регулює закон суду, що розглядає справу (пункт 3 статті 32).

Конвенція передбачає можливість арбітражного розгляду справ (стаття 33). Для цього договір перевезення повинен містити статтю про арбітражний розгляд у конкретному арбітражному суді. Визначений арбітраж під час розгляду спорів повинен застосовувати положення Конвенції. Стаття про застосування арбітражного розгляду може, наприклад, бути такого змісту: "Всі спори, розбіжності або вимоги, які виникають з цього договору або у зв'язку з ним, зокрема виконань, що стосуються його порушення, припинення чи недійсності, підлягають вирішенню у Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торговельно-промисловій палаті відповідно до його регламенту".

Звернення до державних судів загальної юрисдикції може не вирішити всіх проблем позивача. Отримання позитивного рішення такого суду не гарантує, що воно буде виконане на території країни, яка не бере участі в Конвенції.

Більшість країн світу є учасницями Нью-Йоркської конвенції про визнання та приведення у виконання іноземних арбітражних рішень 1958 р. Однак положення цього міжнародного договору застосовують лише в тих випадках, коли рішення ухвалене не загальнодержавним судом, а одним із офіційних міжнародних комерційних арбітражів країн - учасниць Нью-Йоркської конвенції.

Перевезення послідовними перевізниками. СМЯ Конвенція містить специфічний розділ, що встановлює правила та відповідальність за виконання договірних зобов'язань з перевезень вантажів, коли перевезення послідовно виконують декілька перевізників. Розділ VI містить сім статей (статті 34-40).

Перевезення вантажів декількома послідовними перевізниками у міжнародній практиці - нечасте явище. Однак іноді національне законодавство не дозволяє пускати іноземних автомобільних перевізників углиб території країни далі від певної прикордонної зони. Інколи потрібне залучення інших перевізників через поломку або несправність транспортних засобів, іноді існують рамкові угоди між перевізниками про територіально-географічний розділ сфер діяльності та ін.

Трапляються випадки, коли договір перевезення укладає один перевізник, а виконує інший. Однак не на правах субперевізника (фактичного перевізника), а як сторона договору. Все це зумовило необхідність регламентації та регулювання відносин.

Кожен перевізник, виконуючи перевезення на певній ділянці маршруту, несе відповідальність за все перевезення. Причому подальший перевізник через прийняття ним вантажу і накладної стає стороною договору на зазначених у накладній умовах (стаття 34). Взаємодію перевізників визначають правила статті 35. Перевізник, приймаючи вантаж від попередника, вручає останньому датовану та підписану розписку, після чого вписує своє ім'я й адресу в другий примірник накладної (примірник одержувача). Подальший перевізник має право зробити в накладній і у виданій розписці застереження згідно з пунктом 2 статті 8. Наприклад, подальший перевізник може зазначити, що не має змоги перевірити стан і кількість прийнятого вантажу та його відповідність відомостям у накладній (пункт 1 статті 35). Такі застереження будуть обґрунтованими у випадку, коли перевезення здійснюють за процедурою мдп.

Доказовість накладної визначає взаємини між перевізниками так само, як між сторонами договору перевезення, тобто за статтею 9 Конвенцій. У випадку, коли накладна не містить умотивованих застережень подальшого перевізника, діє презумпція того, що він прийняв вантаж у стані й кількості, зазначеними в накладній (пункт 2 статті 35).

Позов правомочної особи у зв'язку з пошкодженням або втратою вантажу, а також простроченням у доставці може бути висунуто до першого перевізника, останнього перевізника і перевізника, на ділянці котрого відбулася подія, що стала підставою для вимоги. Причому позов може бути подано водночас до декількох перевізників (стаття 36).

Конвенція визначає правила розподілу матеріальної відповідальності декількох перевізників у статтях 37 і 38. На підставі статті 40 ці правила - диспозитивні, оскільки послідовні перевізники можуть домовитися про інше. Основним правилом згаданих статей є те, що, виплативши відшкодування збитків, перевізник має право вимагати в порядку регресу від інших перевізників виплати йому відшкодування, враховуючи ступінь і розмір вини кожного з перевізників, котрі брали участь у перевезенні. Положення статті 39 встановлюють правила подання перевізниками регресних позовів до інших послідовних перевізників.

Завершальні положення Конвенції викладені в розділі VIII (статті 42-52). Тут визначені положення про підписання та ратифікацію Конвенції (стаття 42), вступ її в силу (стаття 43), денонсацію Конвенції (статті 44,45) й інші положеня. Пункт 1 статті 48 встановлює, що жодні застереження до Конвенції зі сторони тих країн, котрі приєдналися до неї, не допускаються, крім застережень про вирішення спорів з питань тлумачення та застосування угоди (стаття 47),

Протокол про підписання Конвенції містить, зокрема, вказівку: договірні сторони зобов'язуються провести перемовини про укладання Конвенції, що регулює змішане перевезення вантажів. Конвенція ООН про Міжнародне змішане перевезення вантажу була прийнята і відкрита для підписання або приєднання всіма зацікавленими державами на Конференції ООН в Женеві 24 травня 1980 р. Конвенція не набула чинності до цих пір і, на думку більшості авторитетних експертів, не набуде її ніколи.

У1959 р. була прийнята Митна конвенція про перевезення вантажів з використанням книжки МДП (Конвенція МДП)> а 14 листопада 1975 р. у Женеві побачила світ нова її редакція, чинна з 20 березня 1978 р. Україна приєдналася до неї 8 грудня 1982 р. Метою укладення Конвенції МДП стало сприяння полегшенню міжнародного перевезення вантажів дорожніми транспортними засобами, спрощенню адміністративних, зокрема прикордонних формальностей у галузі міжнародних перевезень.

Конвенція має вісім додатків - невід'ємних її частин.

Додаток 1. Зразок книжки МДП.

Додаток 2. Правила щодо технічних вимог, висунутих до дорожніх транспортних засобів, котрі можуть бути допущені до міжнародного перевезення вантажів під митними печатками та пломбами.

Додаток 3. Правила стосовно технічних вимог, висунутих до контейнерів, які можуть бути допущені до міжнародного перевезення вантажів під митними печатками та пломбами дорожніх транспортних засобів.

Додаток 4. Свідоцтво про допущення до перевезення дорожнього транспортного засобу.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання міжнародних перевезень» автора Столярський О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень вантажів“ на сторінці 9. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Класифікація міжнародних перевезень

  • Джерела правового регулювання міжнародних перевезень

  • Поняття та сутність договорів міжнародних перевезень

  • Розділ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ПОВІТРЯНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу повітряним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання повітряних перевезень вантажів, пасажирів та багажу

  • Перевізні документи

  • Відповідальність перевізника

  • Протоколи до Варшавської конвенції

  • Гватемальський протокол 1971 р.

  • Конвенція для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень (Монреальська конвенція 1999 р.)

  • Регламентація повітряних перевезень згідно з нормами національного права України

  • Розділ 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ЗАЛІЗНИЧНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу і товаробагажу залізничним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень пасажирів, багажу і товаробагажу

  • Регламентація залізничних перевезень згідно з нормами національного права України

  • Розділ 4. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ АВТОМОБІЛЬНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу автомобільним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень вантажів
  • Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень пасажирів та багажу

  • Регламентація автомобільних перевезень за нормами національного права України

  • Розділ 5. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ РІЧКОВИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу річковим транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання річкових перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання річкових перевезень пасажирів і багажу

  • Розділ 6. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ МОРСЬКИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Міжнародно-правове регулювання морських перевезень вантажів

  • Протокол про зміну в Міжнародній конвенції про уніфікацію деяких правил про коносамент від 25 серпня 1924 р

  • Транспортні документи

  • Міжнародно-правове регулювання морських перевезень пасажирів і багажу

  • СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ