Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень вантажів

Правове регулювання міжнародних перевезень

Реальний договір перевезення не вилучений зі сфери застосування Конвенції. Однак для його реалізації необхідна ґрунтовна нормативна підзаконна основа національного застосовного права, яка, наприклад, існує в залізничному праві.

Договір перевезення, укладений згідно з положеннями Конвенції, вважають строковим. Це зазначає стаття 19. Вантаж повинен бути доставлений або в узгоджений сторонами термін, або, за відсутності такого, впродовж розумного часу, необхідного для виконання перевезення добросовісним перевізником.

Накладна не є договором перевезення, а лише підтверджує факт його укладання (наявність). Відсутність, неправильність або втрата накладної не впливають ні на існування, ні на дійсність договору перевезення (стаття 4).

Форму накладної (CMR Internationaler Frachtbrief mm CMR Track waybill) Конвенція не визначає. Міжнародний союз автомобільного транспорту (МСАТ) розробив форму накладної, рекомендовану перевізникам, експедиторам, операторам і агентам для оформлення та підтвердження договорів перевезення вантажу. Проте кожна згадана особа має право розробляти і застосовувати найзручнішу форму перевізного документа відповідно до законів і нормативних актів своєї країни. Форма накладної повинна містити обов'язкові й додаткові реквізити, зазначені в статті 6 Конвенції.

Комплект перевізних документів (накладних) може складатися з будь-якої кількості примірників, але тільки перші три - за кількістю суб'єктів договору перевезення - є оригіналами і мають однакову юридичну чинність. Перший примірник призначений для відправника, другий супроводжує вантаж і видається разом з вантажем одержувачеві, третій супроводжує вантаж, залишаючись у перевізника. Усі оригінали накладної підписують сторони договору перевезення - відправник і перевізник (пункт 1 статті 5). Можливі форми та варіанти підписів сторін визначаються законом країни, в якій сформована накладна.

Найчастіше її складають у більшій кількості примірників, аніж рекомендує Конвенція. Останні (після трьох оригіналів) примірники накладної є копіями. Кількість копій визначають переважно кількістю державних кордонів, що перетинає вантаж, а також національними митними процедурами. Точну кількість оформлених копій накладної іноді зазначають у двосторонніх міжурядових угодах про міжнародні автомобільні сполучення.

Якщо договір передбачає перевезення партії вантажу в обсязі (кількості), більшому від місткості (вантажопідйомності) зазначеного в договорі виду транспортного засобу, накладних оформляють зазвичай стільки, скільки транспортних засобів необхідно використовувати для перевезення всього вантажу. Розподіл вантажу на декілька транспортних засобів, із оформленням відповідної кількості накладних, відправник або перевізник можуть вимагати у тих випадках, коли до перевезення долучають вантажі, з будьякої причини не призначені для сумісного транспортування (хімічні, фізичні, біологічні й інші властивості вантажів), а також на вимогу митних органів (пункт 2 статті 5). Для виконання митних формальностей за процедурою МДП кожна партія вантажу в кожному автотранспортному засобі повинна бути оформлена згідно зі своєю накладною.

І навпаки, перевезення декількох партій вантажів у одному транспортному засобі допускається, але лише за повного дотримання процедур відповідно до Конвенції МДП (Митна конвенція про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП від 14 листопада 1975 р.). У Конвенції МДП зазначено, що в одному транспортному засобі можна перевозити декілька партій вантажів з дотриманням таких умов: загальна кількість митних місць (країн) відправлення і місць (країн) призначення вантажів не перевищує чотирьох; усі митні місця відправлення вантажів розташовані в одній країні; митні місця призначення вантажів знаходяться не більше ніж у двох країнах; партії вантажу розміщені в автотранспортному засобі так, щоби можна було оглянути кожну з них.

Обов'язкові реквізити накладної зазначені в пункті 1 статті 6. Зміст обов'язкових полів (рядків, боксів) накладної наголошує на обов'язкових умовах договору перевезення. Отже, накладна повинна містити: дату та місце її складання (підпункт а пункту 1 статті 6); назви й адреси сторін і суб'єктів договору перевезення - відправника (підпункт в пункту 1 статті 6), перевізника (підпункт с пункту 1 статті 6) і одержувача (підпункт у пункту 1 статті 6). Маршрут перевезення позначають у накладній, називаючи місце і дату прийому вантажу до перевезення та місце, призначене для здавання вантажу (підпункт сі пункту 1 статті 6).Обов'яз-ковою є вказівка на платежі, пов'язані з перевезенням (підпункт / пункту 1 статті 6). У накладній має бути зазначено: характер вантажу і вид його упаковки (підпункт / пункту 1 статті 6); кількість місць, їхнє спеціальне маркування та нумерація (підпункт д пункту 1 статті 6); вага вантажу або його кількість (підпункт h пункту 1 статті 6). Накладна повинна містити інструкції для виконання митних та інших формальностей (підпункт / пункту 1 статті 6), а також вказівка на те, що перевезення підлягає положенням Конвенції (підпункт к пункту 1 статті 6).

Остання вказівка надзвичайно важлива для перевізника. Якщо накладна не міститиме застереження про юрисдикцію Конвенції стосовно договору перевезення, перевізник відповідатиме за всі витрати і збитки правомочної за договором особи (відправника або одержувача), яких ця особа зазнала внаслідок такого упущення

(пункт 3 статті 7). Зазвичай таке застереження не вносять до накладної, а в бланк накладної, оформлений друкарським способом.

Низку даних і відомостей вносять до накладної у випадку потреби за погодженням сторін. Деякі з них Конвенція налічує (пункт 2 статті 6). Можливе вміщення у накладній вказівки про заборону перенесення вантажу в інший транспортний засіб (підпункт а пункту 2 статті 6); оголошення вартості вантажу та спеціального інтересу в його доставці (підпункт а пункту 2 статті 6); узгодження терміну доставки вантажу (підпункт / пункту 2 статті 6); перелік документів, переданих перевізникові (підпункт g пункту 2 статті 6), і под. Ініціатором долучення таких даних є переважно відправник.

Перевізник у накладній зазначає здебільшого вказівки про сплату йому платежів, які зобов'язаний сплатити відправник (підпункт b пункту 2 статті 6) і які належать йому під час видачі вантажоодержувачу (підпункт с пункту 2 статті 6). Платника транспортних послуг (відправника чи одержувача) визначають договором перевезення і зазвичай його прізвище, ім'я та по батькові вказують у накладній. Перевізник вважає за необхідне налагоджувати свої фінансові відносини з відправником і отримувати обумовлені провізні платежі до початку процесу транспортування вантажу.

Однак на практиці платника (або платників) за договором перевезення визначають не довільно, а відповідно до базисних умов постачання, про що укладено договір купівлі-продажу товарів, та про доставку котрих і був укладений даний договір міжнародного перевезення вантажу. Перевізник про них переважно не знає, але повинен зважати на розподіл витрат між продавцем і покупцем товарів за іншим договором, стороною якого він не є.

Обов'язки сторін договору купівлі-продажу нести ті або інші транспортні витрати, тобто повністю або частково сплачувати перевізникові провізні платежі, визначають базисними умовами постачання товарів згідно з правилами Інкотермс відповідного року видання. Враховуючи, що накладна зазвичай підтверджує виконання продавцем його обов'язків за договором купівлі-продажу, відомості в накладній про того, хто сплатив перевезення, набувають першочергового значення.

Послуги за договором перевезення оплачує продавець (відправник), якщо договір купівлі-продажу укладено на базисних умовах СРТ ("перевезення сплачене до..."), СІР ("перевезення і страхування сплачені до..."), DDU ("постачання без сплати мита") і DDP ("постачання зі сплатою мита"). Покупець (одержувач) оплачує перевезення у тих випадках, коли сторони договору купівлі-продажу погодилися з однією з таких основних умов: EXW ("із заводу") і FCA ("франко-перевозчик"). І лише у випадку застосування базису постачання на умові DAF ("постачання на межі") продавець (відправник) і покупець (одержувач) розподіляють платежі, пов'язані з автомобільним перевезенням, до і після зазначеного в контракті прикордонного перетину. Однак на практиці базисна умова постачання DAF до доставки товарів у міжнародному автомобільному сполученні застосовується лише інколи.

Конвенція декларує, що сторони договору перевезення мають право внести в накладну відомості, визнані сторонами необхідними (пункт 3 статті 6).

Конвенція не називає чітко особу, яка повинна оформляти накладну. Проте зі змісту пункту 2 статті стає зрозуміло: такою особою, тобто особою, котра відповідальна за внесення у накладну даних і відомостей, є відправник. Навіть у випадку оформлення накладної перевізником, відповідає за внесені до неї відомості відправник. До доказу зворотного признається: перевізник вніс ці відомості від імені відправника (пункт 2 статті 7). Відправник буде звільнений від відповідальності, довівши, що не давав доручення жодним третім особам (у тому числі й перевізникові) оформляти від його імені накладну або вносити до неї певні відомості. У випадку оформлення накладної експедитором вважається, що накладну оформив сам відправник, оскільки експедитор є особою, яка діє за дорученням перевізника.

Однак не всі відомості, зазначені в накладній, відправник має вносити до неї. Безперечно, відправник відповідає тільки за внесені або подані ним відомості. Це стосується підпунктів 6, dy е, /, g, h, у пункту 1 статті 6, усіх додаткових відомостей відповідно до пункту 2 статті 6, а також інших даних і відомостей, внесення котрих до накладної ініційоване саме ним згідно з пунктом 3 статті 6 (пункт 1 статті 7). За повноту та достовірність інших відомостей накладної відповідає перевізник. Тому мається на увазі, що саме він вносить їх до накладної.

Як підтверджує зміст пункту 1 статті 9, накладна є доказом prima facie укладання договору перевезення, умов цього договору й ухвалення вантажу перевізником. Такий термін, на перший погляд, означає, що накладна підтверджуватиме існування договору перевезення доти, доки не буде доведено зворотне.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання міжнародних перевезень» автора Столярський О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень вантажів“ на сторінці 3. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Класифікація міжнародних перевезень

  • Джерела правового регулювання міжнародних перевезень

  • Поняття та сутність договорів міжнародних перевезень

  • Розділ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ПОВІТРЯНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу повітряним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання повітряних перевезень вантажів, пасажирів та багажу

  • Перевізні документи

  • Відповідальність перевізника

  • Протоколи до Варшавської конвенції

  • Гватемальський протокол 1971 р.

  • Конвенція для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень (Монреальська конвенція 1999 р.)

  • Регламентація повітряних перевезень згідно з нормами національного права України

  • Розділ 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ЗАЛІЗНИЧНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу і товаробагажу залізничним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень пасажирів, багажу і товаробагажу

  • Регламентація залізничних перевезень згідно з нормами національного права України

  • Розділ 4. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ АВТОМОБІЛЬНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу автомобільним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень вантажів
  • Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень пасажирів та багажу

  • Регламентація автомобільних перевезень за нормами національного права України

  • Розділ 5. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ РІЧКОВИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу річковим транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання річкових перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання річкових перевезень пасажирів і багажу

  • Розділ 6. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ МОРСЬКИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Міжнародно-правове регулювання морських перевезень вантажів

  • Протокол про зміну в Міжнародній конвенції про уніфікацію деяких правил про коносамент від 25 серпня 1924 р

  • Транспортні документи

  • Міжнародно-правове регулювання морських перевезень пасажирів і багажу

  • СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ