Конвенція для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень (Монреальська конвенція 1999 р.)

Правове регулювання міжнародних перевезень

Зупинимось на характеристиці Конвенції. Отже, вона була покликана створити єдиний приватноправовий режим стосовно міжнародних повітряних перевезень. Замість документів Варшавської системи, які не набули чинності й мали лише факультативний характер, необхідний був єдиний міжнародний договір. Причому ця угода не могла порушувати й істотно змінювати правила, котрі склалися, та звичаї регулювання і регламентації договору міжнародного повітряного перевезення. Існування різних конвенцій про інші види транспорту засвідчило, що дія двох і більше міжнародних договорів ускладнює, а інколи й унеможливлює уніфікацію правил та умов договору перевезення на будь-якому виді транспорту.

Отже, постало завдання: створити єдиний приватноправовий режим на міжнародному повітряному транспорті, кардинально не змінивши вже сталі правила і звичаї, тобто створити юридично нове, фактично не змінюючи старого. Причому новий правовий режим повинен бути визнаний міжнародним співтовариством у найкоротші терміни.

Від 28 квітня до 9 травня 1997 р. у Монреалі на 30-й сесії Юридичного комітету Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) був узгоджений і прийнятий проект нової міжнародної конвенції, покликаної замінити Варшавську конвенцію й інші правові режими, пов'язані з нею.

У Монреалі 28 травня 1999 р. повноважними представниками 52 держав у штаб-квартирі ІКАО підписана Конвенція для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень, що одразу почали називати в професійному середовищі Монреальською конвенцією 1999 р. Підписи поставлено в шести автентичних текстах російською, англійською, арабською, іспанською, китайською та французькою мовами, після чого завірені копії Монреал ьської конвенції надіслали всім підписантам, а також учасникам Варшавської та Гвадалахарської конвенції, а також Гаазького, Гватемальського й Монреальського протоколів. Депозитарієм нової конвенції стала ІКАО (м. Монреаль, Канада).

Конвенція набула чинності 4 листопада 2003 р., коли, згідно з положеннями пункту 7 статті 53, тридцята держава - Сполучені Штати Америки здала на зберігання в депозитарій відповідну ратифікаційну грамоту. Учасники Монреальської конвенції 1999 р. - Австрія, Албанія, Барбадос, Бахрейн, Беліз, Бельгія, Бенін, Болгарія, Боснія та Герцеговина, Ботсвана, Бразилія, Вануату, Велика Британія, Угорщина, Гамбія, Німеччина, Голландія, Греція, Данія, Домініканська Республіка, Європейський Союз1, Єгипет, Йорданія, Ірландія, Італія, Ісландія, Іспанія, Кабо-Верде, Камерун, Канада, Катар, Кенія, Кіпр, Китай, Колумбія, Республіка Корея, Куба, Кувейт, Острови Кука, Латвія, Ліван, Литва, Люксембург, Мадагаскар, колишня Югославська Республіка Македонія, Малайзія, Малі, Мальдивська Республіка, Мальта, Мексика, Монако, Монголія, Намібія, Нігерія, Нова Зеландія, Норвегія, Об'єднана Республіка Танзанія, Об'єднані Арабські Емірати, Оман, Пакистан, Панама, Парагвай, Перу, Польща, Португалія, Румунія, Саудівська Аравія, Сент-Вінсент і Гренадіни, Республіка Сінгапур, Сирійська Арабська Республіка, Словаччина, Словенія, Сполучені Штати Америки, Тонга, Уругвай, Хорватія, Чеська Республіка, Швейцарія, Швеція, Сальвадор, Фінляндія, Франція, Еквадор, Естонія, Південно-Африканська Республіка, Японія.

Зауважимо, що більшість держав - учасників Монреальської конвенції одночасно беруть участь в одній або декількох конвенціях, які є різними редакціями Варшавської конвенції 1929 р. Наприклад, більшість держав - учасників Монреальської конвенції (74) водночас задіяні у Варшавській конвенції, зміненій Гаазьким протоколом. Положення ні однієї, ні іншої Конвенції не забороняють державам брати участь у різних системах повітряних перевезень. Причому для держав, задіяних у Монреальській конвенції, її норми, правила та положення мають переважне значення порівняно з нормами, правилами і положеннями інших правових систем права (стаття 55). Тобто таким державам немає необхідності денонсувати свою участь в інших документах Варшавської системи, а потрібно лише застосовувати положення Монреальської конвенції під час міжнародних польотів між державами - учасниками цієї Конвенції.

Оцінюючи роль і значення нового міжнародного нормативного акта, зауважимо спадкоємність форми та змісту Монреальської конвенції духу і принципам Варшавської системи, сформованої за 70 років її існування. Автори нового міжнародного договору не тільки залишили назву конвенції, а й повторили її структуру. Зміст Монреальської конвенції запозичив ті положення Варшавської конвенції та протоколів, котрі змінюють її, які здебільшого були визнані державами і міжнародним суспільством. Аналіз Монреальської конвенції дає стійке відчуття: вона - не новий міжнародний договір, а чергова редакція Варшавської конвенції. Частково це так. Фактично Монреальська конвенція є консолідованим нормативним актом, що створює одноманітний правовий режим на основі уніфікації міжнародних звичаїв договірного права повітряних перевезень. Однак цей правовий режим ґрунтується на принципах, закладених документами Варшавської системи. Як і Варшавська конвенція, Монреальська містить норми та правила і стосовно договору перевезення вантажу, і стосовно договору перевезення пасажира та багажу.

Цілі й завдання Монреальської конвенції відображені в преамбулі до документа. Тут держави - учасники Монреальської конвенції визнають внесок Варшавської конвенції у справу впорядкування норм міжнародних повітряних перевезень. Одночасно зазначено, що назріла необхідність модернізації та консолідації документів Варшавської системи, передусім - на користь споживачів послуг повітряного транспорту. Крім того, постає завдання гармонізації й кодифікування правил, котрі регулюють міжнародні повітряні перевезення.

Монреальська конвенція викладена в семи розділах, які містять загалом 57 статей. На відміну від Варшавської конвенції статті мають назви.

Розглянемо тепер детальніше сферу застосування Конвенції. Вона подана в перших двох статтях розділу І "Загальні положення", і її застосовують до договорів міжнародного перевезення вантажу за допомогою повітряного судна - і за сплату, і без такої (пункт 1 статті 1). Під юрисдикцію Конвенції підпадає будь-який договір повітряного перевезення у процесі виконання однієї з двох основних умов (пункт 2 статті 1):

• пункт відправлення та пункт призначення розташовані на території двох держав, і обидві беруть участь в Монреальській конвенції;

• пункт відправлення та пункт призначення розміщені на території однієї й тієї самої держави - учасника Конвенції, але передбачена договором зупинка (перерва в русі, перевантаження) знаходиться на території іншої держави, яка може і не брати участі в Конвенції.

Під час виконання однієї з двох названих умов Конвенцію застосовують, якщо договір перевезення виконують послідовні перевізники не обов'язково за одним договором, але в межах однієї операції з доставки вантажу (пункт 3 статті 1), або якщо договір перевезення виконується особою, котра не є стороною договору перевезення, тобто фактичним перевізником (пункт 4 статті 1, стаття 39). Отже, згідно з угодою вантаж, що перевозять на повітряному судні, повинен перетнути державний кордон країни - учасниці Конвенції. Конвенція має "закритий" характер, оскільки під її юрисдикцію потрапляють лише перевезення, в яких і пункт відправлення, і пункт призначення розташовані в країнах - учасницях Конвенції.

Конвенція допускає, що договір перевезення можуть реалізовувати держава або юридичні особи публічного права (пункт 1 статті 2). її, однак, не застосовують під час перевезення поштових відправлень (пункт 3 статті 2). Знову ж таки наголосимо: вона не привнесла нічого нового, що відрізняло б її сферу застосування від сфери застосування Варшавської конвенції. І по суті, і за змістом тексти документів практично ідентичні, порівнюючи з Варшавською конвенцію, зміненою Гаазьким протоколом. А положення стосовно фактичного перевізника та перевізника за договором для цілей застосування Конвенції повністю відповідають поправкам, внесеним Гвадалахарською конвенцією 1961 р.

Договір перевезення, перевізні документи, зобов'язання сторін. Перевезення вантажу оформляють авіавантажною накладною (пункт 1 статті 4). Замість звичайної авіавантажної накладної (авіанакладної), оформленої на паперовому носієві, можна використовувати так звану електронну накладну. Такий термін у Конвенції не згаданий, але зазначено, що можна використовувати засоби, які зберігають запис про перевезення. У цьому випадку перевізник на прохання відправника видає останньому квитанцію на вантаж (пункт 2 статті 4). Названі положення частково запозичені зі статті 5 Монреальського протоколу № 4 1975 р.

Авіанакладна або квитанція на вантаж виконують дві стандартні функції - підтверджують укладання договору перевезення і засвідчують прийняття вантажу перевізником. Окрім того, ці перевізні документи містять умови перевезення (пункт 1 статті 11).

Конвенція не дає визначення договору перевезення вантажу, не називає істотних сторін такого договору. Вона проголошує свободу договору (стаття 27): ніщо не перешкоджає перевізникові відмовитися від укладання договору міжнародного повітряного перевезення вантажу або запропонувати умови, котрі не суперечать положенням Конвенції. Нічого, однак, не йдеться про усну або письмову форму договору. Немає жодних кваліфікаційних ознак, які давали б змогу вважати договір перевезення реальним або консенсусним. Очевидно лише те, що спочатку сторонами договору є відправник і перевізник.

Пункт 1 статті наголошує: під час перевезення вантажу видається авіавантажна накладна, хоча не сказано, хто складає і видає накладну. Пункт 4 статті роз'яснює цю колізію. В умовній формі ("якщо, на прохання відправника, авіавантажну накладну складає перевізник...") доводяться відомості стосовно початкового документообігу. Накладну на вантаж зазвичай заповнює перевізник повітряного транспорту. Однак вважається, що він це робить на прохання відправника і діє в цьому випадку від його імені.

Отже, відправник несе відповідальність перед перевізником за повноту та достовірність відомостей, внесених до авіавантажної накладної (пункт 1 статті 10). Остання пропозиція названого пункту засвідчує: положення про відповідальність перевізника має чинність у тому випадку, коли особа, яка діє від імені відправника, є також представником перевізника. Це правило роз'яснює сучасну практику, коли агент перевізника одночасно - й експедитор відправника. У випадку, коли така особа оформляє накладну, вважається, що накладна оформлена від імені відправника (за це останній несе відповідальність).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання міжнародних перевезень» автора Столярський О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Конвенція для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень (Монреальська конвенція 1999 р.)“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Класифікація міжнародних перевезень

  • Джерела правового регулювання міжнародних перевезень

  • Поняття та сутність договорів міжнародних перевезень

  • Розділ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ПОВІТРЯНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу повітряним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання повітряних перевезень вантажів, пасажирів та багажу

  • Перевізні документи

  • Відповідальність перевізника

  • Протоколи до Варшавської конвенції

  • Гватемальський протокол 1971 р.

  • Конвенція для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень (Монреальська конвенція 1999 р.)
  • Регламентація повітряних перевезень згідно з нормами національного права України

  • Розділ 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ЗАЛІЗНИЧНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу і товаробагажу залізничним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень пасажирів, багажу і товаробагажу

  • Регламентація залізничних перевезень згідно з нормами національного права України

  • Розділ 4. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ АВТОМОБІЛЬНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу автомобільним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень пасажирів та багажу

  • Регламентація автомобільних перевезень за нормами національного права України

  • Розділ 5. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ РІЧКОВИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу річковим транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання річкових перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання річкових перевезень пасажирів і багажу

  • Розділ 6. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ МОРСЬКИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Міжнародно-правове регулювання морських перевезень вантажів

  • Протокол про зміну в Міжнародній конвенції про уніфікацію деяких правил про коносамент від 25 серпня 1924 р

  • Транспортні документи

  • Міжнародно-правове регулювання морських перевезень пасажирів і багажу

  • СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ