Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень вантажів

Правове регулювання міжнародних перевезень

Претензії та позови. Цей розділ УСМЯ Конвенції складається з чотирьох статей (статті ЗО-33).

Претензіям присвячена стаття 30 Конвенцій. У ній йдеться лише про претензії відправника або одержувача до перевізника. Претензійний характер вимог перевізника до відправника чи одержувача Конвенція не встановлює.

Підставою подання претензій до перевізника є невиконання або неналежне виконання ним зобов'язань за договором, зафіксованих у місці виконання зобов'язань, - пункті призначення. Стаття 30 визначає умови подання претензій тільки у випадках, коли вантаж прибув у встановлений пункт призначення і виданий одержувачеві.

Згідно зі загальним правилом претензійність договором перевезення - не імперативна, за винятком вимог стосовно відшкодування збитків унаслідок порушення термінів доставки вантажу. Це, зокрема, випливає зі змісту пункту 1 статті 27. Подання претензії перевізникові не є для відправника або одержувача обов'язковою. Якщо претензія до перевізника не висунута, особа, котра зазнала збитків, не втрачає у зв'язку з цим право на позов. Неподання претензії до перевізника означає, що правомочна особа в судовому або арбітражному розгляді повинна доводити вину перевізника, оскільки претензій до перевізника у правомочної особи до цього не було.

У випадку, коли одержувач прийняв вантаж від перевізника і в його присутності не зробив умотивованих застережень у накладній стосовно стану вантажу в момент його прийому, до доказу іншого діє презумпція того, що вантаж зданий перевізником і прийнятий одержувачем у кількості й стані, описаному в накладній (пункт 1 статті ЗО). Застереження в накладній відображають зазвичай видимі (помітні) втрати та пошкодження вантажу. Тобто, стосовно втрат і пошкоджень вантажу претензією одержувача є відмітки в другому та третьому примірниках накладної. Ці відмітки повинні засвідчувати невідповідність вантажу, що здає перевізник, відомостям у накладній.

Стосовно неявних втрат і пошкоджень, які неможливо визначити за зовнішнім оглядом у момент прийому вантажу, термін подання претензії до перевізника дорівнює семи дням, не враховуючи вихідних та інших офіційних неробочих днів країни видачі вантажу. Претензії про непомітні зовні втрати і пошкодження повинні бути у письмовій формі (пункт 1 статті ЗО). Інших умов подання претензій до перевізника за станом вантажу Конвенція не передбачає (пункт 2 статті ЗО).

У випадку прострочення в доставці вантажу письмова претензія до перевізника може бути висунута упродовж 21 дня з дня передання вантажу в розпорядження отримувача. Лише тоді правомочна за договором особа може розраховувати на отримання відшкодування (пункт 3 статті ЗО).

Стаття ЗО Конвенцій не визначає термінів подання претензій у випадку, коли правомочна особа має право вважати вантаж втраченим унаслідок його повної втрати або недоставки у визначених статтею 20 термінів. Безперечно, з цих підстав вимоги до перевізника можуть бути подані впродовж терміну позовної давності, й вони є факультативними.

Отже, претензійні процедури стосовно збитків, повної або часткової втрати вантажу, а також його пошкодження або псування - факультативні, оскільки не позбавляють правомочну особу права звертатися з позовом до суду. Але для отримання відшкодування під час прострочення в доставці вантажу претензія до перевізника обов'язкова, якщо правомочна особа хоче отримати від перевізника відшкодування.

У процесі визначення термінів подання досудових вимог до перевізника, зазначених у статті ЗО, день видачі вантажу одержувачеві в строк не зараховується (пункт 4 статті ЗО). Це положення не поширюється у випадку, коли пошкодження або втрата є очевидними, і заявити про них одержувач зобов'язаний у момент прийому вантажу від перевізника.

Стаття 31 визначає перелік місць судів, куди може звертатися з вимогою позивач. Це компетентні суди країн - учасниць Конвенції, про котрі домовилися сторони договору, а також суд країни, на території якої:

• відповідач має звичайне місце проживання;

• є основне комерційне підприємство чи відділення або агентство, за допомогою котрих укладено договір перевезення;

• знаходиться місце призначення вантажу до перевезення;

• розташоване місце, призначене для здачі вантажу одержувачеві.

Звернення до інших судів не допускається (пункт 1 статті 31). Однак у кожному випадку суд, куди звернувся позивач, повинен або знаходитися в країні-учасниці, або бути компетентним розглядати спір на основі положень Конвенції.

Новий (повторний) позов з тієї самої підстави не допускається, якщо стосовно спору компетентний суд уже виніс ухвалу або позов перебуває на розгляді в компетентному суді. Виняток становлять випадки, коли рішення суду, де висунуто перший позов, не може бути приведене у виконання в країні, в якій подано новий позов (пункт 2 статті 31). Коли рішення зі спору, винесене судом однієї з країн - учасниць Конвенції, підлягає виконанню у цій країні, це рішення підлягає виконанню в кожній іншій з країн, котрі беруть участь у Конвенції (пункт 3 статті 31). Це стосується рішень, винесених у присутності сторін, заочних рішень у межах примирливого судочинства (пункт 4 статті 31).

Позовною давністю визнають термін для захисту права за позовом особи, право якої порушене. Конвенція встановлює термін позовної давності - рік для вимог, що випливають з договору перевезення (пункт 1 статті 32). Термін позовної давності може збільшити суд, де розглядається позов, якщо відповідно до закону країни суду дії тієї чи іншої сторони визнані зумисними або прирівняні до таких. За цими підставами термін позовної давності - три роки. Конвенція визначила моменти початку перебігу терміну позовної давності у випадку:

• часткової втрати вантажу, його пошкодження (псування) або прострочення в доставці - з дня здавання вантажу перевізником одержувачеві;

• втрати всього вантажу - від 30-го дня після закінчення узгодженого терміну доставки або 60-го дня з дня прийому вантажу до перевезення, якщо термін доставки сторонами не був узгоджений.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання міжнародних перевезень» автора Столярський О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень вантажів“ на сторінці 8. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Класифікація міжнародних перевезень

  • Джерела правового регулювання міжнародних перевезень

  • Поняття та сутність договорів міжнародних перевезень

  • Розділ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ПОВІТРЯНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу повітряним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання повітряних перевезень вантажів, пасажирів та багажу

  • Перевізні документи

  • Відповідальність перевізника

  • Протоколи до Варшавської конвенції

  • Гватемальський протокол 1971 р.

  • Конвенція для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень (Монреальська конвенція 1999 р.)

  • Регламентація повітряних перевезень згідно з нормами національного права України

  • Розділ 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ЗАЛІЗНИЧНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу і товаробагажу залізничним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень пасажирів, багажу і товаробагажу

  • Регламентація залізничних перевезень згідно з нормами національного права України

  • Розділ 4. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ АВТОМОБІЛЬНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу автомобільним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень вантажів
  • Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень пасажирів та багажу

  • Регламентація автомобільних перевезень за нормами національного права України

  • Розділ 5. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ РІЧКОВИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу річковим транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання річкових перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання річкових перевезень пасажирів і багажу

  • Розділ 6. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ МОРСЬКИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Міжнародно-правове регулювання морських перевезень вантажів

  • Протокол про зміну в Міжнародній конвенції про уніфікацію деяких правил про коносамент від 25 серпня 1924 р

  • Транспортні документи

  • Міжнародно-правове регулювання морських перевезень пасажирів і багажу

  • СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ