У сфері правового регламентування міжнародних морських перевезень пасажирів основним міжнародно-правовим актом є Конвенція про перевезення морем пасажирів і їхнього багажу. Як уже зазначалось, ця Конвенція прийнята в Афінах 1974 р. і одержала назву Афінська. Вона об'єднала та доповнила положення раніше прийнятих:
• Брюссельської конвенції про уніфікацію деяких правил, що належать до перевезення пасажирів морем (1961 р.);
• Міжнародної конвенції про уніфікацію деяких правил про перевезення морем багажу пасажирів, прийнятої в Брюсселі 1967 р.
У1976 р. положення Афінської конвенції доповнені прийняттям у Лондоні Конвенції про обмеження відповідальності за морськими вимогами.
Відповідно до зазначених вище документів перевізник повинен забезпечити необхідну для безпеки пасажирів остійність, живучість та мореплавність судна.
Відповідальність перевізника за збиток, пов'язаний із смертю пасажира чи його тілесних ушкоджень, настає у випадку помилкових дій перевізника чи недбалості його або його працівників. Причому тягар доведення провини перевізника покладено на потерпілу сторону. Якщо ж збитків завдано внаслідок сутички, пожежі, вибуху чи інших подібних явищ, перевізник може бути звільнений від відповідальності або його відповідальність може бути обмежена. Однак тоді перевізник має довести свою невинність. За встановлення вини пасажира перевізник може бути звільнений від відповідальності, якщо доведе цю вину.
Якщо впродовж 15 днів з дня висадки пасажира чи моменту видачі йому багажу від пасажира не надійшло письмової заяви про претензії, то передбачається, що їх у нього немає.
Відповідно до Афінської конвенції встановлено межі відповідальності перевізника за збиток, заподіяний пасажирові та його багажу, у випадках:
• смерті пасажира чи тілесних ушкоджень - до 700 тис. золотих франків;
• псування чи втрати каютного багажу пасажира - до 12,5 тис. золотих франків;
• утрати чи пошкодження автомашини - до 50 тис. золотих франків;
• утрати чи псування некаютного багажу - до 18 тис. золотих франків.
Причому встановлені межі відповідальності за бажанням сторін договору перевезення можуть бути підвищені.
Незважаючи на те, що Афінська конвенція значно, порівняно з Брюссельськими, підвищила межі відповідальності морського перевізника, це не задовольнило деякі держави. Вони в односторонньому порядку збільшили їх, зокрема Англія - у 2, а Німеччина - у 3 рази. Так само вчинили й інші держави. Таке явище зумовлене розвитком інфляції та знецінення внаслідок цього валют. З огляду на це у положення Афінської конвенції стосовно меж відповідальності перевізника внесені зміни про їхнє підвищення, що відображено в Протоколі до Афінської конвенції, прийнятому 1990 р., "Про зміни Афінської конвенції про перевезення морем пасажирів і їхнього багажу" 1974 р.
Отже, межі відповідальності перевізника підвищувалися у випадках:
• смерті пасажира та заподіяння йому тілесних ушкоджень - до 175 тис. розрахункових одиниць;
• псування чи втрати каютного багажу - до 1,8 тис. розрахункових одиниць;
• псування чи втрати автомашини - до 10 тис. розрахункових одиниць;
• псування чи втрати іншого багажу - до 2,7 тис. розрахункових одиниць.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання міжнародних перевезень» автора Столярський О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Міжнародно-правове регулювання морських перевезень пасажирів і багажу“ на сторінці 1. Приємного читання.
