Гватемальський протокол 1971 р.

Правове регулювання міжнародних перевезень

Гватемальський протокол, який є частиною Варшавської системи, не має безпосереднього відношення до питань про регулювання умов договору міжнародного повітряного перевезення вантажу, але має значення для міжнародного перевезення пасажирів. Основне концептуальне положення Гватемальського протоколу полягає в тому, що він вводить апріорну, імперативну й незалежну від вини перевізника відповідальність за заподіяння шкоди здоров'ю пасажира. Виняток становлять лише погане здоров'я самого пасажира і шкода, зумовлена його власною виною. Межа відповідальності перевізника збільшена Гватемальським протоколом порівняно з Гаазьким до 1 500 000 франків Пуанкаре (100 000 &ОД).

Відповідальність за незбереження багажу також покладається на перевізника незалежно від його провини. Виняток - властивості й стан багажу та вина пасажира, якому належить багаж.

Гватемальський протокол підписаний 8 березня 1971 р., але чинності він так і не набув.

Гвадалахарська конвенція 1961 р

Цей міжнародний договір, що входить до Варшавської системи міжнародних повітряних перевезень, формально має самостійне правове значення. Інші документи системи оформлені у вигляді протоколів, котрі змінюють і доповнюють Варшавську конвенцію.

Договір "Конвенція, додаткова до Варшавської конвенції для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, які здійснюються особами, котрі не є перевізниками згідно з договором", підписаний у м. Гвадалахарі (Мексика) 18 вересня 1961 р. у трьох автентичних текстах французькою, англійською й іспанською мовами. СРСР підписав Гвадалахарську конвенцію'також цієї датою. її ратифікувала (зі спеціальною заявою) Президія Верховної Ради СРСР 15 серпня 1983 р., і вона набула чинності для СРСР 21 грудня 1983 р.

Метою ухвалення Гвадалахарської конвенції стала відсутність у Варшавській конвенції положень і правил, що стосуються міжнародних перевезень, котрі здійснюють фактичні перевізники, тобто перевізники, які не є стороною договору перевезення. Це зазначено в Преамбулі.

Гвадалахарська конвенція складається з 18 статей; 10 з них мають змістовний характер стосовно предмета, встановленого в Преамбулі.

Значення і сферу застосування Гвадалахарської конвенції визначає зміст статті І. Формально вона містить понятійний апарат, використаний далі у тексті документа, і зазначає, що Гвадалахарська конвенція застосовується до відносин стосовно міжнародних перевезень, на які поширюється Варшавська конвенція. У Гвадалахарській конвенції наголошено: договори перевезення, в котрих беруть участь фактичні перевізники, належать до договорів, що підлягають юрисдикції Варшавської конвенції.

Отже, з одного боку, Гвадалахарська конвенція - самостійний міжнародний договір, який передбачає обов'язкову ратифікацію (стаття XII). Причому її ратифікація, на відміну від ратифікації Гаазького протоколу, не робить державу - учасницю Гвадалахарської конвенції учасницею Варшавської конвенції. Тексти Варшавської та Гвадалахарської конвенцій не підлягають об'єднанню, а остання не є складовою частиною першої.

З іншого боку, кожна країна - учасниця Гвадалахарської конвенції може застосовувати її правила тільки до договору перевезення, що регулюється лише Варшавською конвенцією. Будь-яка країна може приєднатися до Гвадалахарської конвенції. Але для країни, що не бере участь у Варшавській конвенції, це не має сенсу. Тому участь у Гвадалахарській конвенції доцільна тільки для країн Варшавської системи. Гвадалахарська конвенція застосовується разом з Варшавською конвенцією. Саме тому її зараховують до документів Варшавської системи.

Окрім визначень Варшавської конвенції, понятійний апарат Гвадалахарської конвенції дає відмінності між термінами "перевізник за договором" і "фактичний перевізник". Перевізник за договором - це сторона договору перевезення вантажу, котра вступила в договір перевезення з відправником. Фактичний перевізник не є стороною договору, але він уповноважений перевізником за договором здійснити або все перевезення, або його частину. Текст документа не пояснює, на яких підставах фактичний перевізник буде це робити, однак мається на увазі, що на законній підставі. Стаття II Гвадалахарської конвенції зазначає: жодні її положення не стосуються відносин між перевізниками.

Фактичний перевізник, зауважено у Варшавській конвенції, - не послідовний перевізник. Послідовний перевізник бере на себе солідарну відповідальність у реалізації договору, укладеного перевізником (першим перевізником), і тому є стороною договору. Гвадалахарська конвенція визначає місце фактичного перевізника у системі договірних відносин з перевезення, встановлює його права й обов'язки, а також відповідальність, у тому числі правила встановлення та обмеження такої відповідальності.

Стаття П Гвадалахарської конвенції визначає правове положення фактичного перевізника. І договірний (перевізник за договором), і фактичний перевізники підлягають дії правил Варшавської конвенції. Договірний перевізник відповідає за виконання всього перевезення, фактичний перевізник - за здійснюване ним.

Фактичний перевізник відповідає за дії або бездіяльність агентів, своїх службовців і залучених осіб як за власні (пункт 1 статті Ш).

Відповідальність фактичного перевізника спільно з відповідальністю його агентів і залучених осіб не може перевищувати меж відповідальності, встановлених Варшавською конвенцією. Будь-який агент або залучена фактичним чи договірним перевізником особа можуть посилатися на межі відповідальності, визначені Варшавською та Гвадалахарською конвенціями, за умови, що ці особи діяли в рамках покладених на них фактичним або договірним перевізником обов'язків і повноважень (стаття V).

Загальна сума відшкодування, яка може бути консолідовано стягнута з договірного перевізника, фактичного перевізника, а також їх агентів і залучених осіб, не може бути вищою від установлених статтею 22 Варшавської конвенції межі відповідальності (стаття VI). Виняток становлять випадки, коли в діях одного або декількох зазначених осіб був доведений намір або прирівняні до нього дії чи бездіяльність.

Однак, якщо перевізник за договором бере на себе вищі межі відповідальності, - це не належить до відповідальності фактичного перевізника, якщо тільки останній не погодився з цим (пункт 2 статті III).

Стаття IV Гвадалахарської конвенції засвідчує: претензії, висунуті відправником або одержувачем фактичному перевізникові, мають таку саму чинність, начебто були пред'явлені перевізникові за договором. Стосовно вказівок і розпоряджень правомочної за договором особи це правило не діє. Дати вказівки з приводу зміни договору перевезення правомочна особа може лише договірному перевізникові.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання міжнародних перевезень» автора Столярський О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гватемальський протокол 1971 р.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • ПЕРЕДМОВА

  • Класифікація міжнародних перевезень

  • Джерела правового регулювання міжнародних перевезень

  • Поняття та сутність договорів міжнародних перевезень

  • Розділ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ПОВІТРЯНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу повітряним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання повітряних перевезень вантажів, пасажирів та багажу

  • Перевізні документи

  • Відповідальність перевізника

  • Протоколи до Варшавської конвенції

  • Гватемальський протокол 1971 р.
  • Конвенція для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень (Монреальська конвенція 1999 р.)

  • Регламентація повітряних перевезень згідно з нормами національного права України

  • Розділ 3. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ ЗАЛІЗНИЧНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів, багажу і товаробагажу залізничним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання залізничних перевезень пасажирів, багажу і товаробагажу

  • Регламентація залізничних перевезень згідно з нормами національного права України

  • Розділ 4. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ АВТОМОБІЛЬНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу автомобільним транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання автомобільних перевезень пасажирів та багажу

  • Регламентація автомобільних перевезень за нормами національного права України

  • Розділ 5. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ РІЧКОВИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Поняття та особливості договорів перевезення вантажів, пасажирів і багажу річковим транспортом

  • Міжнародно-правове регулювання річкових перевезень вантажів

  • Міжнародно-правове регулювання річкових перевезень пасажирів і багажу

  • Розділ 6. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ МОРСЬКИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

  • Міжнародно-правове регулювання морських перевезень вантажів

  • Протокол про зміну в Міжнародній конвенції про уніфікацію деяких правил про коносамент від 25 серпня 1924 р

  • Транспортні документи

  • Міжнародно-правове регулювання морських перевезень пасажирів і багажу

  • СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ