Протокол про зміну в Міжнародній конвенції про уніфікацію деяких правил про коносамент від 25 серпня 1924 р., що змінена Протоколом від 23 лютого 1968 р. Він прийнятий 21 грудня 1979 р. у Брюсселі на 13-й сесії Дипломатичної конференції з морського права. Набув чинності 6 грудня 1978 р.
Скликання Дипломатичної конференції з морського права, ухвалення та підписання на ній додаткового протоколу до Гаазько-Вісбійських правил ґрунтувалися на положеннях абзацу 1 статті 16 Міжнародної конвенції про уніфікацію деяких правил про коносамент 1924 р., що змінена Протоколом від 23 лютого 1968 р.
Протокол був відкритий для підписання державами, котрі підписали Конвенцію від 25 серпня 1924 р. (Гаазькі правила) чи Протокол до Конвенції від 23 лютого 1968 р. (Гааазько-Вісбійські правила) або є сторонами обох конвенцій. Окрім того, інші держави можуть приєднатися до Протоколу. Приєднання рівнозначне приєднанню до Конвенції (Гаазько-Вісбійських правил). Протокол підлягає ратифікації.
Ратифікація Протоколу державою, яка не є стороною Конвенції (Гаазько-Вісбійських правил), тотожна ратифікації згаданої Конвенції загалом.
Держави, офіційно приєднані до Протоколу, розглядають і тлумачать Конвенцію та Протокол єдиним документом (Гаазько-Вісбійські правила). Держави, котрі підписали Протокол: Англія (1979), Бельгія (1979), Ватикан (1979), Польща (1979), Португалія (1979), Сінгапур (1979), Сирія (1979), Чилі (1979), Швейцарія (1979), Італія (1980), Мадагаскар (1980). Держави - учасниці Протоколу: Велика Британія (1982), Іспанія (1982).
Метою ухвалення Протоколу стало бажання змінити колишню редакцію Гаазько-Вісбійських правил. Протокол складається з 11 статей. З них лише дві вносять істотні зміни безпосередньо в Міжнародну конвенцію про уніфікацію деяких правил про коносамент, що підписана в Брюсселі 25 серпня 1924 р. і змінена Протоколом від 23 лютого 1968 р.
Для цілей цього Протоколу Конвенція означає Міжнародну конвенцію про уніфікацію деяких правил про коносамент і Протокол її підписання, що прийняті в Брюсселі 25 серпня 1924 р., з поправками до неї, що містяться в Протоколі, який прийнятий в Брюсселі 23 лютого 1968 р. Отже, Протокол змінює положення не Гаазьких правил, а Гаазько-Вісбійських правил, хоча формально йдеться про єдиний документ.
Зміни, названі в Протоколі, стосуються:
• 1. Позначення меж відповідальності перевізника в інших розрахункових одиницях, тобто в SDR - одиницях спеціальних прав запозичення. Йдеться про міжнародні розрахункові валютні одиниці Міжнародного валютного фонду (МВФ), утворені внаслідок набуття чинності Ямайської угоди країн - членів МВФ.
• 2. Роз'яснення, що розуміється під одиницею спеціальних прав запозичення.
• 3. Формули перерахунку франка на одиницю спеціальних прав запозичення. Використовується співвідношення 15 :1, тобто: 10 тис. золотих франків означають 666,67 SDR, а 30 франків - 2 одиниці спеціальних прав запозичення. Франк був номінований у Гаазько-Вісбійських правилах 1968 р. як розрахункова одиниця. За її допомогою визначали межі відповідальності перевізника.
Протокол 1979 р. не вніс істотних правових змін до Конвенції та не змінив порядок правового регулювання договірних відносин під час міжнародних морських перевезень вантажів за коносаментами. Тому Конвенція не отримала нової назви, продовжуючи залишатися Гаазько-Вісбійськими правилами, але в їхній новій редакції.
Міжнародна конвенція про уніфікацію деяких правил про коносамент (Гаазько-Вісбійські правила)
Зупинимося на характеристиці Конвенції. Отже, внаслідок змін Міжнародної конвенції про уніфікацію деяких правил про коносамент 1924 р. (Гаазьких правил) Протоколом 1968 р. і Протоколом 1979 р. консолідовано текст Конвенції (Гаазько-Вісбійських правил), і вона сьогодні водночас із Гаазькими та Гамбурзькими правилами належить до основних (за кількістю країн-учасниць) нормативних актів міжнародних перевезень.
Текст Гаазько-Вісбійських правил отриманий у зв'язку зі змінами, вилученнями та доповненнями певних пунктів і статей Гаазьких правил. Тому структура Гаазько-Вісбійських правил практично повністю повторює структуру Гаазьких правил. Нагадаємо: самі Гаазькі правила не мають чіткої структури, властивої іншим міжнародним договорам у сфері транспорту, зокрема морського права. Гаазько-Вісбійські правила складаються зі 17 статей. Тому формально можна стверджувати, що Гаазько-Вісбійські правила мають на одну статтю (стаття 4-біс) більше від попередника - Га-. азьких правил. Змістовними (з позицій регулювання і регламентації умов договору морського перевезення) у новій Конвенції залишилися тільки 11 статей: з першої до десятої, в тому числі й стаття 4-біс. Інші шість статей визначають процедури підписання Конвенції, приєднання до неї, 'її денонсації та ін.
Зміст і коментарі до Гаазько-Всбійських правил містяться у послідовності, визначеній для Гаазьких правил. Якщо зміст певних положень і норм Гаазько-Вісбійських правил тотожний змістові Гаазьких правил, то принципові коментарі й роз'яснення повторені, безперечно, з певними купюрами. Трактування нових положень, внесених до тексту консолідованої Конвенції Протоколами 1968 і 1979 рр., винесено і позначено в тексті окремо.
Загальні положення. Метою ухвалення Конвенції (Гаазько-Вісбійських правил) стало визначення за допомогою угоди певних одноманітних правил стосовно коносамента.
Стаття 1 Конвенції містить п'ять базових термінів, на котрих ґрунтується понятійний апарат цього міжнародного нормативного акта.
Поняття "перевізник" не містить чіткого визначення. Зазначено, однак: це поняття охоплює також власника судна чи фрахтувальника, якщо вони є стороною договору перевезення з відправником. Констатація формальної можливості того, що фрахтувальник судна за договором чартеру може бути перевізником за договором перевезення, вагома з позиції розуміння прав, обов'язків і відповідальності особи, яка може бути і тим, й іншим (фрахтувальником за чартером і перевізником за договором перевезення).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Правове регулювання міжнародних перевезень» автора Столярський О.В. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Протокол про зміну в Міжнародній конвенції про уніфікацію деяких правил про коносамент від 25 серпня 1924 р“ на сторінці 1. Приємного читання.
