TextBook Він витягнув руку. Його палець завмер за сантиметр від мого носа.
— Ну чому ж ти не хочеш зі мною дружити? — запитав він пошепки. — Дружба зі мною надзвичайно полегшує життя. Га?
— Там, за Печаткою, сила-силенна людей, — прошепотіла я, дивлячись на його палець. Ніготь був акуратно підстрижений і відшліфований.
— Ну то й що? Зрозумій мене правильно, гори трупів — це неприємно й некрасиво. А я самотній. Я нудьгую. Мені необхідна дружина.
— Візьміть собі…
— …кого-небудь іншого? — він примружився. — Яка ж ти добра, дівчинко! Когось іншого, незнайомого, кого тобі не шкода, так?
— Мені всіх шкода.
— Почни із себе. Тобі ж себе жаль?
— Заберіть руку! — прохрипіла я. Він раптом послухався. Трохи відступив, схрестив руки на грудях:
— Адже я все одно проникну за Печатку. Ключ у твого людожера, в шкіряному мішечку на поясі. Або віддасть мені сам, або зніму з мертвого.
— Як вам усім хочеться за Печатку… — промурмотіла я тужливо.
— Що?
— Нічого… А що коли я скажу «ні»?
— Висока температура. Лихоманка. Ломота в усьому тілі. Блювота. Судороги й смерть. Ось що. Вирішуй.
Я кліпнула. Перед очима розпливлася раптом синява, начебто мелькнув край неба — і згас. Я так утомилася за ці дні. Я так підвела Оберона. Я сама себе підвела… Мені треба додому. Відлежатися й усе забути. Тільки б повернутися за Печатку, там я сама впораюся. Один крок — і я в іншому світі, до побачення, розбирайтеся без мене. Без мене! Оберон могутній маг, нехай він сам шукає спосіб домовитися з чумою з-за Печатки…
Домовитися з Чумою!
Мої ніздрі знову відчули запах. Той самий, котрий мучив мене всю дорогу до тронного залу. Я здогадалася, чим це тхне.
Горло пересохло, тому я не відразу змогла заговорити. Я відступила на крок, потім ще на крок. Мутнуваті очі принца-чуми дивилися на мене не відриваючись. Я себе не тішила марною надією: йому вистачило б одного поруху, щоб доторкнутися до мене.
— Ти… Іди ти… Пішов ти…
Я так і не наважилася закінчити фразу. Втім, принц-чума сам уже здогадався, куди саме я його посилаю. Він посміхнувся з жалем і розкинув руки, збираючись згребти мене в обійми. Я замружилася…
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Королівська обіцянка» автора Дяченко М.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ двадцять п’ятий Чума“ на сторінці 6. Приємного читання.