Розділ одинадцятий По дорозі, заповненій шибеницями

Королівська обіцянка

По дорозі, заповненій шибеницями

Ми йшли на північ. Уже вечоріло, коли біля дороги ми натрапили на першу шибеницю.

— На правильному шляху, — сказав Уйма.

На моє превелике щастя, шибениця була порожня. Чорна петля погойдувалася, прикидаючись нешкідливою мотузкою.

— Сядемо й перекусимо, — запропонував Уйма.

Я погодилася. Запасливий людожер потяг зі святкового столу цілий мішок м’яса, сиру, коржів і кислих блідо-синіх слив. Від дивних фруктів зводило вилиці, зате вони тамували спрагу.

Я їла й поглядала на Уйму. Неможливо було звикнути до його нового обличчя. Щойно я притерпілася до того, що мій супутник — людожер, як раптом знайомий дикун без усіляких чарів перетворився на незнайомого лицаря. І це мене швидше тішило, ніж лякало: дикуна, як відомо, можна обдурити, ошукати, ну, якось «перемудрувати». А від цього нового Уйми я не знала, чого й очікувати.

Приблизно так я міркувала, але в міру наповнення власного шлунку настрій мій усе поліпшувався, і незабаром уже зовсім не хотілось замислюватися про неприємні речі.

— Справи не такі вже й кепські, — узялася я мудрувати, коли з вечерею було покінчено. — Принц-деспот — це раз. Принц-бранець — це два…

— Ніхто не знає, де принц-бранець, — зазначив Уйма.

— Ну братик же його повинен знати? Я так зрозуміла, що принц-деспот його й полонив… Запроторив… Посадив, коротше.

— Він запроторив його не тому, що женити зібрався, — заперечив Уйма.

— Тоді ми повинні вмовити — нехай випустить, — сказала я не дуже впевнено. — Все-таки брат… Ти випадково не знаєш, через що вони посварилися?

— Жритраву, — замислено сказав Уйма, поглядаючи на порожню петлю. — Через що лаються принци? Через трон. Я так думаю.

Я сумно дивилася на обгризену кістку в його руках. Ну чому, чому все так складно? Чому за Відьминою Печаткою нас не зустріла мирна процвітаюча країна, де прекрасні шляхетні принци рвуть ромашки, мріючи про наречених?

— Може, нам варто почати із принца-саламандри?

— Гмурри, — коротко відповів Уйма.

— Хто це?

— Не знаю. Але всі кажуть, що до принца-саламандри тільки на вогненній кулі можна добратися. Через гмуррів.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Королівська обіцянка» автора Дяченко М.Ю. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Розділ одинадцятий По дорозі, заповненій шибеницями“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Розділ перший Повернення старого друга

  • Розділ другий Знову в Королівстві

  • Розділ третій Спільна мова

  • Розділ четвертий Анатомія Обіцянки

  • Розділ п’ятий Сестри-охоронниці

  • Розділ шостий Поява Уйми

  • Розділ сьомий Відьмина печатка

  • Розділ восьмий Некромантів їсти ганебно

  • Розділ дев’ятий Максиміліан

  • Розділ десятий Нові новини

  • Розділ одинадцятий По дорозі, заповненій шибеницями
  • Розділ дванадцятий Подорож із некромантом

  • Розділ тринадцятий Соляна безодня

  • Розділ чотирнадцятий Принц-деспот

  • Розділ п’ятнадцятій Зрадники

  • Розділ шістнадцятий В’язні

  • Розділ сімнадцятий Достоїнства Уйми

  • Розділ вісімнадцятий Вогненна куля

  • Розділ дев’ятнадцятий Країна вулканів

  • Розділ двадцятий Обіцянки й торги

  • Розділ двадцять перший Гмурри

  • Розділ двадцять другий Сумніви й знахідки

  • Розділ двадцять третій Штурм

  • Розділ двадцять четвертий Деспот

  • Розділ двадцять п’ятий Чума

  • Розділ двадцять шостий Рятуйся, хто може

  • Розділ двадцять сьомий Утікачі з царства мертвих

  • Розділ двадцять восьмий А ми повернулися!

  • Епілог

  • Розділ без назви (30)