Розділ «Нова криївка»

Величезні підземелля терапорту з ангарами, кімнатами різного розміру, лабіринтом коридорів якнайкраще підходили для переховування невеликої групи.

Підполковник подбав про безпеку, виставивши на підходах до сховку кілька постів. Гард запровадив постійне чергування дітлахів та дорослих, щоб вони могли попередити про наближення чужинців решту. Чергували по двоє, змінювалися щочверть доби, а кожну зміну Дара чи гард перевіряли особисто, зненацька відвідуючи пости.

У цих клопотах минули перші кілька днів після зустрічі підполковника з ученицею та її батьком.

Слідчий сидів на канапі у модулі, в якому, очевидячки, ще дві-три доби тому жив гард і діти. Пташки, на жаль, знову випурхнули. Олега Мельника все ще дивувала здатність Тараса уникати полону чи загибелі. Чи то інтуїція, чи прихильність долі, чи й справді підполковник настільки розумний? Його досьє з «Гардіани» нишпорка вивчив напам'ять. Але відповіді не знайшов. Мабуть, Тарасові Мончину не лише щастило, адже фортуна любить розумників та сміливців із добре розвиненою інтуїцією.

Олег напружено розмірковував. Детектив намагався уявити собі, куди би він подався, якщо б опинився в такому становищі, як гард: «їм треба пити і їсти... Малих крамниць достатньо, щоб забезпечити чималу групу. Для немовляти потрібно дитяче харчування, пелюшки... У місті й таких магазинів — кілька сотень, не рахуючи великих супермаркетів... Де ж той щур? Щур...» Ось тоді Мельник ясно і чітко зрозумів, яке місце найкраще для переховування. Та ж терапорт!

Немовби пес, що раптом вихопив з повітря нитку виразного запаху дичини, слідчий підхопився з канапи та кинувся до свого мобілета. Схема терапорту! Ось що йому зараз потрібно.

У своєму кабінеті він заходився вивчати складну мапу підземного вокзалу, відмічаючи маркером на планшеті місцини, де, на його думку, могла би зачаїтися група Тараса. Працював до пізньої ночі. Потенційних схронів назбиралося багатенько. Майже сотня. Щоб перевірити усі ці криївки, десяткові роботів-шпигунів треба працювати близько доби.

Мельник сягнув по комунікатор. Нишпорці вдалося домовитися про двох роботів на три доби. Більше не позичили, бо вкрай потрібне обладнання довелося знімати з інших завдань.

Кілька фальшивих повідомлень від електронних шпигунів слідчий зігнорував, адже шести-, десятикілограмові поодинокі організми — це кішка чи собака, та не людина. На п'ятдесят третю годину пошуків один із роботів передав на комунікатор слідчого інформацію про велике скупчення живих організмів загальною масою близько семисот кілограмів.

Слідчий, щоб спланувати операцію захоплення чималого загону, викликав три групи мисливців, про які домовився заздалегідь.

Звісно, Мельник не був певен, що це гард і Дара з дітлахами. «Сумарна маса організмів завелика приблизно на вісімдесят кілограмів. Але, може, підполковник знайшов ще кількох дітей? Та, однаково... Навіть якщо це не група Тараса, то явно ж діпри, котрі поки що зуміли уникнути визначеної для них долі», — вирішив він.

—- Їх треба захопити зненацька. Краще провести операцію вночі, — Данило, очільник однієї з груп мисливців, намагався взяти керування у свої руки.

— Тільки у підземеллях нема дня чи ночі, — спокійно зауважив Олег, — краще розраховувати на те, що вони не спатимуть. І слід очікувати, що буде складно. Повірте, цей суперник — не беззахисний ідіот, яких ви звикли ліквідовувати. З ним також геничка, котра нас зрадила. Не сподівайтеся, що ваші цілі — легка здобич. Цих двох ми повинні знищити. Навіть якщо постраждають малі діпри, нічого страшного. Кількома рабами менше — то вже дрібниці. Головні наші цілі — це чоловік і жінка.

— Нас дев'ятеро. З такою кількістю людей ми впораємося з ними, — з помітними відтінками вищості й виклику в голосі озвався Данило, невдоволений тим, що цей нишпорка дозволяє собі командувати досвідченими вояками.

— Але ми зможемо перекрити лише три з чотирьох виходів, — схилившись над схемою, додав мисливець.

— А ви гадаєте, що ваші профі-бійці не наздоженуть декількох дорослих діпрів, котрі обтяжені чималим гуртом дітей? Навіть якщо припустити, що їм пощастить обрати єдиний вільний путь, хоча це й малоймовірно... — з іронією промовив слідчий.

— Вони ж покинуть малих. Навіщо їм цей тягар?

— Могли би покинути, — підтвердив для годиться Мельник, — але сумніваюся, що покинуть. Гадаю, вони битимуться і залишать дітей лише у безнадійній ситуації. Та мене малі діпри не цікавлять. Лише дорослі.

Дара заступила на чергування разом із Андрієм. Підлітка вона залишила на посту, а сама вирішила перейтися та перевірити газові шайби. Біля третього повороту геничка завмерла, помітивши відблиск світла від ліхтаря у коридорі праворуч. Безгучною тінню дівчина метнулася геть. Відбігши на безпечну відстань, вона натиснула кнопку. Луна донесла легкий сплеск тихого вибуху — шайби зазвичай спрацьовують майже безшумно, та у плетивах вузьких лабіринтів усе трохи інакше.

Дівчина добігла до монітора на своєму посту. Камера, змонтована біля шайби, показала постаті у протигазах. Геники, вочевидь, проаналізували сумний досвід попередників, котрі стали трупами завдяки методам гарда, тому й зуміли уникнути отруєння.