Розділ «Нова криївка»

Нова людина

Це вже не було повне неприйняття раптом обваленого на голову дитини жаху. Мала плакала від розпачу, від страшної несправедливості. Бо вже ніколи не буде так, як було... Світ зламався. У розтрощеному світі нема мами, нема тата, нікого з рідних нема. Лише цей чужий дядько.

Тарас намагався відчути найменшу зміну настрою дитини. Він дихати забув, щоб упіймати той момент, коли Ліда погодиться із новою дійсністю, прийме її.

Гард підсів до дівчинки на долівку та обійняв налякане дитинча. Ліда обхопила його шию руками. Міцно-міцно, відчайдушно, з усіх своїх сил.

Тарас не знав, скільки він так просидів, тримаючи на руках притихлу дівчинку. Нарешті запитав: «їсти хочеш?» Відчув, як Ліда на знак згоди хитнула голівкою, штрикнувши гострим підборіддям його плече. «Ходімо, інші хай лягають спати, а я тебе нагодую», — озвався чоловік, пам'ятаючи, що після вечері залишилося трохи спагеті.

Розбурхані діти повернулися досипати, а Тарас повів малу на кухню. Тут його чекала неприємна несподіванка. Зненацька згасло світло. Автономний генератор будинку зупинився. Отож більше струму не буде. Вже не працюватиме ані плита, ані холодильник... Геники вимкнули енергопостачання районів міста, а генератори будівель були розраховані лише на кілька годин аварійного відімкнення струму. Враховуючи, що користувалися електрикою лише вони у кількох квартирах, то вистачить на пару діб... Тарасові довелося розчохляти вікно на кухні, щоби в темряві не зачіпати меблі на своєму шляху.

Підполковник нагодував малу холодними макаронами та вклав спати поруч із Ларисою. Ліда, змучена істерикою, заснула майже миттєво.

Переїзд у терапорт зайняв увесь наступний день. Спочатку Тарас наказав малим поснідати, а потім на короткій «п'ятихвилинці» розповів дітям, що вони нині перебазуються до підземного вокзалу та замешкають там, бо це безпечніше місце.

Гард також попередив підопічних про Олексія і Дару. Особливої радості не зауважив, навіть навпаки: на обличчях кількох дітей виразно читалася думка, що їм і одного диктатора вистачає, а тут іще двійко намалювалося. Вередун Микола та норовлива Лариса, мабуть, найгірше з усіх сприйняли звістку. Помітно втішився хіба що Андрій, розуміючи, що троє дорослих краще, ніж один — усім тільки полегшає.

Тарас вирішив обійтися без мобілета і польотів. Він передбачав, що геники, розлючені невдалим полюванням на нього, тепер уважно пильнуватимуть за безлюдними районами і переміщеннями машин, використовуючи супутники. Та й навігатор тут було би небезпечно налаштовувати на прийом сигналів від супутників з тої ж причини. Тому гард пошукав у модулях будинку якомога більший планшет пам’яті й переписав на нього детальну карту підземних переходів міста.

Поки діти снідали, Тарас хутко склав речі у чималий наплічник. Потім проклав маршрут до криївки у терапорті на знайденому пласкому екрані, котрий можна було й у рулон згорнути й зігнути кілька разів при потребі. «Хороша модель», — відзначив подумки підполковник, перевіряючи, чи заряджений акумулятор пристрою. Адже йти доведеться довго, і якщо погасне підсвічування планшета, то вони ризикують заблукати у плетиві вулиць під землею. Заряду — на сім годин. Тарас вважав, що з дітьми цей шлях подолає за чотири години, якщо йому самому на такий путь потрібно дві. Додав ще годину на непередбачені зупинки. Гард вирішив: «Ну, тоді вже сім годин — це з великим запасом».

Роздавши інструкції дітлахам, Тарас перевірив, чи ніхто нічого не забув у модулях, переглянув речі та їжу для малої Світланки та скомандував: «Рушаємо!» Наплічник дозволяв орудувати двома руками, тож лівицею підполковник тримав планшет, а у правиці затис паралізатор, бо в переходах вони могли випадково наштовхнутися на геників.

Спустившись із дітьми вниз, Тарас ледь не вилаявся вголос. Аварійне освітлення підземних переходів також уже згасло. Внизу панував суцільний морок.

Підполковник завернув дітлашню до будинку і заходився збирати простирадла у модулях та в'язати їх у довжелезний шнур. Наприкінці колони він розташував Андрія, дав йому в руку ліхтар, наказавши пильнувати за тими, хто йтиме попереду і підсвічувати їм дорогу. Сам очолив цю мурашину процесію, де кожен лівицею тримався за мотузок із простирадл, а в правиці ніс торбу з власними речами. Так гардові вдалося не загубити малих у пітьмі під час багатогодинного переходу.

Щопівгодини Тарас оголошував короткі привали. Двічі вони зупинялися на довше, аби перевдягти й погодувати малу Світланку сумішшю з пляшечки, бо голодне немовля голосно вимагало їжі.

До нового прихистку група потомлених дітлахів на чолі з гардом дісталася увечері. Вже й підполковник із тривогою приглядався до потьмянілого планшета, боячись, що ось-ось розрядиться акумулятор, бо обидва ліхтарі — його і Андрія — згасли більше години тому.

Тарас нервово обкушував губи й гарячково запам'ятовував останню частину дороги, щоби навіть у цілковитій темряві довести своїх до криївки, де на них чекають Олексій із Дарою. «Три сотні метрів до лівого повороту, потім п'ятдесят і розгалуження... тут акуратно треба, пройти три четверті й знову ліворуч. Тоді пряма півкілометра. Правий поворот. Тільки б не пропустити наступні східці на третій рівень... Так, до них приблизно сімдесят метрів. Хоч би малі не запанікували і спокійно йшли. А там уже недалеко. Ще тільки два повороти. Перший ліворуч через чотириста двадцять метрів, другий — направо — і прямо близько двохсот метрів», — Тарас кілька разів прокрутив у пам'яті схему дороги, але, на щастя, заряду планшета вистачило. Гард довів свою дітлашню до нової криївки.

Їм поталанило ще й в іншому. Група Тараса на своєму шляху не зустріла жодного геника.

Стривожений Олексій кинувся до прибулих:

— Та чого ж так довго! Боже, а я тут хвилююся! Де ж ви ходите?

— Усе гаразд! — відізвався втомлений друг. — Ти знаєш, самостійно я би подолав цю відстань за дві години, але з ними все значно повільніше. То в туалет комусь треба, то пити, то мала плаче, то хтось інший реве, бо страшно в темряві... Ох...

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Нова людина» автора Ліщинська Наталка на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Нова криївка“ на сторінці 2. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи