Розділ «Володарка Гарени»

Під його керівництвом запрацювали перші дві штучних матки — ноу-хау, котре за умови успіху стало би сенсацією. Досі клонованих рабів виношували жінки. І проблема полягала в тому, що діпричок у дітородному віці майже не залишилося. Найстаршим рабиням, а їх було обмаль, тільки й виповнилося по 12-15 років. Тож геники почали використовувати їх, як живі інкубатори. Запліднювали дівчат двійнями, після семи місяців викликаючи дочасні пологи, щоб якомога швидше знову провести наступну процедуру запліднення. Таким чином геники сподівалися частково подолати нестачу рабів у майбутньому.

Винахід Джорджа вирішував проблему в геть інший спосіб. Можна було не виснажувати рабинь постійними вагітностями і пологами, натомість використовуючи їх на різного виду роботах. А нові раби зростали б у апаратах «штучна матка» в потрібних для господарів кількостях.

Гмінуей був певен в успіху експерименту. Кріста, хоч обережніша у прогнозах, також сподівалася на його вдалий перебіг. Майже чотири місяці цілком задовільного розвитку двох плодів у апаратах Джорджа давали надію на це.

Того ранку схвильований голос Гмінуея у комунікаторі не на жарт стривожив Крісту. Вона ніколи ще не чула, як Джордж репетує.

— Крісто, тут все розгромлено! Я вб'ю її!

— Джордже, заспокойтеся! — наказала жінка. — Коли це сталося?

— Вночі! Охоронець нікого чужого не помітив. Сюди заходила лише моя асистентка Міцуо!

— Я буду у вас через двадцять хвилин, — перервала волання Гмінуея Кріста і роз'єдналася.

Вона вийшла з кабінету й попрямувала до стоянки. Дорогою все обміркувала. Сідаючи до мобілета, Кріста наказала водієві везти її у лабораторію, сама ж хутко вибрала із закодованого списку свого комунікатора дивне ім'я. А властиво навіть не ім'я, лише одну літеру — «К». Їй довелося двічі повторити набір номера із потаємного списку, поки там, на другому боці, зволили відповісти.

— Слухаю, — голос прозвучав нетерпляче.

— Доброго дня! Вас турбує Кріста, директорк...

— Я впізнав. До справи, Крісто, у мене обмаль часу.

— Мене пограбовано. Дуже цінне-е-е... обладнання викрали. Винахід. І ще не запатентований. Мені потрібна допомога, щоб знайти вкрадене.

Тиша у комунікаторі тривала секунд двадцять, потім озвався владний голос:

— З вами за кілька хвилин зв'яжеться чоловік. Він вам допоможе.

— Дякую! — відповіла Кріста і почула сигнал відбою із комунікатора.

Вона не встигла долетіти до лабораторії, як її комунікатор завібрував.

— Так, — промовила жінка.

Тихий чоловічий голос пролунав у відповідь. Співрозмовники домовилися зустрітися у лабораторії. Кріста хотіла продиктувати адресу, але чоловік перервав: «Я знаю, де це».

Побачивши невдовзі свого співрозмовника, Кріста мало не скрикнула від здивування. Перед нею стояв сам... «К» — Консул! Ті ж волошкові очі, золотаве волосся, вольове підборіддя, суворо зімкнені губи. І ті ж крижаний спокій у синіх очах і владна, гіпнотична сила у погляді. «Але він не прилетів би сюди, щоб розслідувати якесь там пограбування... Та це ж він усе-таки чи не він?» — в голові Крісти плуталися думки.