Розділ «Володарка Гарени»

Нова людина

Поступово у таборі ввели в дію список заборон, за порушення котрих рабів суворо карали. У бараках та камерах раби повинні були підтримувати ідеальний порядок: двоярусні ліжка застелені, підлоги — старанно вимиті. Юних діпрів зобов'язали виглядати охайно, пильнувати за чистотою свого одягу, піклуватися про особисту гігієну. Підйом — о шостій ранку, відбій — о десятій вечора, тричі на день — прийом їжі.

Раб, до якого звертався будь-хто із господарів, мусив підбігти до геника, вислухати наказ, потім вклонитися і йти виконувати його розпорядження.

Щоби звернутися з проханням до будь-якого геника, раб повинен був клякнути перед ним і, якщо той зволить вислухати, швидко сказати потрібне.

Чимала низка дріб'язкових правил дозволяла наглядачам знущатися з малих діпрів. За кожний переступ визначили покарання. Дитину могли позбавити денної пайки, якщо вона не вклонилася, зустрівши геника. Непокірних хлопчаків запроторювали до карцера, іноді навіть на тиждень. У кількох із них щурі погризли незахищені руки-ноги й носи-вуха.

Загалом, молода директорка берегла життя рабів і піклувалася про фізичне здоров'я діпрів. Адже майбутні вишколені служники — це прибуток робочого об'єднання табору. Проте іноді Кріста влаштовувала показові страти, аби придушити найменші вияви власної волі у рабів.

Першим повішали на в'язничному подвір'ї на очах тисяч дітей, яких зумисне вивели подивитися на страшне видовище, чотирнадцятирічного втікача. Хлопець вибрався з Гарени через каналізаційну трубу, але далеко втекти не встиг. Роботи-нишпорки хутко відшукали відчайдуха. Коли його, скривавленого, геть запухлого від биття, виволочили на страту, нещасний не розумів, що відбувається, аж до останньої миті.

Директори усіх рабських таборів періодично обмінювалися досвідом роботи між собою, переймаючи одне у одного різні нововведення.

За півроку роботи геники, що порядкували у виховних таборах, виробили таку систему, котра перетворювала дітей-діпрів на слухняних живих автоматів, з набором простих рефлексів, головним з яких було покірне служіння господарям, собача відданість їм.

Рабів позбавили імен, присвоюючи кожному номер, перших дві цифри якого вказували на рік народження, наступні — місяць і день. Останні ж три перетворювали дев'ятизначний номер на унікальний. Його витатуйовували на шиї діпра. Також кожному рабові вживили у третій шийний хребець мікроскопічний датчик, щоб за потреби миттєво визначити його місцеперебування.

На лакеїв із Гарени невдовзі виник шалений попит, їх цінували за працьовитість і сумирність.

Кріста продумала все до найдрібніших деталей, визначивши, що найдорожче на ринку рабів платитимуть за кухарів, покоївок, нянь. Тож навчальні курси швидко дали потрібний результат, і директорка вже незабаром виставила перших рабів на аукціоні. Їх жваво розхапали, наступні пішли за ще вищими цінами.

Проте у господарки Гарени визрів й амбітніший план, ніж вишколення та продаж обслуги.

Кріста замислила обладнати лабораторію клонування, аби поставити виготовлення рабів на конвейєр. Потайки розвідавши ціну необхідного обладнання та склавши приблизний кошторис майбутньої фабрики зі штампування слуг для геників, директорка жахнулася. Проте, оговтавшись від шоку, Кріста усе ж вирішила не відступатися від спокусливої ідеї.

Вона розуміла, що заробляючи тільки торгівлею "таборових” слуг, не реально швидко втілити у життя її план. Накопичення необхідних ресурсів, як вирахувала жінка, розтягнеться на довге десятиріччя. Тому Кріста розпорядилася, аби Зак Гіндеберг вклав «навар», отриманий від аукціонів, в облаштування борделю у Брейні. Однак грошей, отриманих від продажу перших рабів, на це не вистачило. Довелося економити. І дітям у таборі тимчасово вдвічі скоротили пайку. А Зак невдовзі таки зумів відкрити бордель «Грот німф».

Кріста наполягла, аби той функціонував, як клуб для елітних клієнтів. Відвідувачами «Гроту німф» стали відомі особи, яким гарантували безпеку, якість, конфіденційність розваг на будь-який смак. Геничка іноді, замість брати захмарні гроші з важливих персон, користувалася їхніми послугами. Таким чином, Кріста не зустрічала відмов високопосадовців на свої прохання. «Грот німф» приносив солідні прибутки, які директорка вкладала в облаштування лабораторії.

Упливовий клієнт борделю посприяв у передачі приміщення генетично-пологової клініки у Брейні під крильце Крісти. Головний лікар, оцінивши план Крісти та її пропозицію вдвічі підвищити йому платню, миттєво змінив своє ставлення зі саботажного на режим повного сприяння. Директорка Гарени вміла домовлятися з людьми.

Найкращий генетик, Джордж Гмінуей, погодився очолити лабораторію, щойно побачив запропоновану господинею Гарени платню і пакет додаткових послуг: четвірка домашніх слуг, оплата будь-яких розваг у Голомері й King-111 — найдорожчий мобілет, машина-мрія, ціна якої перевищувала річний прибуток бізнесмена середнього класу.

— Джордже, приємно, що ви погодилися, — промовила Кріста, — але дозвольте вас попередити: доведеться відпрацювати кожен ань.

— Звичайно, — погодився Гмінуей, спокійно дивлячись у вічі жінці.

Учений виявився трудоголіком і бездоганно виконував свою частину угоди. Кріста невдовзі зрозуміла, що може цілком довірити йому лабораторію, й привітала себе з удачею вдало підібраного спільника. Якщо головний лікар колишньої клініки зайнявся адмініструванням, то Джордж Гмінуей чудово давав раду зі своїми завданнями дослідника й винахідника.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Нова людина» автора Ліщинська Наталка на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Володарка Гарени“ на сторінці 2. Приємного читання.

Запит на курсову/дипломну

Шукаєте де можна замовити написання дипломної/курсової роботи? Зробіть запит та ми оцінимо вартість і строки виконання роботи.

Введіть ваш номер телефону для зв'язку, в форматі 0505554433
Введіть тут тему своєї роботи