Розділ «IX»

— Ти маєш на увазі Лева?

Так, найбільшим головним болем для Василька був племінник Лев. Первородний син Данила (якщо не рахувати Іраклія, який рано помер), тим не менше, не отримав корону короля і, природно, був ображений на всіх. Хоча Лев нічого не зробив, щоб піти проти волі батька. Більше того, Лев безвиїзно жив то у Львові, то у Перемишлі і навіть не приїжджав на спільні зустрічі, що їх вряди-годи скликав він, король Русі Василько Романович. Сюди, у Володимир, доходили чутки про справи у Галицькому князівстві, але ніякої небезпеки вони у собі не таїли. І все ж Василько Романович внутрішньо відчував: тут щось не так! Племінник щось затіває. Але що?

— Так, Лев, — згодився Василько. — Ображений на всіх князь. Що може бути небезпечнішим?

— Але ж Мстислав не побачив у ньому нічого небезпечного! — заперечив Володимир. — Лев запевнив його у своїй вірності виконувати заповіт Данила. І я, знаючи Лева, вірю йому.

— Але я не запросив його сюди, коли тут був Шварно. Боявся його гніву. А він же міг затаїти злобу? Міг. І не треба нам клопоту між цнотливим Болеславом та яловим Лєшеком. Тут зі своїми справами встигнути б розібратися!

Василько Романович ще довго сидів з сином у залі для прийомів і обговорював ситуацію у королівстві. Слуги вже двічі підігрівали на відкритому вогні впольованого напередодні вепра, а короновані особи все не йшли. Коли ж Володимир повідомив, що король бажає обідати, сонце вже зачепилося за верхів’я дерев на заході.