Розділ «IX»

Васильку не сподобалася саме така постановка запитання. За своє життя він навчився ховати свої думки і помисли так далеко, що ніхто не міг здогадатися про його істинні наміри. Правда, Данило до таких не належав, та й, зрештою, у них із братом не було таємниць.

Василько Романович підвівся. Разом із ним, як за командою, підвелись поляки. Володимир залишився сидіти.

— Передайте Володиславу, що мені немає діла до ваших справ, — сказав він.

Сказав — і знову сів. Поляки зрозуміли цей жест як натяк забиратися. Чим вони і скористалися, на прощання уклонившись, правда, не так низько, як на початку. Це не міг не помітити Василько.

— Бачив? — запитав він Володимира.

— Бачив. Не розумію, на що вони сподівалися? На це ж ніхто не піде!

— А раптом? З їхнього боку все було логічно: я вирушаю на з’їзд у Тарнаві — Болеслав громить мої землі; я спрямовую на нього литвинів — він відбивається. Підтримати Володислава — значить, піти проти короля.

— Але...

— Але той же Володислав свого часу підтримав Пржемисла — суперника Романа. Пам’ятаєш Австрію? Можна, звичайно, забути все, але не зараз.

— А зараз?

— А зараз я не шкодую, що прийняв лядських послів.

— Чому?

— Багато нового дізнався. І про Болеслава, і про Лєшека, і про Володислава. Це знадобиться потім. І зрештою, в будь-який час я зможу змінити свою думку і тим самим шантажувати Лєшека, прозваного Чорним, і Болеслава, прозваного Сором’язливим.

— Але той самий Браницький може попросити допомоги у когось іншого, — припустив Володимир.

— У кого? В Іштвана, сина Бели? Чи Пржемисла?

— Хоча б у Пржемисла. Він, думаю, не забув про ту послугу, що зробив йому Володимир.

Василько Романович деякий час мовчав. Тим він дуже нагадував свого брата: той також ніколи не поспішав із відповіддю.

— Йому буде не до жодного зі своїх друзів. Коли він наказав зруйнувати всі баронські замки, зведені без його дозволу, це одразу збільшило число опонентів. Звичайно, вони сидять тихо, але це до певного часу. Ні, Пржемислу буде не до розбірок бездітних правителів Польщі, — зробив висновок король Василько.

— І що далі? — запитав Володимир.

— А далі нам треба навести лад у своєму краї.