— Далі?
— Я шукаю свого брата Неждана.
— Я маю його знати? — здивувався Лев.
— Ні. Звісно, ні. Але я дізнався, що тут, у Львові, його забрав із собою Світозар, коли відбував за твоїм наказом.
Брати знову перезирнулися.
— І ти хочеш знати, куди я відправив Світозара?
— Так, князю! Знаю, що там я знайду і брата.
— Чому ви загубилися?„Я так розумію, що й тобі дванадцять років тому було не набагато більше, — засумнівався Мстислав, який досі лише мовчав.
— П’ятнадцять, — повідомив Тугар. — Я змушений був залишити рідний дім.
— Де?
— Далеко звідси на півночі. У Луковому.
Назва села здалася братам знайомою, але пригадати, де про нього чули, вони не могли. Лев уже хотів поставити Тугарові ще запитання, але Мстислав випередив його.
— Соломоничі! — вигукнув він.
І тут старший брат згадав події справді дванадцятирічної давнини, на які всі покладали неабиякі, але вже не справджені надії.
— Тобі щось відомо про тамплієрів? — запитав він.
— Саме з ними я й залишив село, — відповів Тугар.
— Сам звідки?
— З Палестини.
Лев замислився.
— Вважай, що ти нас зацікавив. Давно у місті? — запитав він.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Ратники князя Лева» автора Лущик П.М. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „III“ на сторінці 5. Приємного читання.