Розділ «XXVII»

Здивований Неждан розгорнув листа. Підпис короля Лева свідчив, що подателі цього листа прямують до Святої Землі, є особистими гостями короля і перебувають під його захистом. Усім служивим людям належало не перешкоджати Ульріху фон Зальцу та його супутникам і сприяти виконанню їх благородної місії.

Неждан переклав листа Руергу.

— Лист дійсно написав король? — засумнівався Тугар.

— Ось його печатка, — показав Неждан.

Він обережно згорнув листа і повернув комтуру.

— Я виконаю волю короля, — сказав він. — Ви можете залишитися в Бакоті відпочити перед подальшою дорогою. Гадаю, шевальє також не проти.

Руерг невизначено гмукнув. Це могло означати або цілковиту згоду, або ж навпаки. Неждан і тевтонці сприйняли перше.

— Опісля можете продовжити свій шлях, — закінчив Неждан.

Комтур поклонився на знак вдячності.

— Ми скористаємося з вашої гостинності, — сказав фон Зальц. — Нам дійсно потрібно декілька днів відпочити, та й коням треба відновити сили. Крім того, шановні, у нас тут є ще одна справа.

Це насторожило Неждана. І не лише його.

— Чи можу дізнатися, що це за справа? Можливо, я зможу вам чимось допомогти?

— Це було б добре, — мовив тевтонець. — Але, з вашого дозволу, ми хочемо спочатку десь розміститися.

— Що ж, воля ваша.

Ульріх фон Зальц обернувся і махнув рукою. Решта тевтонців зрушили з місця і почали наближатися.

— Не подобається мені все це, — зізнався Тугар, спостерігаючи за наближенням лицарів.

— Мені також, — підтримав його брат.

Карл Руерг руської мови не знав, але і він міг приєднатися до думки братів. Поява тевтонців у Бакоті була невипадковою.