Розділ «XXVII»

— Щоб ви знову не стали вигадувати якусь історію, а ми не ловили вас на обмані, насмілюся припустити, що мета вашої появи тут така ж, як і моя, — сказав Тугар.

— Що ви маєте на увазі? — здивувався Руерг. Він відчув, як у нього поволі холонуть ступні.

— Вас цікавить скарб, який охороняє Гійом де Пардо, — пояснив Неждан. — Камінці з нагрудника первосвященика Аарона.

Тут Руерг відчув, що від нього втікає земля. Він схопився за руків’я меча, неначе це могло його врятувати.

— Cip, ми вам не заподіємо шкоди, — заспокоїв Тугар, назвавши госпітальєра його титулом.

— Ми хочемо, щоб ви зрозуміли нас правильно: скарб Гійома має залишитися там, де його поховали, — сказав Неждан, при цьому скосивши погляд на брата. Той нічим не видав себе. — Не думаю, що ви, достойний лицар, опуститесь до рівня звичайного розбійника-розкрадача могил.

Замість відповіді Карл Руерг зіскочив з коня. Йому здалося, що на землі йому буде безпечніше. Спішився і Неждан. Тугар продовжував сидіти на коні.

— І що ви зробите зі мною? — спокійно запитав Руерг.

Неждан здивовано підняв брови:

— З вами? Нічого. Ви — намісник хана Ногая, з яким наш король уклав угоду. Ми і далі будемо пильнувати за порядком в Бакоті. І вже не ображайтесь, але я зроблю все від мене можливе, щоб ви не посміли осквернити могилу мого вчителя.

— Ви не хочете забрати собі пектораль? — поцікавився Руерг.

— Навіщо?

— Це визначна реліквія, яка може принести світло віри у цей світ.

— Або принаймні збагатити орден Іоанна, — закінчив Неждан. Він підвів погляд на Тугара. — Або орден тамплієрів. Шановні, полишіть ваше суперництво десь далеко звідси. Тут Русь, якій потрібен захист. Можливо, камінці Гійома і будуть цим захистом.

— Чому ви постійно говорите лише про дорогоцінне каміння? Чому не про всю пектораль? — запитав Руерг.

— Бо там немає пекторалі, — пояснив Тугар. — З Гійомом поховали лише коштовне каміння.

— Скажіть, cip, звідки ви дізналися про скарб Гійома? — поцікавився Неждан.

— Навіщо це вам?

— Хоча б так: з цікавості. Ось Тугар стверджує, що йому про нього повідомив Великий магістр його ордену. І сталося це в Акрі. А вам?

Карл Руерг на хвильку задумався.