Розділ «XII»

Абат підвівся і обернувся до Тугара.

— Що привело вас у нашу обитель? — запитав він.

— У мене лист Великого магістра ордену Бідних Лицарів Христа та Храму Соломона, — відповів Тугар, простягуючи згорнутий у рурку папір.

Абат недовірливо подивився на Тугара, потім на печатку на сургучеві, переконався, що вона ціла, розламав її і заглибився в читання. Тугар терпляче чекав.

— Я виконаю прохання брата Томи, — врешті озвався абат. — Зараз уже вечір, тому не варто відволікати братів від молитви. Завтра я повідомлю брата Едуарда про ваш приїзд.

Тугар схилив голову. Він зрозумів, що він тут більше не потрібен, і нечутно покинув келію. Біля дверей зіткнувся з уже знайомим монахом.

— Пішли! — тільки і сказав той.

Вражений Тугар пішов за ним. Русича помістили у вільну келію, навіть не поцікавилися, чи не голодний він з дороги. Він був дуже голодний, але стомлений ще більше і, щойно торкнувся ліжка, миттю заснув.