Розділ «XII»

— А зараз я хочу знати, яка обстановка у Сафеті. Що Бей-барс? — запитав Великий магістр.

— Перед тим як покинути місто, я бачив, що навколо збирається велика сила мамелюків, — повідомив Тугар. — Уже під’їжджаючи до Акри, дізнався, що Сафет оточений.

— Головне, щоб вони втрималися. А то після Сафета ринуть сюди, і наші проблеми здаватимуться нам дитячими іграшками, — зауважив Берар. — Скажіть, брате, вам не хочеться повернутися додому?

Запитання заскочило Тугара зненацька, і він деякий час не міг відповісти. Звичайно, він сумував за батьківщиною, сніги снилися йому чи не щоночі, але надто вже несподівано його вирвали із давно звичної обстановки, поставили перед магістром, до того ж запропонували повернутися додому.

— Я не розумію, cip! — спромігся нарешті хоч щось сказати Тугар.

Тома Берар усміхнувся.

— Я знаю, що ви всі ці роки зразково, із завидною смиренністю, гідною наслідування, служили ордену, — сказав він. — Усі ці роки я уважно приглядався до вас, і ось настав той момент, коли я сміливо можу довіритися вам. Але перед тим я хочу отримати відповідь на моє запитання. Тому запитую ще раз: чи не бажаєте ви повернутися в Русцію? Хочу, щоб ви відповіли чесно.

Тугар прийняв рішення одразу.

— Мені хотілося б побачити рідних, але якщо це не зашкодить моєму бажанню стати членом ордену, cip!

— Мені приємно це чути, — зізнався Берар. — Тим більше що ваші побажання повністю збігаються з нашими. Сідайте, брате!

Великий магістр всадовив Тугара у крісло, а сам повернувся на своє місце за столом.

— Завдання, яке ми хочемо дати вам, дуже відповідальне і дуже небезпечне, — почав він. — Як і небезпечна дорога. Я, звичайно, ні на йоту не сумніваюся у вашій порядності і впевнений, що ви не проговоритесь про нього нікому. Але Господь створив людину слабкою. Саме ця слабкість дозволила змію так легко спокусити її. І, можливо, під тортурами чи у п’яному угарі можна проговоритися. Повірте, я не маю на увазі вас, брате. Але саме тому я не можу сказати вам про основну мету вашої подорожі додому.

— Дозвольте запитання, cip! — озвався Тугар.

— Я вас слухаю!

— Я так розумію, що про мету поїздки я не знатиму до самого дому. На Русі я маю з кимось зустрітися?

— Так, але не в Русції. Вас, звичайно, цікавить, хто вам повідомить про завдання.

— Так, cip!

— Не буду вас мучити. Про все ви дізнаєтесь від брата Едуарда Бомона.

Вкотре слова магістра заскочили Тугара зненацька, і вкотре він не знав, як реагувати. Про Бомона він перестав згадувати вже через рік після вигнання того з ордену, тепер виявилося, що всі ці роки про опального брата хтось пам’ятав, і не просто хтось, а сам Великий магістр. Але оскільки Тугар знав, хто він є насправді в ордені, просто вирішив узяти це до відома.

— Мені подобається, як ви тримаєтесь, — усміхнувся Берар. — У вас є до мене запитання?